ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2009 р.                                                                                Справа №  10/11

м. Чернівці                                                                                          12-25  год.

За позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області

до управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі, смт. Кельменці Чернівецької області

про забезпечення  відшкодування коштів на загальну суму 500,00 грн. та проведення коригування на суму 181,00 грн.

Суддя       Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання – Марущак І.В.

За участю представників:

Від позивача –Фалуш  П.В., дов. № 24-25-13/9 від 08.01.2009 р.

Від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області в установленому законодавством порядку відшкодувати зайву виплату матеріальної допомоги на загальну суму 5000 грн. та провести коригування із державними цільовими фондами на загальну суму 181 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що проведеною працівниками КРВ у Кельменецькому районі ревізією використання коштів Пенсійного фонду України на утримання органів фонду, а також окремих питань використання коштів, призначених на виплату пенсій, в управлінні Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області за 2005-2007 роки та завершений звітний період 2008 року встановлено зайву виплату матеріальної допомоги на загальну суму 500,00 грн. та відповідно зайве перерахування до державних цільових фондів на загальну суму 181,00 гривень унаслідок виплати в 2006 році водієві Шевченко В.М. крім виплаченої в серпні 2006 року середньомісячної матеріальної допомоги ще однієї матеріальної допомоги в сумі 500,00 грн., виплата якої проведена з порушенням  пп. “з” п. 2 наказу Міністерства праці України від 02.10.1996 року № 77 “Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів”. За результатами ревізії, як зазначено в позові, відповідачеві надіслано вимогу про усунення порушень, яку останній не виконав.

Відповідач надав пояснення, в яких повідомив суд, що вимога позивача щодо утримання зайво виплаченої Шевченку В.М. матеріальної допомоги на суму 500 грн. та коригування нарахувань до державних цільових фондів на суму 181 грн. відповідачем виконано у жовтні 2008 р.

У судовому засіданні  03.03.2009 р. сторони звернулися з клопотанням про надання їм часу для примирення, в зв’язку з чим в судовому засіданні оголошувалася перерва до 12-00 год. 27.03.2009 р.

Після перерви від відповідача факсом надійшло клопотання від 26.03.2009 р. № 1177/09, в якому він повідомив суд, що примирення між сторонами не відбулося і просить розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2009 р. пояснив суду, що про виконання відповідачем вимоги КРВ на час звернення з позовом позивачу не було відомо, просить закрити провадження у справі. У задоволенні цього клопотання судом відмовлено у зв’язку з тим, що передбачених ст. 157 КАС України  підстав для закриття провадження немає, зокрема, сторони не досягли примирення, позивачем не подано письмову заяву про відмову від позову, а представник позивача, який приймає участь в засіданні, відповідно до виданої йому довіреності  № 24-25-13/9 від 08.01.2009 р. не наділений повноваженнями відмовлятися від позову.

Після відмови у закритті провадження у справі позивач просив задовольнити позов з тих підстав, що відповідач не повідомив позивача про виконання вимоги КРВ у Кельменецькому районі.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги пояснення представника відповідача в судовому засіданні 03.03.2009 р., встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

 Судовим розглядом справи встановлено наступне.

28.03.2008 р. Контрольно-ревізійним відділом в Кельменецькому районі проведено ревізію використання коштів Пенсійного фонду України на утримання органів Фонду, а також окремих питань використання коштів, призначених на виплату пенсій, в управлінні Пенсійного фонду у Кельменецькому районі за період 2005-2007 роки  та  завершений звітний  період 2008 року, про що складено відповідний акт за № 24-25/20 від 28.03.2008 р. (а.с. 5-33).

У ході ревізії, зокрема, встановлено порушення п.п. “з” п. 2 наказу Міністерства праці України від 02.10.1996 року № 77 “Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів” та п.5.3 Положення про преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Пенсійного фонду України та його органів”, яке виразилося в тому, що  в 2006 році водієві Шевченко В.М. крім виплаченої в серпні 2006 року середньомісячної матеріальної допомоги було виплачено додатково матеріальну допомогу в сумі 500 грн. для вирішення соціально-побутових питань (а.с. 17).

Вказане порушення призвело до зайвого нарахування та виплати матеріальної допомоги водію Шевченко В.М. на суму 500 грн. та відповідно до зайвого перерахування до державних цільових фондів нарахувань на матеріальну допомогу в сумі 181,00 грн. (Додаток № 25  до акту, а.с. 33).

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” (далі –Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Права державної контрольно-ревізійної служби визначено  в ст. 10 Закону.

Так, зокрема, згідно з пунктами 1 та 7 ст. 10 Закону органам контрольно-ревізійної служби надано право:

- перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

- пред’являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Така вимога щодо усунення виявлених ревізією від 28.03.2008 р. порушень була надіслана відповідачеві Контрольно-ревізійним відділом у Кельменецькому районі листом від 09.04.2008 р. № 24-25-12/151, зокрема в п. 3 цього листа відповідачеві пред’явлено вимогу вжити міри щодо відшкодування переплати водію Шевченку В.М. в сумі 500 грн. та відповідно зайвого перерахування до державних цільових фондів нарахувань на матеріальну допомогу в сумі 181,00 грн. (а.с. 34).

Як видно з наданої відповідачем копії розрахункового листка водія Шевченка В.М. за жовтень 2008 р., з останнього утримано зайво виплачену матеріальну допомогу в розмірі 500 грн. та проведено відповідне коригування нарахувань на заробітну плату (а.с. 37).

Таким чином, судом установлено, що відповідач у жовтні 2008 року виконав п. 3 вимоги  Контрольно-ревізійного відділу у Кельменецькому районі від 09.04.2008 р. № 24-25-12/151 та усунув допущене порушення, відшкодувавши проведені зайво виплати, відтак, у позивача не було правових підстав звертатися з позовом до відповідача про усунення цих порушень у січні 2009 р. Посилання представника позивача, що позивачеві не було відомо про виконання відповідачем вимоги, не беруться судом до уваги, оскільки перед зверненням з позовом до суду позивач не був позбавлений права з’ясувати, чи виконана вимога, за примусовим виконання якої він збирається звернутися до суду.

За таких обставин у позові належить відмовити.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          У позові відмовити.

Порядок апеляційного оскарження

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 30.03.2009 р.

Суддя                                                                           Ковальчук Т.І.