КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.04.2009                                                                                           № 2/17

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            Гольцової  Л.А.

          Рябухи  В.І.

 за участю секретаря

судового засідання           Терещенко Я.О.

 за участю представників сторін:

 від позивача:      Кішинський Д.Г., представник, довіреність № 01-8/433 від 07.03.2008;

 від відповідача: Анісімов М.В., представник, довіреність № 01/05-80Д від 27.03.2009;

                             Полікарпов А.О., представник, довіреність № 01/05-79Д від 27.03.2009;

 розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства „Адміністрація річкових портів”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.01.2009

 у справі № 2/17 (суддя Домнічева І.О.)

 за позовом                               Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”;

 до                                                   Державного підприємства „Адміністрація річкових портів”;

              

             

 про                                                   визнання правочину дійсним та визнання договору продовженим

 

постанова прийнята 29.04.2009, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду оголошувалась перерва з 01.04.2009 до 29.04.3009.

ВСТАНОВИВ:

 

          Дочірнє підприємство „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” (далі – ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства „Адміністрація річкових портів” (далі – ДП „Адміністрація річкових портів”) про визнання дійсним правочину, який був укладений 30.10.2007 між ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів” у вигляді додаткової угоди про внесення змін до договору управління майном б/н від 31.10.2006 та визнання продовженим на новий строк до 31.10.2009 договору управління майном, який був укладений 31.10.2006 між ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів”, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сіліним В.І та зареєстрований в реєстрі за № 1950.

          До прийняття рішення по суті спору ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” в порядку ст. 22 ГПК України звернулось до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просило: 1) визнати дійсним правочин, який був укладений 30.10.2007 між ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів” у вигляді додаткової угоди про внесення змін до договору управління майном б/н від 31.10.2006; 2) визнати продовженим на новий строк до 31.10.2009 договір управління майном, який був укладений 31.10.2006 між ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів”, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сіліним В.І та зареєстрований в реєстрі за № 1950; 3) внести зміни до договору управління майном б/н від 31.10.2006 та вважати укладеною додаткову угоду від 24.12.2008 до договору управління майном б/н від 31.10.2006 в редакції, яка підписана ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот”; 4) визнати дійсною додаткову угоду від 24.12.2008 до договору управління майном б/н від 31.10.2006, згідно якої договір управління майном б/н від 31.10.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сіліним В.І. та зареєстрований в реєстрі за №1950, викладений в редакції ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот”.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 у справі № 2/17 позовні вимоги ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” до ДП „Адміністрація річкових портів” про визнання правочину дійсним та визнання договору продовженим з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог задоволено повністю.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 ДП „Адміністрація річкових портів” подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Зокрема, скаржник посилався на те, що судом була розглянута справа за відсутності представника відповідача; належним відповідачем по справі є Кабінет Міністрів України, який відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 703-р „Питання укладання деяких договорів” є єдиним органом, який може надати дозвіл на укладання договору управління державним майном.

          Від представника позивача 01.04.2009 через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу сторонам для можливості їх примирення та врегулювання спору мирним шляхом, яке представниками відповідача було підтримане.

Колегія суддів зазначене клопотання задовольнила, оголосивши в судовому засіданні 01.04.2009 перерву до 29.04.2009.

          В засіданні суду 29.04.2009 представником скаржника подано заяву про уточнення апеляційної скарги, в якій він просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 скасувати частково та задовольнити позовні вимоги позивача в частині: 1) визнання дійсним правочину, який був укладений 30.10.2007 між ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів” у вигляді додаткової угоди про внесення змін до договору управління майном б/н від 31.10.2006; 2) визнання продовженим на новий строк до 31.10.2009 договору управління майном, який був укладений 31.10.2006 між ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів”, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сіліним В.І та зареєстрований в реєстрі за № 1950; 3) внести зміни до договору управління майном б/н від 31.10.2006 та вважати укладеною додаткову угоду від 24.12.2008 до договору управління майном б/н від 31.10.2006 в редакції, яка підписана ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” в частині внесення змін до п. 4.1 договору управління майном б/н від 31.10.2006 виключно щодо продовження строку дії даного договору; 4) визнати дійсною додаткову угоду від 24.12.2008 до договору управління майном б/н від 31.10.2006, викладену в редакції ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” в частині внесення змін до п. 4 договору управління майном б/н від 31.10.2006 виключно щодо продовження строків його дії.

          ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” у відзиві на апеляційну скаргу ДП „Адміністрація річкових портів” проти її доводів заперечувало і просило рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП „Адміністрація річкових портів” – без задоволення.

          В засіданні суду 29.04.2009 представником позивача відповідно до ст. 22 ГПК України подано заяву про уточнення позовних вимог, якою їх зменшив і просив суд: 1) визнати дійсним правочин, який був укладений 30.10.2007 між ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів” у вигляді додаткової угоди про внесення змін до договору управління майном б/н від 31.10.2006; 2) внести зміни до договору управління майном б/н від 31.10.2007 та вважати укладеною додаткову угоду від 24.12.2008 в частині внесення змін до п. 4.1 договору управління майном б/н від 31.10.2006; 3) визнати дійсною додаткову угоду від 24.12.2008 до договору управління майном б/н від 31.10.2006 в частині внесення змін до п. 4.1 договору управління майном б/н від 31.10.2006.

          Колегія суддів, керуючись правами, наданими ст. 99 ГПК України вирішила зазначену заяву представника позивача про зменшення позовних вимог задовольнити.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Між ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” (Управитель) та ДП „Адміністрація річкових портів” (Установник) 31.10.2006 укладено договір управління майном, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сіліним В.І та зареєстрований в реєстрі за № 1950.

Згідно п. 1.1 договору Установник управління передає Управителеві на певний строк державне майно в управління, а Управитель зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління. Плата – це відповідна винагорода, яку Установник управління зобов’язаний надавати Управителю, відповідно до умов цього договору, за управління майном.

Пунктом 1.2 договору визначений перелік майна, яке є предметом цього договору.

Передача майна за цим договором не тягне за собою передачу права власності на нього Управителю. Держава, в особі Міністерства транспорту та зв’язку України, залишається власником майна, а Управитель утримує майно на окремому балансі та здійснює повноваження по управлінню майном згідно умов цього договору (п. 1.5 договору).

Вигода від майна, яке передане в управління Управителю, належить Установнику управління (п. 1.6 договору).

Пунктами 1.7 – 1.10 договору передбачена сплата базової вигоди від управління майном, її склад та розмір, а також порядок зміни розміру вигоди в залежності від встановленого індексу інфляції.

Строк дії цього договору 1 рік з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації (п. 4.1 договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку, договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах за умови обов’язкового погодження органом управління державним майном (п. 4.2 договору).

          Сторонами 30.10.2007 укладена додаткова угода про внесення змін до договору управління майном від 31.10.2006, якою було збільшено базовий розмір вигоди від передачі майна в управління, а також викладено в новій редакції п. п. 2.1, 5.1. та 5.8. договору від 31.10.2006.

          Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

          Статтею 1029 ЦК України визначено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації (ст. 1031 ЦК України).

          Оскільки зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється (ст. 654 ЦК України), а беручи до уваги те, що сторонами, шляхом укладення 30.10.2007 додаткової угоди про внесення змін до договору управління майном від 31.10.2006 істотно змінені умови договору від 31.10.2006 - збільшено базовий розмір вигоди від передачі майна в управління і в силу положень ст. 638 ЦК України розмір вигоди в договорі (грошове зобов’язання) є його істотною умовою, оскільки ця умова кореспондується із згодою сторін, яка має бути між ними досягнута і правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України), то колегія суддів вважає, що додаткова угода від 30.10.2007 про внесення змін до договору управління майном від 31.10.2006 має бути вчинена в тій самій формі, що й основний договір управління майном, тобто він підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

          Додаткова угода від 30.10.2007 про внесення змін до договору управління майном від 31.10.2006 не містить відомостей щодо її нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

          Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

          ДП „Адміністрація річкових портів” 31.10.2008 листом № ДБПАРП 08/10/2008 звернулось до ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” про закінчення терміну дії договору на управління державним майном від 31.10.2006 та просило сплатити решту боргу за управління державним майном за зазначеним договором.

          ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” на виконання листа ДП „Адміністрація річкових портів” від 31.10.2008 № ДБПАРП 08/10/2008, листом від 31.01.2008 № 01-8/1507 повідомило ДП „Адміністрація річкових портів” про сплату боргу за договором управління майном від 31.10.2006, тобто сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується зазначеними вище листами, наслідком чого в розумінні ч. 2 ст. 220 ЦК України стало повне виконання позивачем умов додаткової угоди від 30.10.2007 про внесення змін до договору управління майном від 31.10.2006, але одна із сторін ухилилася від її нотаріального посвідчення.

          Натомість, ДП „Адміністрація річкових портів” 31.10.2008 листом № 01/05-682 повідомило ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот”, що дія договору від 31.10.2006 закінчилась 31.10.2008, але враховуючи п. 4.2 договору від 31.10.2006, адміністрацією було направлено лист до Мінтрансзв”язку з проханням надати погодження на пролонгацію зазначеного договору і що після отримання погодження Мінтрансзв”язку, ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” буде запропоновано підписати відповідну додаткову угоду.

          Відповідно до п. 4.2 договору від 31.10.2006, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку, договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах за умови обов’язкового погодження органом управління державним майном.

          Частиною 2 ст. 1036 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.

В матеріалах справи відсутні докази відмови або погодження Міністерства транспорту та зв’язку України на пролонгацію договору управління майном від 31.10.2006 після закінчення строку його дії (31.10.2007 відповідно до п. 4.1 договору).

          В свою чергу, з матеріалів справи не вбачається, що договір управління майном від 31.10.2006 припиняв свою дію після строку, на який його було укладено – 31.10.2007 (п. 4.1 договору), оскільки сторонами, в порядку ст. 33 ГПК України не надано доказів листування відповідно до вимог п. 4.2 договору від 31.10.2006, а тому до моменту звернення ДП „Адміністрація річкових портів” до ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” з листом від 31.10.2008, договір управління майном від 31.10.2006 відповідно до положень ч. 2 ст. 1036 ЦК України є продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах, що визначені договором управління майном від 31.10.2006.

          Оскільки матеріали справи свідчать, та не заперечується сторонами добросовісне виконання позивачем умов договору управління майном від 31.10.2006, а також те, що має місце факт повного виконання позивачем умов додаткової угоди від 30.10.2007 про внесення змін до договору управління майном від 31.10.2006, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позов позивача в частині визнання дійсним правочину, який був укладений 30.10.2007 між ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів” у вигляді додаткової угоди про внесення змін до договору управління майном б/н від 31.10.2006.

          Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (ч. 6 ст. 11 ЦК України).

          Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

          ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” листом від 24.12.2008 № 01-8/1786 звернувся до ДП „Адміністрація річкових портів” з пропозицією внести зміни до договору управління майном, а також надіслало на адресу ДП „Адміністрація річкових портів” три підписаних зі сторони ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” примірника додаткової угоди від 24.12.2008 до договору управління майном від 31.10.2006.

Одночасно ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” просило ДП „Адміністрація річкових портів” підписати додаткову угоду та забезпечити за власний рахунок не пізніше двох робочих днів від дати отримання додаткової угоди її нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію, а також повідомити ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” про місце, дату та час нотаріального посвідчення додаткової угоди.

          В матеріалах справи відсутні відомості про підписання відповідачем примірників додаткової угоди від 24.12.2008 та, як наслідок і повідомлення позивача про місце, дату та час нотаріального посвідчення зазначеної додаткової угоди.

          Відповідач листом від 13.01.2009 № 01/05-14 повідомив позивача про укладання з ПП „МНТЦ „Транссервіс-1” договору на виконання робіт по проведенню незалежної оцінки державного майна, яке було передано в управління ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” та просив позивача перерахувати на його рахунок грошові кошти в сумі 35000,00 грн. і гарантував, що вищезазначена сума буде зарахована в рахунок належного до сплати за січень-березень 2009 року щомісячного розміру вигоди, яка підлягає перерахуванню на рахунок ДП „Адміністрація річкових портів” згідно договору управління державним майном.

Зазначене вище свідчить, що ДП „Адміністрація річкових портів” вважає договір управління майном від 31.10.2006 таким, що не припинив свою дію після 31.10.2008, а своїми діями, які були здійснені відповідачем у межах строку для надання відповіді на пропозицію позивача щодо внесення змін до договору управління майном від 31.10.2006 (лист від 13.01.2009 № 01/05-14), відповідачем фактично засвідчено бажання укласти додаткову угоду від 24.12.2008 до договору управління майном від 31.10.2006.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

          Однак, після отримання відповідачем від позивача пропозиції щодо внесення змін до договору управління майном від 31.10.2006, відбулося часткове виконання умов додаткової угоди від 24.12.2008, але ДП „Адміністрація річкових портів” ухилилося від її нотаріального посвідчення.

          Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Беручи до уваги зазначене вище, а також враховуючи положення п. 4.2 договору управління майном від 31.10.2006 та норми ч. 2 ст. 1036 ЦК України, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги позивача в частині внесення змін до договору управління майном б/н від 31.10.2006 шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 24.12.2008 в редакції, яка підписана ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот”, судом першої інстанції не було враховано зазначені положення п. 4.2 договору від 31.10.2006 та норми ч. 2 ст. 1036 ЦК України, які регулюють продовження строку дії договору від 31.10.2006 виключно на такий самий строк і на тих самих умовах.

Приймаючи рішення про задоволення зазначених вище вимог позивача, місцевим господарським судом змінено не тільки пункт договору від 31.10.2006, який визначає строк дії договору, але й змінено інші умови договору від 31.10.2006, а це не відповідає вимогам п. 4.2 договору від 31.10.2006 та ч. 2 ст. 1036 ЦК.

          Таким чином, колегія суддів вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги позивача в частині визнання дійсним правочину, який був укладений 30.10.2007 між ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” та ДП „Адміністрація річкових портів” у вигляді додаткової угоди про внесення змін до договору управління майном б/н від 31.10.2006 та внесення змін до договору управління майном б/н від 31.10.2006 та визнання укладеною додаткової угоди від 24.12.2008 до договору управління майном б/н від 31.10.2006 в редакції, яка підписана ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” в частині внесення змін до п. 4.1 договору управління майном б/н від 31.10.2006, оскільки з огляду на вимоги п. 4.2 договору від 31.10.2006 та ч. 2 ст. 1036 ЦК, зміні підлягають тільки положення п. 4.1 договору управління майном від 31.10.2006.

          Що стосується позовної вимоги позивача про визнання продовженим на новий строк до 31.10.2009 договору управління майном від 31.10.2006, то ця вимога виключається задоволенням позовної вимоги про визнання дійсною додаткової угоди від 24.12.2008 до договору управління майном б/н від 31.10.2006 в частині внесення змін до п. 4.1 договору управління майном б/н від 31.10.2006.

          Крім того, позивач, заявою від 29.04.2009 зменшив позовні вимоги, виключивши з них вимогу щодо визнання продовженим на новий строк до 31.10.2009 договору управління майном від 31.10.2006.

          Посилання скаржника, що справа судом була розглянута за відсутності відповідача, колегією суду до уваги не приймаються з таких підстав.

          Згідно п. 3.6 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

          Також, дана правова позиція викладена у п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”.

          Відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Отже, у випадках, передбачених ст. 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

          Як вбачається із матеріалів справи, ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” при зверненні до Господарського суду міста Києва було зазначено адресу ДП „Адміністрація річкових портів”: м. Київ, 04071, м. Київ, вул. Електриків, 14.

          Ухвала Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 у справі № 2/17, якою засідання суду було призначено на 13.01.2009, була надіслана на адресу сторін 30.12.2008, про що свідчить відмітка на звороті ухвали.

          У зв’язку з неявкою представника відповідача ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2009 розгляд справи було відкладено на 20.01.2009. Зазначена ухвала була надіслана на адресу сторін 14.01.2009, про свідчить також відмітка на звороті ухвали.

          Отже, ДП „Адміністрація річкових портів” було належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

          При цьому, в матеріалах справи відсутні дані про те, що кореспонденція, яка надсилалась Господарським судом міста Києва на адресу ДП „Адміністрація річкових портів”, поверталась на адресу суду.

          Також, колегією суддів не приймаються до уваги посилання скаржника, що належним відповідачем по справі є Кабінет Міністрів України, який відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 703-р „Питання укладання деяких договорів” є єдиним органом, який може надати дозвіл на укладання договору управління державним майном, оскільки зі змісту зазначеного розпорядження вбачається, що, зокрема, суб’єктам управління об’єктами державної власності дано розпорядження виключно щодо порядку укладення договорів, зокрема, управління майном і не зазначено, що припиненню підлягають договори управління майном, які були укладені раніше за прийняття Кабінетом Міністрів України даного розпорядження.

          Крім того, скаржником не доведено відповідно до вимог ст. 24 ГПК України наявності достатніх підстав для залучення до участі у справі іншого відповідача – Кабінету Міністрів України.

          За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 у справі № 2/17 підлягає зміні.

          Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на ДП „Херсонський річковий порт” АСК „Укррічфлот” пропорційно задоволеним вимогам.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 49, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

           1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Адміністрація річковихпортів” на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 у справі № 2/17 задовольнити частково.

          2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 у справі № 2/17 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

          „Позов задовольнити частково.

          Визнати дійсним правочин, який був укладений 30.10.2007 між Дочірнім підприємством „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” та Державним підприємством „Адміністрація річкових портів” у вигляді додаткової угоди про внесення змін до договору управління майном б/н від 31.10.2006.

          Визнати дійсною додаткову угоду від 24.12.2008 до договору управління майном б/н від 31.10.2006 в частині внесення змін до п. 4.1 договору управління майном б/н від 31.10.2006, виклавши його в наступній редакції: „п. 4.1. Строк дії цього Договору складає 7 (сім) років з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрація, здійснюється Установником управління протягом 5 (п’яти) робочих днів з дати підписання цього договору.”

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.”

          3. Стягнути з Державного підприємства „Адміністрація річкових портів” (04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, код ЄДРПОУ 33404067) на користь Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” (73000, м. Херсон, пл. Одеська, 6, код ЄДРПОУ 03150208) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          4. Стягнути з Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” (73000, м. Херсон, пл. Одеська, 6, код ЄДРПОУ 03150208) на користь Державного підприємства „Адміністрація річкових портів” (04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, код ЄДРПОУ 33404067) 21 (двадцять одну) грн. 25 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

          5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання п.п. 2, 3, 4 зазначеної постанови суду.

6. Справу № 2/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

 30.04.09 (відправлено)