КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.04.2009                                                                                           № 2/16

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            Гольцової  Л.А.

          Рябухи  В.І.

 за участю секретаря

судового засідання           Терещенко Я.О.

 за участю представників сторін:

 від позивача:      Кішинський Д.Г., представник, довіреність № 06-10/146 від 29.12.2008;

 від відповідача: Анісімов М.В., представник, довіреність № 01/05-80Д від 27.03.2009;

                             Полікарпов А.О., представник, довіреність № 01/05-79Д від 27.03.2009;

 розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства „Адміністрація річкових портів”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.01.2009

 у справі № 2/16 (суддя Домнічева І.О.)

 за позовом                               Дочірнього підприємства „Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”;

 до                                                   Державного підприємства „Адміністрація річкових портів”;

              

             

 про                                                   визнання договору продовженим на новий строк,

 

постанова прийнята 29.04.2009, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду оголошувалась перерва з 01.04.2009 до 29.04.3009.

ВСТАНОВИВ:

           Дочірнє підприємство „Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” (далі – ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства „Адміністрація річкових портів” (далі – ДП „Адміністрація річкових портів”) про визнання дійсною додаткової угоди від 01.12.2007 до договору управління майном від 01.01.2007 № 63/01-01 між позивачем та відповідачем.

          До прийняття рішення по суті спору ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” в порядку ст. 22 ГПК України звернулось до суду із заявами про збільшення розміру позовних вимог, в яких просило: 1) визнати дійсним правочин, який був укладений між ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів” у вигляді додаткової угоди від 01.12.2007 про внесення змін до договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007; 2) визнати продовженим на новий строк до 01.01.2009 договір управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007, який був укладений між ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів”; 3) внести зміни до договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007 та вважати укладеною додаткову угоду від 24.12.2008 до договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007 в редакції, яка підписана ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот”; 4) визнати дійсною додаткову угоду від 24.12.2008 до договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007, згідно якої договір управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007, викладений в редакції ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот”.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 у справі № 2/16 позовні вимоги ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” до ДП „Адміністрація річкових портів” про визнання договору продовженим на новий строк з урахуванням заяв позивача про збільшення розміру позовних вимог задоволено повністю.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 ДП „Адміністрація річкових портів” подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Зокрема, скаржник посилався на те, що судом була розглянута справа за відсутності представника відповідача.

          Від представника позивача 01.04.2009 через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу сторонам для можливості їх примирення та врегулювання спору мирним шляхом, яке представниками відповідача було підтримане.

Колегія суддів зазначене клопотання задовольнила, оголосивши в судовому засіданні 01.04.2009 перерву до 29.04.2009.

          В засіданні суду 29.04.2009 представником скаржника подано заяву про уточнення апеляційної скарги, в якій він просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 скасувати частково та задовольнити позовні вимоги позивача в частині: 1) визнати дійсним правочин, який був укладений між ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів” у вигляді додаткової угоди від 01.12.2007 про внесення змін до договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007; 2) визнати продовженим на новий строк до 01.01.2010 договір управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007, який був укладений між ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів; 3) внести зміни до договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007 та вважати укладеною додаткову угоду від 24.12.2008 до договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007 в редакції, яка підписана ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” в частині внесення змін до п. 4.1 договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007 виключно щодо продовження строку дії даного договору; 4) визнати дійсною додаткову угоду від 24.12.2008 до договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007, згідно якої договір управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007, викладений в редакції ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” в частині внесення змін до п. 4 договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007 виключно щодо продовження строків його дії.

          ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” у відзиві на апеляційну скаргу ДП „Адміністрація річкових портів” проти її доводів заперечувало і просило рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП „Адміністрація річкових портів” – без задоволення.

          В засіданні суду 29.04.2009 представником позивача відповідно до ст. 22 ГПК України подано заяву про уточнення позовних вимог, якою їх зменшив і просив суд: 1) визнати дійсним правочин, який був укладений між ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів” у вигляді додаткової угоди від 01.12.2007 про внесення змін до договору управління майном №63/01-01 від 01.01.2007; 2) внести зміни до договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007 та вважати укладеною додаткову угоду від 24.12.2008 в частині внесення змін до п. 4.1 договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007; 3) визнати дійсною додаткову угоду від 24.12.2008 до договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007 в частині внесення змін до п. 4.1 договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007.

          Колегія суддів, керуючись правами, наданими ст. 99 ГПК України вирішила зазначену заяву представника позивача про зменшення позовних вимог задовольнити.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Між ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” (Управитель) та ДП „Адміністрація річкових портів” (Установник) 01.01.2006 укладено договір управління майном № 63/01-01.

Згідно п. 1.1 договору Установник управління передає Управителеві на певний строк державне майно в управління, а Управитель зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління. Плата – це відповідна винагорода, яку Установник управління зобов’язаний надавати Управителю, відповідно до умов цього договору, за управління майном.

Пунктом 1.2 договору визначений перелік майна, яке є предметом цього договору.

Передача майна за цим договором не тягне за собою передачу права власності на нього Управителю. Держава, в особі Міністерства транспорту та зв’язку України, залишається власником майна, а Управитель утримує майно на окремому балансі та здійснює повноваження по управлінню майном згідно умов цього договору (п. 1.5 договору).

Вигода від майна, яке передане в управління Управителю, належить Установнику управління (п. 1.6 договору).

Пунктами 1.7 – 1.8 договору передбачена сплата базової вигоди від управління майном, її склад та розмір, а також порядок зміни розміру вигоди в залежності від встановленого індексу інфляції.

Строк дії цього договору 1 рік з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації (п. 4.1 договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку, договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах за умови обов’язкового погодження органом управління державним майном (п. 4.2 договору).

          Статтею 1029 ЦК України визначено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації (ст. 1031 ЦК України).

          Сторонами 01.12.2007 укладена додаткова угода про внесення змін до договору управління майном від 01.01.2007 № 63/01-01, якою було змінено перелік державного майна, яке передане в управління, а також викладено в новій редакції п. п. 1.7, 2.1, 5.1. та 5.8. договору від 01.01.2007 № 63/01-01.

          Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

          Статтею 1029 ЦК України визначено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації (ст. 1031 ЦК України).

          Аналізуючи договір від 01.01.2007 № 63/01-01 вбачається, що сторонами не вчинено дій по його нотаріальному посвідченню та не проведено його державну реєстрацію, проте рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.05.2007 у справі № 8/201/07 визнано дійсним договір від 01.01.2007 управління майном № 63/01-01, укладений між позивачем та відповідачем.

          Сторонами в засіданні суду 29.04.2009 зазначено, що рішення суду не скасоване та є чинним.

          ДП „Адміністрація річкових портів” листом від 24.09.2008 № 01/05-525 повідомило ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот”, що термін дії договору № 63/01-01 закінчується 01.01.2009.

          ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” на виконання вимог п. 1.7 договору № 63/01-01 з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 01.12.2007 перерахувало ДП „Адміністрація річкових портів” грошові кошти, отримані в 2008 році, про що свідчить наявні в матеріалах справи виписки з банківського рахунку (а.с. 22-30).

          Відповідно до п. 4.2 договору від 01.01.2007, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку, договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах за умови обов’язкового погодження органом управління державним майном.

          Частиною 2 ст. 1036 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.

В матеріалах справи відсутні докази відмови або погодження Міністерства транспорту та зв’язку України на пролонгацію договору управління майном № 63/01-01 після закінчення строку його дії (01.01.2008 відповідно до п. 4.1 договору).

          В свою чергу, з матеріалів справи не вбачається, що договір управління майном №63/01-01 від 01.01.2007 припиняв свою дію після строку, на який його було укладено – 01.01.2008 (п. 4.1 договору), оскільки сторонами, в порядку ст. 33 ГПК України не надано доказів листування відповідно до вимог п. 4.2 договору № 63/01-01, а тому до моменту звернення ДП „Адміністрація річкових портів” до ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” з листом від 24.09.2008, договір управління майном № 63/01-01 відповідно до положень ч. 2 ст. 1036 ЦК України є продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах, що визначені договором управління майном від 01.01.2007 № 63/01-01.

          Оскільки матеріали справи свідчать, та не заперечується сторонами добросовісне виконання позивачем умов договору управління майном від 01.01.2007 № 63/01-01, а також те, що має місце факт повного виконання позивачем умов додаткової угоди від 01.12.2007 про внесення змін до договору управління майном № 63/01-01, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позов позивача в частині визнання дійсним правочину, який був укладений 01.12.2007 між ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів” у вигляді додаткової угоди про внесення змін до договору управління майном від 01.01.2007 № 63/01-01.

          Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (ч. 6 ст. 11 ЦК України).

          Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

          ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” листом від 24.12.2008 № 06-10/340 звернувся до ДП „Адміністрація річкових портів” з пропозицією внести зміни до договору управління майном, а також надіслало на адресу ДП „Адміністрація річкових портів” три підписаних зі сторони ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” примірника додаткової угоди від 24.12.2008 до договору управління майном № 63/01-01.

          Одночасно ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” просило ДП „Адміністрація річкових портів” підписати додаткову угоду та забезпечити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію додаткової угоди, а також повідомити ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” про місце, дату та час нотаріального посвідчення додаткової угоди.

          В матеріалах справи відсутні відомості про підписання відповідачем примірників додаткової угоди від 24.12.2008 та, як наслідок і повідомлення позивача про місце, дату та час нотаріального посвідчення зазначеної додаткової угоди.

          Відповідач листом від 13.01.2009 № 01/05-15 повідомив позивача про укладання з ПП „МНТЦ „Транссервіс-1” договору на виконання робіт по проведенню незалежної оцінки державного майна, яке було передано в управління ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” та просив позивача перерахувати на його рахунок грошові кошти в сумі 50000,00 грн. і гарантував, що вищезазначена сума буде зарахована в рахунок належного до сплати за січень-березень 2009 року щомісячного розміру вигоди, яка підлягає перерахуванню на рахунок ДП „Адміністрація річкових портів” згідно договору управління державним майном.

Зазначене вище свідчить, що ДП „Адміністрація річкових портів” вважає договір управління майном № 63/01-01 таким, що не припинив свою дію після 01.01.2008, а своїми діями, які були здійснені відповідачем у межах строку для надання відповіді на пропозицію позивача щодо внесення змін до договору управління майном № 63/01-01 (лист від 13.01.2009 № 01/05-15), відповідачем фактично засвідчено бажання укласти додаткову угоду від 24.12.2008 до договору управління майном № 63/01-01.

          Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

          Однак, після отримання відповідачем від позивача пропозиції щодо внесення змін до договору управління майном № 63/01-01, відбулося часткове виконання умов додаткової угоди від 24.12.2008, але ДП „Адміністрація річкових портів” ухилилося від її нотаріального посвідчення.

          Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Беручи до уваги зазначене вище, а також враховуючи положення п. 4.2 договору управління майном № 63/01-01 та норми ч. 2 ст. 1036 ЦК України, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги позивача в частині внесення змін до договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007 шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 24.12.2008 в редакції, яка підписана ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот”, судом першої інстанції не було враховано зазначені положення п. 4.2 договору № 63/01-01 та норми ч. 2 ст. 1036 ЦК України, які регулюють продовження строку дії договору від 31.10.2006 виключно на такий самий строк і на тих самих умовах.

Приймаючи рішення про задоволення зазначених вище вимог позивача, місцевим господарським судом змінено не тільки пункт договору № 63/01-01, який визначає строк дії договору, але й змінено інші умови договору № 63/01-01, а це не відповідає вимогам п. 4.2 договору № 63/01-01 від 01.01.2007 та ч. 2 ст. 1036 ЦК.

          Таким чином, колегія суддів вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги позивача в частині визнання дійсним правочину, який був укладений між ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів” у вигляді додаткової угоди від 01.12.2007 про внесення змін до договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007 та визнання укладеною додаткової угоди від 24.12.2008 до договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007 в редакції, яка підписана ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” в частині внесення змін до п. 4.1 договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007, оскільки з огляду на вимоги п. 4.2 договору № 63/01-01 та ч. 2 ст. 1036 ЦК, зміні підлягають тільки положення п. 4.1 договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007.

          Що стосується позовної вимоги позивача про визнання продовженим на новий строк до 01.01.2009 договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007, який був укладений між ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів”, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд необґрунтовано задовольнив ці вимоги, оскільки враховуючи рішення Господарського суду Запорізької області від 08.05.2007 у справі № 8/201/07, та зміст п. 4.1 додаткової угоди від 24.12.2008, договір № 63/01-01 від 01.01.2007 є дійсним.

Крім того, позивач, заявою від 29.04.2009 зменшив позовні вимоги, виключивши з них вимогу щодо визнання продовженим на новий строк до 01.01.2009 договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007.

          Посилання скаржника, що справа судом була розглянута за відсутності відповідача, колегією суду до уваги не приймаються з таких підстав.

          Згідно п. 3.6 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

          Також, дана правова позиція викладена у п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”.

          Відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Отже, у випадках, передбачених ст. 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

          Як вбачається із матеріалів справи, ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” при зверненні до Господарського суду міста Києва було зазначено адресу ДП „Адміністрація річкових портів”: м. Київ, 04071, м. Київ, вул. Електриків, 14.

          Ухвала Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 у справі № 2/17, якою засідання суду було призначено на 13.01.2009, була надіслана на адресу сторін 30.12.2008, про що свідчить відмітка на звороті ухвали.

          У зв’язку з неявкою представника відповідача ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2009 розгляд справи було відкладено на 20.01.2009. Зазначена ухвала була надіслана на адресу сторін 14.01.2009, про свідчить також відмітка на звороті ухвали.

          Отже, ДП „Адміністрація річкових портів” було належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

          При цьому, в матеріалах справи відсутні дані про те, що кореспонденція, яка надсилалась Господарським судом міста Києва на адресу ДП „Адміністрація річкових портів”, поверталась на адресу суду.

          За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 у справі № 2/16 підлягає зміні.

          Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” пропорційно задоволеним вимогам.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 49, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

           1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Адміністрація річковихпортів” на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 у справі № 2/16 задовольнити частково.

          2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 у справі № 2/16 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

          „Позов задовольнити частково.

          Визнати дійсним правочин, який був укладений між ДП „Запорізький річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів” у вигляді додаткової угоди від 01.12.2007 про внесення змін до договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007.

          Визнати дійсною додаткову угоду від 24.12.2008 до договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007 в частині внесення змін до п. 4.1 договору управління майном № 63/01-01 від 01.01.2007, виклавши його в наступній редакції: „п. 4.1. Строк дії цього Договору складає 7 (сім) років з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрація, здійснюється Установником управління протягом 5 (п’яти) робочих днів з дати підписання цього договору.”

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.”

          3. Стягнути з Державного підприємства „Адміністрація річкових портів” (04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, код ЄДРПОУ 33404067) на користь Дочірнього підприємства „Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” (69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1-А, код ЄДРПОУ 31044582) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          4. Стягнути з Дочірнього підприємства „Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” (69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1-А, код ЄДРПОУ 31044582) на користь Державного підприємства „Адміністрація річкових портів” (04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, код ЄДРПОУ 33404067) 21 (двадцять одну) грн. 25 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

          5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання п.п. 2, 3, 4 зазначеної постанови суду.

6. Справу № 2/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

 30.04.09 (відправлено)