ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2009 р.                                                                                Справа №  10/167

м. Чернівці                                                                                            16-45  год.

За позовом спільного українсько-італійського підприємства “Сузір’я” з іноземними інвестиціями

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Суддя       Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання Марущак І.В.

За участю представників:

Від позивача –Задорожний  Р.Г., дов. від 21.03.2008 р.

Від відповідача –Чмола І.І., дов. від 13.10.2008 р. № 37414/10-012, Матіос Т. В., дов. від 04.12.2007 р. № 27919/10-012

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 000051220/0 від 08.07.2008 р. про застосування штрафних санкцій у сумі 44364 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням безпідставно застосовано до позивача штраф у сумі 44364 грн. за не нарахування та несплату авансового внеску з податку на прибуток з виплачених учаснику товариства дивідендів, оскільки відповідно до чинного законодавства авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів, проте саме виплата дивідендів не відбулася, а висновки перевірки, викладені в акті від 24.06.2008 р., що така виплата мала місце, є безпідставними.

Відповідач надав заперечення, в яких позов не визнав з тих підстав, що під час перевірки позивача було встановлено, зокрема, виплату дивідендів засновнику товариства італійській фірмі “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A” дивідендів у сумі 88727 грн., про що також позивачем подано відповідну податкову декларацію, зазначена виплата відбулася у вигляді погашення кредиторської заборгованості італійського учасника за договором переведення боргу з позивачем, однак на порушення п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивач не перерахував до/або одночасно з виплатою дивідендів податок на прибуток в сумі 22182 грн., за що до нього правомірно застосовано штрафні санкції.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що зборами учасників СП “Сузір’я” було прийнято рішення про виплату дивідендів італійському учаснику зі сплатою податку на прибуток одночасно з виплатою таких дивідендів, однак фактично виплата дивідендів не  відбувалася, дивіденди не виплачувалися ані грошовими коштами, ані в рахунок заліку будь-якої заборгованості, у підтвердження чого послався на бухгалтерські проводки відповідно до Головної книги, звернувся з клопотанням про призначення  судово-бухгалтерської експертизи для вирішення питання, в якому періоді та якою датою відбулася виплата дивідендів нерезиденту фірмі “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A” і які первинні документи обліку підтверджують факт здійснення операції виплати дивідендів за даними бухгалтерського обліку СП “Сузір’я”.

Представники  відповідача позов не визнали, посилаючись на викладене у запереченнях, проти призначення судово-бухгалтерської експертизи заперечували з тих підстав, що виплата дивідендів була здійснена не безпосередньо коштами нерезиденту, а в процесі викупу корпоративної частки АТВТ “Трембіта”, що підтверджується платіжними дорученнями, даними аналітичного обліку СП “Сузір’я” та актом перевірки, тому потреби в проведенні експертизи немає.

Заслухавши пояснення сторін та розглянувши клопотання в судовому засіданні 25.03.2009 р., суд відмовив у проведенні судово-бухгалтерської експертизи, оскільки у справі достатньо матеріалів для з’ясування питання про виплату дивідендів без такої експертизи.

Заслухавши пояснення представників сторін по суті спору, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

24.06.2008 р. державною податковою інспекцією у м. Чернівці проведено планову перевірку спільного українсько-італійського підприємства “Сузір’я” з іноземними інвестиціями з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р., результати якої оформлено актом № 2349/23-1/23247370 (а.с. 9 -28).

Як вказано в акті перевірки і не заперечується позивачем, на момент перевірки засновником (учасником)  СП “Сузір’я” є італійська фірма “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A” зі 100% участі в статутному фонді.

На початок перевірки статутний фонд позивача було сформовано двома його учасниками:

-          АТВТ “Трембіта” –“Український Учасник” - 51,57% статутного фонду, що становить 578877 грн., валютний еквівалент 150653 дол. США., що складається з майнового внеску у вигляді обладнання в сумі 110880 грн., або 63000 дол. США., та грошового внеску у вигляді реінвестування   прибутку   від  діяльності   підприємства   в   сумі   467997   грн.,   або   87653 дол. США,   та

-          “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A” –“Італійський Учасник” - 48,43% статутного фонду, що становить 543625 грн., або  141475,38 дол. США., та складається з майнового внеску у вигляді обладнання у сумі 111988,71 грн., або 59159,38 дол. США., та грошового внеску у вигляді реінвестування прибутку від діяльності підприємства в сумі 431636,29 грн., або 82316 дол. США (а.с. 11).

Перевіркою фактичного формування статутного фонду СП “Сузір’я” встановлено, що учасниками підприємства внесено в статутний фонд:

- АТВТ “Трембіта” - майновий внесок у вигляді обладнання в сумі 110880 грн., або 63000 дол. США., та грошовий внесок у вигляді реінвестування прибутку від діяльності спільного підприємства за 1996р - 9-ть місяців 2001 року в сумі 467997 грн., або 87653 дол. США.

- “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A” - майновий внесок у вигляді обладнання в сумі 111988,71 грн., або 59159,38 дол. США, та грошовий внесок у
вигляді реінвестування прибутку від діяльності підприємства за 1996р - 9-ть місяців 2001 року в сумі 431636,29 грн., або 82316 дол. США

Згідно з протоколом № 11 від 19.02.2007 року зборів учасників спільного підприємства з іноземними інвестиціями “Сузір’я” частка українського засновника АТВТ “Трембіта” в розмірі 578875 грн. продана італійській фірмі “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A” за 663166 грн., що еквівалентно 100000 євро по курсу на момент продажу.

Відповідно до договору № 36 від 20.02.2007 року, укладеного між АТВТ “Трембіта” (продавець) та італійською фірмою “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A” (покупець), продавець продав, а покупець купив корпоративне право, що належить Продавцю у Спільному українсько-італійському підприємстві “Сузір’я”. Вартість корпоративного права за домовленістю сторін складає 663166 грн., що на момент підписання договору еквівалентно 100000 євро. Передбачено, що акт прийому-передачі корпоративного права підписується сторонами після повної проплати покупцем суми договору.

Згідно договору переведення боргу від 20.02.2007 року за № б/н, укладеного між італійською фірмою “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A” (первісний боржник), СП “Сузір’я” – (новий  боржник) та АТВТ “Трембіта”   (кредитор), первісний боржник за згодою кредитора передає  свій  борг  на суму  663166  гривень,   що  випливає  з договору  купівлі-продажу корпоративного права № 36 від 20.02.2007 року, новому боржникові. Кредитор дає свою згоду на перевід боргу з первісного боржника на нового боржника. Новий боржник приймає на  себе   вищезазначені  зобов’язання   первісного  боржника  та  зобов’язується  здійснити розрахунок з кредитором на суму, що зазначена в цьому договорі.  Первісний боржник зобов’язується здійснити розрахунок з новим боржником на суму, зазначену в договорі (а.с. 11-12).

Зазначені обставини викладені в акті перевірки від 24.06.2008 р. № 2349/23-1/23247370 і щодо них між сторонами спору немає, тому документи, які стали підставою для внесення в акт зазначеної вище інформації судом  не витребовувалися.

Платіжними дорученнями № 55 від 20.02.2007 р. та № 59 від 22.02.2007 р.  СП “Сузір'я” на виконання договору переведення боргу від 20.02.2007 р. перерахувало на розрахунковий рахунок АТВТ “Трембіта” кошти в сумі відповідно 488939,17 грн. та  174226,83 грн., а всього 663166 грн. за корпоративні права, придбані в його статутному фонді італійською фірмою “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A” (а.с. 65,66).

Відтак, у фірми “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A” виникла дебіторська заборгованість перед СП “Сузір’я”  на суму 663166 грн.

Як зазначено в акті і не заперечується представником позивача, 15.02.2007 р. зборами  учасників СП “Сузір’я” прийнято оформлене протоколом № 9 рішення, згідно якого під час розподілу прибутку підприємства, який станом на 01.01.2007 р. склав 351331,87 грн., було вирішено залишити частину отриманого прибутку в розмірі 262604,87 грн. у розпорядженні підприємства для господарської діяльності, а іншу частину в сумі 88727,00 грн. направити на виплату дивідендів італійському учаснику.

Як встановлено перевіркою,  станом на 01.04.2008 року на аналітичному рахунку 46 “Неоплачений капітал” рахується дебіторська заборгованість італійської фірми “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A” перед СП “Сузір’я” в розмірі 578875 грн., яка виникла внаслідок переведення боргу згідно договору б/н від 20.02.2007 року.

За висновками перевіряючих, різниця у вартості корпоративних прав в сумі 84291 грн. (663166 грн. - 578875 грн.) була погашена за рахунок нарахованих дивідендів італійському учаснику згідно протоколу № 9 від 15.02.2007 року зборів учасників спільного підприємства з іноземними інвестиціями “Сузір’я”, а саме: 84291 грн. із загальної суми нарахованих дивідендів, яка становить 88727 грн., було направлено на викуп корпоративних прав - частки в статутному фонді у українського учасника АТВТ “Трембіта” на користь італійського учасника –фірми “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A”.

На день підписання акту перевірки заборгованість   італійської фірми “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A”  перед СП “Сузір’я” в розмірі 578875 грн. не погашена.

Позивач, заперечуючи проти таких висновків перевірки, стверджує, що фактичної виплати дивідендів фірмі “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A” не відбулося, оскільки різницю в сумі 84291 грн. між кредиторською заборгованістю фірми “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A” за договором переведення боргу в розмірі 663166 грн.  та вартістю корпоративних прав у сумі 578875 грн., облікованих на аналітичному рахунку 46 “Неоплачений капітал”, віднесено на збитки підприємства, дивіденди італійському учаснику не сплачувалися ані в грошовому вигляді, ані шляхом проведення заліку однорідних зустрічних вимог зокрема, вимог щодо погашення боргу за договором переведення боргу від 20.02.2007 р. та оплати вартості корпоративних прав у підприємстві, придбаних  італійським учасником у АТВТ “Трембіта”.

Разом з тим, при складанні декларації з податку на прибуток за 2007 рік та звіту “Про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів” за 2007 рік СП “Сузір’я” нарахувало податок з доходів нерезидента (дивідендів) у сумі 4436 грн., сума дивідендів, відображена в звіті, склала 88727 грн. (4436 грн. +  84291 грн.) (а.с. 28, 54-57).

Як видно з графи 20 розділу “Додаткові показники” декларації СП “Сузір’я” з податку на прибуток за 2007 рік, авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, підприємством до бюджету не вносилися, незважаючи на декларування ним розміру виплачених нерезиденту дивідендів у сумі 88727 грн. (а.с. 54 на звороті).

08.07.2008 р. ДПІ у м. Чернівці винесено податкове повідомлення-рішення № 000051220/0, яким до СП “Сузір’я” на підставі п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 44364 грн. (а.с. 6).

Відповідно до п. 1.9 ст. 9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі –Закон) дивіденд –це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

П.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону передбачено, що у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. Згідно абз. 1 п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов’язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

П.п. 10.1 ст. 10 Закону визначає ставку податку на прибуток у розмірі 25 відсотків до об’єкта оподаткування.

Оцінюючи твердження позивача, що підприємством у відповідності до абз. 1 п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону прийнято рішення про сплату дивідендів одночасно з їх виплатою нерезиденту, але така виплата не відбулася, суд дійшов протилежного висновку.

Так, дійсно, дивіденди італійській фірмі  “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A” у грошовому виразі не виплачувалися, однак, як випливає з пояснень представника позивача та видно з Головної книги СП “Сузір’я”, дослідженої в судовому засіданні 25.03.2009 р., по бухгалтерському обліку позивача відсутня дебіторська заборгованість   фірми  “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO А” на суму 84291 грн. різниці між заборгованістю по договору переведення боргу від 20.02.2007 року в сумі 663166 грн. та вартістю неоплачених італійським учасником корпоративних прав у розмірі 578875 грн. (рах. 46). Віднесення зазначеної різниці, за поясненням представника позивача, на збитки підприємства означає звільнення дебітора італійської фірми “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO A” від витрат на сплату цієї різниці кредиторові –СП “Сузір’я”, і, відповідно, є отриманням доходу італійським учасником, що з урахуванням поданих позивачем декларації з податку на прибуток за 2007 рік та звіту “Про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів” за 2007 рік розцінюється судом як виплата дивідендів нерезиденту в іншій, відмінній від грошової, формі, яка мала місце на час проведення перевірки 24.06.2008 р.

Пояснення представника позивача, що податкова звітність подана підприємством помилково, судом не береться до уваги, оскільки відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації і не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, або зазначити такі уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Проте таких доказів позивачем не надано.

Згідно п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону  України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов’язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку, збору (обов’язкового платежу).

Розглядом справи суд вважає доведеним факт виплати позивачем СП “Сузір’я” дивідендів італійській фірмі “Laura s.n.c. di RIZZO R.a.SCARDICCHIO А” в розмірі 88727 грн. у формі, що відмінна від грошової і виразилася в зменшенні дебіторської заборгованості по розрахунках за договором переведення боргу від 20.02.2007 р. на суму 84291 грн. та нарахуванні податку з доходів нерезидента (дивідендів) у сумі 4436 грн., без одночасної сплати авансового внеску з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 Закону, у зв’язку з чим дійшов висновку, що державною податковою інспекцією у м. Чернівці правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 44364 грн. (88727 грн. х 25% х 2).

З урахуванням наведеного у задоволенні позову належить відмовити. Судові витрати в сумі 3,40 грн. залишити за позивачем, зайво сплачений судовий збір у сумі 81,60 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням ухвалою суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          У задоволенні позову відмовити.

Порядок апеляційного оскарження

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні 25.03.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 27.03.2009 р.

Суддя                                                                           Ковальчук Т.І.