ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2009 р.                                                                                Справа №  10/241

м. Чернівці                                                                                            16-00  год.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Завод промислового машинобудування”, м. Чернівці

до державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Суддя       Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання Марущак І.В.

За участю представників:

Від позивача – Гінінгер А.З., дов. 02.12.2008 р.

Від відповідача –Чмола І.І., дов. від 13.10.2008 р. № 37414/10-012, Марценяк М.М., дов. від 02.12.2008 р. № 43945/10-012

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.05.2008 р. № 000138231/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на суму 15745,50 грн., у тому числі 10497 грн. основного платежу та 5248,50 грн. штрафних санкцій, у подальшому подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати  нечинним податкове повідомлення-рішення № 000138231/0 у частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 3552,69 грн., у тому числі 2368,46 грн. основного платежу та 1184,23 грн. штрафних санкцій.

У відповідності до ст.ст. 51, 137 КАС України позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, відтак, заява прийнята судом і справу розглянуто в межах уточнених позовних вимог.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що під час перевірки правильності визначення податку на прибуток у межах проведення проведення виїзної планової  документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства працівниками відповідача не було прийнято до уваги заниження валових витрат в сумі 9473,83 грн. за рахунок не віднесення до витрат сум податку на додану вартість з придбання легкового автомобіля “Ланос”, як це передбачено п. 7.4.2 Закону України “Про податок на додану вартість”. Оскільки Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, продовжує позивач у позові, не містить аналогічної норми, що свідчить про наявність конфлікту інтересів між платником податку і контролюючим органом,  то в силу п.п. 4.4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган мав прийняти рішення на користь платника і включити до складу валових витрат суму ПДВ, сплачену при придбанні автомобіля, відтак позивачу незаконно донараховано податок на прибуток на суму 2368,46 грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 1184,23 грн.

Відповідач надав заперечення, в яких позов не визнав з тих підстав, що перевіркою виявлено завищення валових витрат на суму 41990 грн., у тому числі в зв’язку з перевищенням 10% ліміту віднесення до валових витрат витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів, зазначені висновки позивач не оспорює,  наполягаючи на включенні до валових витрат за ІІІ квартал 2006 р. податку на додану вартість в сумі 9473,83 грн. з вартості придбання легкового автомобіля, однак Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” такого не передбачає, про що є відповідне податкове роз’яснення ДПА України, а самостійно визначене платником податків у податковій декларації податкове зобов’язання визнається узгодженим з дня подання такої податкової декларації і не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку, у випадках якщо платник виявляє помилки  в показниках раніше поданої декларації, він має право подати уточнюючий розрахунок в порядку, визначеному чинним законодавством.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, представники відповідача проти позову заперечували.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню.

Судовим розглядом справи встановлено наступне.

14.05.2008 р. працівниками  ДПА в Чернівецькій області та ДПІ у м. Чернівці проведено виїзну планову перевірку ТОВ “Завод промислового машинобудування” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого  законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.12.2007 р., результати якої оформлено актом № 1961/23-2/31620777 від 14.05.2008 р. (а.с. 37-56).

Перевіркою, зокрема, встановлено заниження податку на прибуток за ІV квартал 2006 р. на суму 10497 грн., яке виникло внаслідок зайвого віднесення до складу валових витрат вартості придбаних та встановлених віконних рам в приміщенні адмінбудинку в сумі 41990 грн., що є порушенням  п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (а.с. 48 на звороті).

23.05.2008 р. ДПІ у м. Чернівці направлено податкове повідомлення-рішення  № 000138231/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю “Завод промислового машинобудування” за порушення п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, ст. 20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 10497,00 грн. за основним платежем та 5248,50 грн. за фінансовими санкціями (а.с. 5, 33).

Не заперечуючи проти зайвого віднесення до складу валових витрат вартості придбаних та встановлених віконних рам в приміщенні адмінбудинку в сумі 41990 грн., позивач стверджує, що сума заниженого податку на прибуток є меншою ніж 10497,00 грн., оскільки до валових витрат слід було віднести  суму податку на додану вартість у розмірі 9473,83 грн. з операції з придбання легкового автомобіля, що при формуванні валових витрат помилково не було зроблено позивачем і не було зроблено перевіряючими самостійно під час перевірки.

Як видно з акту перевірки від 14.05.2008 р. № 1961/23-2/31620777, у вересні 2006 р. позивачем було придбано автомобіль  “Ланос” вартістю 56843 грн., у т.ч. ПДВ 9474 грн., яке позивач в порушення п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість  включив до податкового кредиту (а.с. 45, 51 на звороті).

П.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”  передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Водночас п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого призначення.

Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” та Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат під час здійснення господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість за цими операціями до валових витрат, тобто в цьому питанні виникає конфлікт інтересів.

Підпунктом 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Тому за правилами п.п. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідач, здійснюючи перевірку формування позивачем валових витрат протягом періоду, що перевірявся, мав застосовувати положення п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та врахувати в складі валових витрат позивача 9473,83 грн. податку на додану вартість з операції з придбання легкового автомобіля, що, в свою чергу, зменшило б розмір донарахованого позивачеві податку на прибуток на суму 2368,46 грн. (9473,83 грн. х 25%, де 25% - ставка податку згідно п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”), а розмір штрафних санкцій –на суму 1184,23 грн. (2368,46 грн. х 170 грн. х 6 періодів, але не більше 50%).

Суд не приймає заперечень відповідача, що позивач, формуючи валові витрати, сам не відніс ПДВ у розмірі 9473,83 грн.  до валових витрат, тому задеклароване ним податкове зобов’язання  з податку на прибуток не може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку.

У відповідності до абзацу б) пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Посилання відповідача, що згідно зі ст. 15 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об’єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону, суд до уваги не приймає. Так, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не встановлює нових та не змінює існуючих положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а передбачає можливість віднесення до валових витрат витрати по сплаті ПДВ при придбанні легкового автомобіля, що за відсутності відповідної норми в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” породжує конфлікт інтересів, про що суд вже зазначав вище.

Щодо посилань відповідача на листи ДПА України із зазначеного питання, то вони не впливають на юридичну оцінку спірних правідносин, оскільки не є обов’язковими та носять суперечливий характер. Так, у п. 1  листа  Державної податкової адміністрації України від 12.01.2007 р. № 329/7/16-1517-26 роз’яснено, що відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.  

У п. 4 Листа ДПА України від 30.07.2008 р. № 7384/6/16-15164 стосовно листів Державної податкової адміністрації України від 12.01.2007 р. № 329/7/16-1517-26 та від 27.07.2005 р. № 14787/7/15-1117 щодо відображення у податковому обліку суми податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля зазначається, що “другим абзацом підпункту 7.4.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено: “Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів”. У пункті 1 листа Державної податкової адміністрації України від 12.01.2007 р. № 329/7/16-1517-26 процитована зазначена норма Закону. Поряд з цим, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містить норми щодо формування валових витрат в даній ситуації.

Враховуючи викладене, Державна податкова адміністрація України вважає, що проблема відображення у податковому обліку податку на додану вартість, що не підлягає включенню до податкового кредиту, який сплачено при придбанні легкових автомобілів (крім таксомоторів), яка виникла при застосуванні Законів України “Про податок на додану вартість” та “Про оподаткування прибутку підприємств”, може бути вирішена лише шляхом законодавчого врегулювання цього питання. Однак, з метою недопущення різного тлумачення норм податкового законодавства з одного і того ж питання, Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення внести зміни до листа від 12.01.2007 р. № 329/7/16-1517-26, пункт 1 якого в чинній редакції викладено наступним чином: “Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі - Закон) сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту”.

Тобто, в своїх листах ДПА України обмежилася цитуванням відповідних положень Законів України “Про податок на додану вартість” та “Про оподаткування прибутку підприємств”,  не роз’яснивши, яким же чином вирішувати конфліктні ситуації в таких випадках.

Відтак, з огляду на положення Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо конфлікту інтересів та обов’язку контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків, за результатами розгляду справи та з урахуванням відповідної судової практики суд дійшов висновку, що витрати позивача по сплаті ПДВ з операції придбання легкового автомобіля підлягали включенню до складу валових витрат, що зменшило б недоплату по податку на прибуток і розмір застосованих штрафних санкцій, тому оспорюване податкове повідомлення-рішення належить визнати нечинним в частині,  про яку просить позивач.

Судовий збір стягнути з Державного бюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17,  94, 160-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинним  податкове повідомлення-рішення № 000138231/0 від 23.05.2008 р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 2368,46 грн. за основним платежем та в сумі 1184,23 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Завод промислового машинобудування”( м. Чернівці, вул.. Миколаївська, 36б, код. 31620777) 3,40 грн. судового збору.

Порядок апеляційного оскарження

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні 02.04.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 03.04.2009 р.

Суддя                                                                           Ковальчук Т.І.