ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/156/13-а
06 березня 2013 року 18год. 59хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
до Інспекція з питань захисту прав споживачів у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування постанови
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі ПП ОСОБА_2В.) звернувся з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови від 17 грудня 2012 року № 304.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що відповідно до п. 1 ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р. – споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Споживачу повинна надаватися необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію в обсягах, передбачених Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України № 1023-XII від 12.05.1991 р. інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції, і має містити, зокрема, дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції. Наведені вимоги Закону України № 1023-XII від 12.05.1991 р. виконуються ПП ОСОБА_2, як наслідок підстав для притягнення останнього до відповідальності немає.
В судовому засіданні представник позивача додатково вказав, що ПП ОСОБА_2 перебуває на спрощеній системі оподаткування та не веде обов’язкового обліку витрат, як наслідок штрафна санкція у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р. повинна застосовуватися в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Крім того, представник позивача вказав, що під час застосування штрафних санкцій відповідач покликається на дані визначені в видатковій накладній № НОМЕР_1 від 10.11.2012 р. та прибутковій накладній № НОМЕР_2 від 05.11.2012 р. Проте жоден з вказаних документів не відповідає вимогам встановленим ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999 р., а отже не може вважатися первинним документом та засвідчувати факт здійснення господарської операції з придбання товарів.
Просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач – Інспекція з питань захисту прав споживачів у Рівненській області адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях. Зокрема, відповідач вказує, що під час проведення перевірки господарської діяльності ПП ОСОБА_2 було виявлено порушення пп. 1, 7, 11, 12 ч. 1 ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р. Так зокрема в товарах, що реалізуються позивачем були відсутні інформація про назву товару, дату виготовлення, строк придатності, найменування та місцезнаходження виробника і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши докази наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 06 по 07 грудня 2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Рівненській області було проведено планову перевірку приватного підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, про що було складено акт № 000369 від 07.12.2012 р. за перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів.
З висновків акта перевірки № 000369 від 07.12.2012 р. вбачається, що за результатами її проведення було встановлено порушення:
- п.1., п.7, п.10, п. 12 ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р., п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року №104, а саме: в реалізації непродовольчих товарів (технічно складні побутові товари), на які відсутня необхідна, доступна, достовірна інформація про продукцію: назва товару, дата виготовлення, строк придатності, найменування та місце знаходження виробника і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача;
- п. 12 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого Постановою КМ України від 15.06.2006 №833, а саме: на фасаді торговельного об'єкта розміщується вивіска із зазначенням найменування суб'єкта господарювання.
На підставі акта перевірки № 000369 від 07.12.2012 р. відповідачем було прийнято постанову № 304 від 17.12.2012 р. про накладення стягнення, передбаченого статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р.
Зі змісту постанови № 304 від 17.12.2012 р. вбачається, що підставою для притягнення до відповідальності слугував факт відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, а саме: назва товару, дата виготовлення, строк придатності, найменування та місцезнаходження підприємства виробника і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, що є порушенням п.1, п.7, п.10, п. 12 ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р.
Виявлені інспекцією порушення мали місце по 7 ноутбукам з 12 перелічених в додатку 7 до акта перевірки № 000369 від 07.12.2012 р., а саме: ноутбук ASUS K55VD SX245D, ASUS K55VD SX272D, ASUS K55VM SX046D, ASUS X55VD SX076D, Lenovo B570eA, Acer Aspire E1-531G-B96046, ASUS X55VD SX003D.
По інших 5 ноутбуках зазначених в додатку 7 акта перевірки № 000369 від 07.12.2012 р. було виявлено відсутність документів щодо якості та безпеки, що не тягне за собою застосування штрафних санкцій у відповідності до ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р. – споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;
3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;
6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності.
7) дату виготовлення;
8) відомості про умови зберігання;
9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Частиною 2 ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р. визначено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Аналогічні вимоги встановлюються п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 104 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2007 р. за № 1257/14524.
З метою дослідження питання обґрунтованості висновків Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області щодо порушення ПП ОСОБА_2 п.1, п.7, п.10, п. 12 ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р. судом було витребувано у позивача упаковки та супровідну документацію по двох ноутбуках:
1 – ноутбук ASUS X-55VD SX002D позиція 1 додатку № 7 до акта перевірки (по вказаному товару відсутні порушення Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р.);
2 – ноутбук ASUS X-55VD-SX076D позиція 9 додатку № 7 до акта перевірки (по вказаному товару відповідачем було встановлено порушення Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р.).
За результатами проведеного дослідження судом встановлено, що до кожного із ноутбуків виробником докладається супровідна документація - Гарантійний талон на ноутбук та керівництво користувача у вигляді брошур складених на українській мові.
У вказаних документах зазначається:
- назва товару (п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р.). Зазначається на кожній з упаковок, гарантійному талоні та інструкції користувача безпосередньо виробником;
- дату виготовлення (п. 7 ч. 1 ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р.). Визначається по перших двох символах серійного номера, що наявний на кожній з упаковок та на гарантійному талоні. Нанесений безпосередньо виробником.;
- правила та умови ефективного і безпечного використання продукції (п. 10 ч. 1 ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р.). Наявні в гарантійному талоні, що додається виробником.
- найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. (п. 12 ч. 1 ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р.). Інформація наявна в гарантійному талоні.
Вказана інформація безпосередньо надається виробником та додатково дублюється приватним підприємцем шляхом здійснення відповідних наклейок на упаковки до ноутбуків.
Наведені докази засвідчують, що товар, який реалізується ПП ОСОБА_3 містить визначену ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р. необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію у супровідній документації, що надається безпосередньо виробником.
При цьому гарантійний талон та керівництво користувача виготовляють друкарським способом безпосередньо виробником та не можуть бути змінені підприємцем, що здійснює реалізацію продукції. Наведене повністю спростовує доводи відповідача, що порушення було виправлено позивачем після проведення перевірки.
За таких обставин суд приходить до висновку, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Рівненській області під час прийняття оспорюваної постанови було зроблено передчасні висновки щодо порушення ПП ОСОБА_2 ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р. без дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р. у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи ПП ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування. Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А № 872121 від 28.05.2012 р. ПП ОСОБА_2 з 01.01.2012 р. перейшов на спрощену систему оподаткування (2 група).
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України – спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються Міністерством фінансів України.
Зі змісту ст.ст. 291, 296 Податкового кодексу України слідує, що приватний підприємець ОСОБА_2 при оподаткуванні підприємницької діяльності не веде обов’язкового обліку доходів та витрат. Сума єдиного податку визначається виключно на підставі даних про отриманий дохід.
На думку суду, наведені обставини мають значення при застосуванні Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Рівненській області штрафної санкції у відповідності до п. 7) ч. 1 ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р.
За умови, якщо суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язкового обліку доходів та витрат штраф визначається у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як свідчать матеріали справи вказані приписи п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р. відповідачем було проігноровано в результаті чого штрафна санкція була застосована на підставі умовних витрат, що не обліковуються ПП ОСОБА_2
Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що під час визначення розміру штрафної санкції Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Рівненській області використовуються дані видаткової накладної № НОМЕР_1 від 10.11.2012 р. та прибуткової накладної № НОМЕР_2 від 05.11.2012 р. На думку відповідача, вказані накладні є доказами отримання підприємцем товару на реалізацію.
Згідно ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999 р. – підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи копій видаткової накладної № НОМЕР_1 від 10.11.2012 р. та прибуткової накладної № НОМЕР_2 від 05.11.2012 р. останні не являються первинними документами та не засвідчують факту здійснення господарської операції.
Так, зокрема вказані накладні не містять назви підприємства від імені якого складено документ, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, печатку або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а отже не можуть бути враховані відповідачем під час визначення вартості одержаної для реалізації партії товару.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області № 304 від 17.12.2012 р. про застосування щодо ПП ОСОБА_2 штрафних санкцій ґрунтується виключно на припущеннях, що повністю спростовуються дослідженими доказами. При її прийнятті відповідачем не було дотримано приписів п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів” № 1023-XII від 12.05.1991 р.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Зважаючи на вище викладене, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідач, правомірності своїх рішень перед судом не довів, жодного належного і допустимого доказу на підтвердження висновків, на підставі яких прийнято оспорювану постанову №304 від 17.12.2012 року, суду не надав.
Оскільки у даній справі оспорюється постанова, прийнята відповідачем - суб'єктом владних повноважень за результатами проведеної перевірки, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте рішення на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.
Матеріали справи свідчать, що спірна постанова не відповідає вказаним критеріям правомірності.
За таких обставин постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області № 304 від 17.12.2012 р. підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 94 КАС України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов фізичної особа-підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області від 17 грудня 2012 року № 304 про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Присудити на користь позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 114,70 грн
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Махаринець Д. Є.