ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"13" травня 2009 р.                                                                            Справа  № 20/10

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу

за первинним позовом  Рівненської обласної спілки споживчих товариств

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібна торгова фірма «Едланд»

до відповідача 2 Відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів»

про визнання недійсним договору купівлі—продажу нерухомості від 24 листопада 2007 року.

за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів»

до відповідача 1 Рівненської обласної спілки споживчих товариств

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібна торгова фірма «Едланд»

про визнання Відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів»добросовісним набувачем будівлі універмагу по вулиці Грушевського, 29.

В засіданні від 5 травня 2009 року приймали участь:

Від позивача по первинному позову (відповідача 1 по зустрічному): Киріша Л.Г. (дов. № 16-06 від 31.12.2008р.).

Від відповідача 1 по первинному позову (відповідача 2 по зустрічному): Лашутін Е.І. (дов.             № 119/ОРТФ від 04.12.2008р.).

Від відповідача 2 по первинному позову (позивача по зустрічному): Бицюк Н.П. (дов. № 38р від 24.03.2008р.).

В засіданні від 13 травня 2009 року приймали участь:

Від позивача по первинному позову (відповідача 1 по зустрічному): Киріша Л.Г. (дов. № 16-06 від 31.12.2008р.).

Від відповідача 1 по первинному позову (відповідача 2 по зустрічному): не з’явився .

Від відповідача 2 по первинному позову (позивача по зустрічному): Бицюк Н.П. (дов. № 38р від 24.03.2008р.).

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз’яснені.

          В судовому засіданні від 5 травня 2009 року оголошувалася перерва до 13 травня 2009 року до 15 години 00 хвилин для оголошення повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

          Рівненська обласна спілка споживчих товариств (надалі –Позивач) звернулася в господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібна торгова фірма «Едланд»(надалі –Відповідач 1) та Відкритого акціонерного товариства   «Сарненський  комбінат   хлібопродуктів» (надалі  – Відповідач  2)  про  визнання

недійсним договору купівлі-продажу нерухомості від 24 листопада 2007 року (том 1; а.с. 8), укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, з підстав вказаних у позовній заяві (том 1; а.с. 2-3).

Ухвалою господарського суду від 12 лютого 2008 року (том 1; а.с. 82) провадження у справі № 20/10 було зупинено до набранням законної сили рішенням господарського суду Рівненської області у справі 17/81 (том 1, а.с. 64-67), яким Відповідача 1 визнано добросовісним набувачем будівлі універмагу по вулиці Грушевського 29 в місті Костопіль Рівненської області.

Ухвалою господарського суду від 1 вересня 2008 року (том 1; а.с. 101) провадження у справі № 20/10 було поновлено в зв’язку з набранням законної сили рішенням у справі № 17/81.

7 жовтня 2008 року в господарський суд Рівненської області надійшла зустрічна позовна заява Відповідача 2 до Позивача та Відповідача 1 про визнання Відповідача 2 добросовісним набувачем будівлі універмагу по вулиці Грушевського, 29 (том 2, а.с. 8-10), яка ухвалою суду від 7 жовтня 2008 року (том 2, а.с. 23) прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду від 7 жовтня 2008 року (том 2, а.с. 59) провадження у справі № 20/10 зупинено до вирішення пов’язаної з нею справою № 17/81, що переглядалась за нововиявленими обставинами.

24 грудня 2008 року господарський суд Рівненської області своєю ухвалою (том 2, а.с. 66), поновив провадження у справі в зв’язку з набранням судовим рішенням по справі № 17/81 законної сили (постанова Львівського апеляційного господарського суду на а.с. 64-65 тому 2).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15 січня 2009 року по справі                № 20/10 (том 2, а.с. 119-120) провадження у справі зупинено до закінчення розгляду касаційної скарги Позивача на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2008 року та ухвали господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2008 року по справі № 17/81 у Вищому господарському суді України.

13 квітня 2009 року, суд своєю ухвалою (том 2, а.с. 127-128) поновив провадження  у справі № 20/10.

В судовому засіданні від 5 травня 2009 року представником Позивача заявлено клопотання про зупинення провадження по справі, та клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом відхилено клопотання Позивача про відкладення розгляду справи в зв’язку з тим, що у справі № 20/10 закінчився строк вирішення спору (стаття 69 Господарського процесуального кодексу України), з урахуванням зупинень провадження по справі.

Судом відхилено клопотання Позивача про зупинення провадження у справі (том 3, а.с. 7) до вирішення справи № 14/312 за позовом Відповідача 1 до Спільного підприємства «Хлібокомбінат»про визнання права власності на будівлю універмагу та витребування цього майна з чужого незаконного володіння, оскільки: на момент вирішення спору існує судове рішення у справі № 17/81, яке набрало законної сили, та яким Відповідача 1 визнано добросовісним набувачем спірної будівлі універмагу;Відповідач 2 не є учасником вищевказаного спору; будь-яке рішення у справі № 14/312, по суті, не стосується предмету даного спору, оскільки договір купівлі-продажу був укладений 24 листопада 2007 року, і рішення в справі № 14/312 не може мати зворотної дії в часі, адже підстави визнання недійсними договорів чітко врегульовані статтями 202-220 Цивільного кодексу України.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав первинний позов у повному обсязі з підстав вказаних у: позовній заяві (том 1, а.с. 2-3); поясненні (том 1, а.с. 117-119); додаткових поясненнях (том 3, а.с. 8-10). Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти зустрічного позову Відповідача 2 у повному обсязі з підстав вказаних у: відзиві на зустрічну позовну заяву (том 2, а.с. 103-107); додаткових поясненнях (том 3, а.с. 8-10).

Представник Відповідача 1 в судовому заперечив проти первинного позову Позивача у повному обсязі з підстав вказаних у: відзиві на позов (том 1, а.с. 51-53); запереченні на позов (том 2, а.с. 24-26); поясненні (том 2, а.с. 75-76); запереченні на позов Позивача (том 3, а.с. 1-4). Представник Відповідача 1 в судовому засіданні підтримав зустрічний позов Відповідача 2 у повному обсязі з підстав вказаних у: поясненні (том 2, а.с. 75-76); запереченні на позов Позивача (том 3, а.с. 1-4).

Представник Відповідача 2 в судовому засіданні заперечив проти первинного позову Позивача у повному обсязі з підстав вказаних у: запереченні на позовну заяву (том 1,                     а.с. 48-50); додаткових поясненнях (том 2, а.с. 69-71). Представник Відповідача 2 в судовому засіданні підтримав зустрічний позов у повному обсязі з підстав вказаних у: зустрічній позовній заяві (том 2, а.с. 8-10); додаткових поясненнях (том 2, а.с. 69-71).

Заслухавши пояснення представників Позивача Відповідача 1 та Відповідача 2, дослідивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд вирішив відмовити з задоволенні позову Позивача та задоволити зустрічний позов Відповідача 2.

При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.

Судом встановлено, що 24 листопада 2007 року між Відповідачем 1, як продавцем, і Відповідачем 2, як покупцем, укладений договір купівлі-продажу будівлі універмагу (том 1,  а.с. 8), що знаходиться в місті Костопіль Рівненської області по вулиці Грушевського, 29.

Відповідач 1, в свою чергу, набув право власності на будівлю універмагу згідно договору купівлі-продажу від 25 березня 2003 року № 02/03 укладеного між Відповідачем 1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Едланд». 1 квітня 2003 року зазначена будівля була передана Відповідачу 1 по акту прийому-передачі.

          Рішенням господарського суду Київської області від 30 квітня 2004 року в справі      №11/10-2004, яке є чинним (набрало законної сили), встановлено дійсність договору купівлі-продажу від 25 березня 2003 року № 02/03 (том 2, а.с. 27-29), та зобов’язано Відповідача 1 виконати в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по даному договору. Зокрема, суд вказує у рішенні на те, що з 1 квітня 2003 року позивач фактично набув права власності на будівлю, а чинне законодавство України не ставить дійсність договору купівлі-продажу в залежність від реалізації покупцем права на реєстрацію права власності на об’єкт купівлі-продажу...

          Відповідно до статті 145 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу від 25 березня 2003 року № 02/03, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2007 року в справі                № 17/81 (том 2, а.с. 30-33), за участю Позивача, як третьої особи з самостійними вимогами, визнано Відповідача 1 добросовісним набувачем будівлі універмагу по вулиці Грушевського, 29 в місті Костопіль Рівненської області, а в задоволенні позову Позивача про визнання недійсним договору від 25 березня 2003 року № 02/03 відмовлено, з підстав вказаних у даному рішенні.  

Дане судове рішення було оскаржене в апеляційному та касаційному порядку, проте залишено без змін (том 2, а.с. 34-44; том 2, а.с. 45-49). Верховний Суд України, своєю ухвалою від 14 серпня 2008 року (том 2, а.с. 50) відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 3 червня 2008 року у справі №17/81.

Згодом, дане судове рішення переглядалося за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 8 жовтня 2008 року (том 2,                   а.с. 62-63), за результатами перегляду рішення господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2007 року за ново виявленими обставинами, заяву Позивача залишено без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2007 року по справі № 17/81 залишено без змін.

Дана ухвала оскаржувалася Позивачем у апеляційному та касаційному порядках, проте залишена без змін (том 2, а.с. 64-65; том 2, а.с. 123-126).

Під час розгляду справи № 17/81 судом встановлено, що рішення господарського суду Рівненської області від 22 липня 2004 року у справі № 10/270, яким визнано право власності на будівлю універмагу за Позивачем, не може вплинути на дійсність оспорюваного договору купівлі-продажу, оскільки останній укладено набагато раніше. Як зазначено у даному судовому рішенні, оспорюваний договір купівлі-продажу від 25 березня 2003 року № 02/03 на момент його укладення не міг порушувати прав та обов’язків Позивача, який не є його стороною і не мав ніякого відношення до будівлі універмагу. Суд зазначає у своєму судовому рішенні (том 2, а.с. 30-33), що способами захисту прав власника згідно Цивільного кодексу України є позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387), про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391), про визнання прав власності (стаття 392), а не про визнання договору недійсним.

Згідно до статті 330 Цивільного кодексу України: якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване від нього.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України: якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; або було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; або вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно частини другої статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що: договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Відповідач 2  придбав будівлю у Відповідача 1 за відплатним договором. На момент придбання будівлі продавець мав всі документи, які підтверджували належність йому будівлі на праві власності, в тому числі, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Від імені продавця будівлі договір купівлі-продажу підписав виконуючий обов’язки генерального директора Відповідача 1 Лашутін Едуард Іванович, який діяв на підставі статуту та протоколу № 16 загальних зборів учасників Відповідача 1 від 23 листопада 2007 року. Від імені покупця договір підписав голова правління Відповідача 2 Рищук Віталій Іванович, який діяв на підставі статуту та протоколу № 10 засідання Наглядової ради відповідача 2  від 19 листопада 2007 року.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Дідовець А.Г., яким, в свою чергу, було встановлено особу сторін, їх дієздатність, правоздатність, повноваження їх представників, та перевірено належність відповідачу 1 відчужуваної будівлі.

В свою чергу, Відповідач 1 та Відповідач 2 належать до господарських товариств (стаття 80 Господарського кодексу України).

Статтею 85 Господарського кодексу України, так і статтею 115 Цивільного кодексу України (стаття 12 Закону України «Про господарські товариства»), визначено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу: продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною третьою статті 79 Господарського кодексу України передбачено що, господарські товариства є юридичними особами.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За змістом ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 97 Цивільного кодексу України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про господарські товариства», управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

За змістом статті 145 Цивільного кодексу України та статті 16 Статуту Відповідача 1 вищим органом управління є збори його учасників.

Відповідно до підпункту г), є), з) пункту 2 статті 16 Статуту Відповідача 1 до виняткової компетенції Зборів учасників Відповідача 1 відноситься, зокрема, питання про відчуження основних засобів Відповідача 1, затвердження та відкликання виконавчого органу, надання дозволів на укладення та затвердження угод, укладених генеральним директором на суму рівну або таку, що перевищує 20 відсотків статутного капіталу Товариства на період укладення угод.

Згідно протоколу № 16 загальних зборів учасників відповідача 1 від 23 листопада 2007 року, учасники, які володіють 100 відсотками статутного капіталу товариства, вирішили уповноважити виконуючого обов’язки генерального директора Відповідача 1 Лашутіна Едуарда Івановича на укладення та підписання договору купівлі-продажу будівлі універмагу, розташованої в місті Костопіль по вул. Грушевського, 29 між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 на суму 600 000 (шістсот тисяч) грн..

Статутний фонд Відповідача 1 складає 4 100 000 (чотири мільйони сто тисяч) грн., при тому, що договірна ціна об’єкту договору становить 600 000 (шістсот тисяч) грн.. Дане свідчить про те, що спірний договір купівлі-продажу укладений на суму, що становить менше 20  відсотків статутного капіталу. Однак, до виняткової компетенції Зборів учасників Відповідача 1 відноситься, зокрема, питання про відчуження основних засобів Відповідача 1, що, в свою чергу, було погоджено учасниками Відповідача 1.  

За таких обставин суд приходить до висновку, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України, стосовно необхідного обсягу цивільної дієздатності у виконуючого обов’язки генерального директора Відповідача 1, не порушено.

Спірний договір зі сторони Відповідача 2 укладено головою правління Рищуком Віталієм Івановичем, якому, згідно пункту 11.4 Статуту Відповідача 2, надано право діяти без довіреності від імені Відповідача 2, укладати і підписувати цивільно-правові угоди та інші юридичні акти в межах своїх повноважень та компетенції. Згідно пункту 11.7.1 до компетенції Наглядової ради відноситься попереднє письмове погодження укладання Правлінням (Головою Правління) угод, сума яких перевищує 150 000 (сто п’ятдесят тисяч) гривень. Згідно рішення Наглядової Ради, оформленого протоколом засідання Наглядової Ради № 10 від 19 листопада 2007 року, голову Правління Відповідача 2 Рищука Віталія Івановича уповноважено, на укладення та підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна –будівлі універмагу, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Костопіль, вул. Грушевського, 29 з Відповідачем 1.

З вищевказаного вбачається, що Відповідачем 1 та Відповідачем 2, у встановленому законом та їх Статутами порядку отримали згоду засновників на укладення договору купівлі-продажу, а приватним нотаріусом встановлено особу сторін, їх дієздатність, правоздатність, повноваження їх представників, а також належність Відповідачу 1 відчужуваної будівлі перевірено.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розрахунки за договором купівлі-продажу від 24 листопада 2007 року, відповідно до пункту 2 спірного договору, проведені Відповідачем 2 повністю протягом трьох банківських днів з дня підписання договору,  а саме 26 листопада 2007 року згідно платіжного доручення        № 420 (том 3, а.с. 64); дане підтверджується і банківською випискою (том 3, а.с. 65-66).

Суд критично оцінює посилання Позивача на те, що на момент підписання спірного договору, від імені Відповідача 2 дане міг здійснювати лише керуючий санацією в справі про банкрутство Відповідача 2 № 1б/71-Б-2, оскільки на момент підписання спірного договору ухвалою суду від 26 вересня 2007 року було: затверджено мирову угоду від 15 серпня 2007 року, укладену та підписану від імені Відповідача 2 керуючим санацією та головою комітету кредиторів; затверджено звіт керуючого санацією; припинено повноваження керуючого санацією; припинено провадження у справі про банкрутство Відповідача 2. Дану ухвалу підписано 3 жовтня 2007 року. На даний час згадана ухвала суду залишена судами апеляційної та касаційної інстанцій без змін.  

Враховуючи усе вищевказане, господарський суд Рівненської області вважає, що Відповідач 2, в порядку передбаченому чинним законодавством України, згідно договору купівлі-продажу від 24 листопада 2007 року придбав будівлю універмагу у добросовісного набувача. В свою чергу, згідно норм Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, 27 листопада 2007 року право власності на будівлю універмагу було зареєстровано за Відповідачем 2.  

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна від 23 листопада 2007 року № 15630596 (том 3, а.с. 67-69) будь-яких застережень, арештів чи обмежень на продаж будівлі універмагу не існувало.

Суд зауважує, що в матеріалах справи, відсутні обставини, з якими Закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам Закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Враховуючи усе вищезазначене у даному судовому рішенні, та з огляду на те, що придбання спірної будівлі у відповідності до вищевказаних судових рішень вчинено у добросовісного набувача, суд приходить до висновку, що заявлені Відповідачем 2 вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як було зазначено вище, спірний договір купівлі-продажу будівлі універмагу, який розташований у місті Костопіль по вулиці Грушевського, 29, був укладений 24 листопада 2007 року між Відповідачем 1 в особі виконуючого обов’язки генерального директора Лашутіна Е. І. та Відповідачем 2 в особі голови правління Рищука В.І..

Оскільки, Позивач не є учасником спірного договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості, то обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (визнання договору купівлі-продажу будівлі універмагу недійсним) не призведе до захисту порушеного права, оскільки застосування наслідків недійсності угоди не поширюється на права позивача.

Способи захисту цивільних прав визначені статтею 16 Цивільного кодексу України. До них відносяться: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до абзацу 3 пункту 27.3 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27 червня 2007 року № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»визначено, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною.

Позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким Позивач не є стороною у договорі, не є способом захисту порушеного права.

Згідно зі статтею 225 Цивільного кодексу України, якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно. Тобто, спосіб захисту власником свого права на користування, володіння та розпорядження майном, яке відчужене від нього поза його волею, є витребування цього майна.

Рішення господарського суду Рівненської області від 22 липня 2004 року у справі                   № 10/270 прийняте із врахуванням ухвали господарського суду Рівненської області від 8 липня 2004 року у справі № 10/257. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2007 року у справі № 10/257 задоволено заяву СП «Хлібокомбінат»про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Рівненської області від 8 липня 2004 року у справі № 10/257 та скасовано дану ухвалу. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 9 грудня 2008 року ухвала господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2007 року у справі № 10/257 залишена без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 9 грудня 2008 року у справі № 10/257 постанова Львівського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2008 року залишена без змін, ухвала господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2007 року по справі № 10/257 залишена в силі. Ухвалами Верховного Суду України від 26 березня 2009 року відмовлено КП «Рівненське гуртово-роздрібне об’єднання»Позивача у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 9 грудня 2008 року у справі № 10/257.

Згідно статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов’язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно –це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Постановою господарського суду Рівненської області від 7 серпня 2007 року в справі              № 12/337 встановлено факт неправомірності реєстрації прав власності Рівненським ОБТІ за Позивачем, скасовано запис від 22 липня 2004 року про реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (№ 55-300 в книзі 1) права власності на будівлю універмагу по вул. Грушевського, 29 в м. Костопіль за Позивачем, скасовано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 липня 2004 року за № 4227120 та відновлено запис від 27 листопада 2003 року про реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (№55-300 в книзі 1) існування права власності на будівлю універмагу по вул. Грушевського, 29 в м. Костопіль Рівненської області за Спільним підприємством «Хлібокомбінат».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2008 року постанова господарського суду Рівненської області від 7 серпня 2007 року по справі № 12/337 залишена в силі.

Таким чином, у зв’язку з скасуванням запису від 22 липня 2004 року про реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно права власності на будівлю універмагу за Позивачем та скасуванням витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 липня 2004 року, державної реєстрації права власності на будівлю універмагу за Позивачем не існує.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлені Позивачем вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі (по первинному позову) суд покладає на Позивача, а судові витрати по зустрічному позову покладає на Позивача та Відповідача 1.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову Рівненської обласної спілки споживчих товариств про визнання недійсним з моменту його вчинення договору купівлі-продажу нерухомості, а саме будівлі універмагу, що знаходиться по вулиці Грушевського 29 в місті Костопіль Рівненської області, укладений 24 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібна торгова фірма «Едланд»та Відкритим акціонерним товариством «Сарненський комбінат хлібопродуктів», посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець А.Г., зареєстрований в реєстрі за № 1399 –відмовити.

2. Зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів»–задовольнити.

3. Визнати Відкрите акціонерне товариство «Сарненський комбінат хлібопродуктів»(34500, Рівненська область, місто Сарни, вулиця Заводська, 2, код 00955704) добросовісним набувачем будівлі універмагу по вулиці Грушевського, 29 в місті Костопіль Рівненської області.

4. Стягнути з Рівненської обласної спілки споживчих товариств, 33028, м. Рівне,               вул. В.Чорновола, 13, код 01764128 на користь Відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів», 34500, Рівненська область, м. Сарни, вул. Заводська, 2, код 00955704 –42 (сорок два) грн. 50 коп. витрат по держмиту та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібна торгова фірма «Едланд», 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе,                   вул. Чорновола, 7, код 23595332 на користь Відкритого акціонерного товариства «Сарненський комбінат хлібопродуктів», 34500, Рівненська область, м. Сарни, вул. Заводська, 2, код 00955704 –42 (сорок два) грн. 50 коп. витрат по держмиту та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 13.05.2009р.

   Суддя                                                                Василишин А.Р.