Справа № 2-668/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2011 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого Грищенко Н. М.

при секретарі Красіцька М. В., за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди , суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.

В подальшому ОСОБА_1 неодноразово було подано уточнення до позовної заяви щодо збільшення розміру позовних вимог.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він працював у Публічному акціонерному товаристві «Криворіжгаз» з 2007р. Наказом № 269к від 01.12.2010 р. він був звільний з займаної посади 01 грудня 2010 р. за одноразове грубе порушення трудових обов'язків по п. 1ст. 41 КЗзП України.

Він вважає, що його звільнення з посади заступника генерального директора – головного інженера є незаконним та безпідставним тому, що – по-перше: відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення – йому до накладення стягнення не було запропоновано надати письмові пояснення, що є порушенням ст. 149 КЗпП України; по-друге: причини його звільнення, наведені в наказі № 269к від 01.12.2010 року (а саме п. 1 ст. 41 КЗпП України) не відповідають дійсним обставинам, тому що відповідачем не виконанні вимоги трудового законодавства щодо створення необхідних умов праці та забезпечення необхідними матеріалами та ресурсами для виконання поставлених виробничих завдань. Характер поставленого йому у провину порушення є тривалим, незабезпечення ним до 29.11.2010 року технічної готовності котельних підприємства до опалювального сезону, з незалежних від нього причин, не може вважатись грубим порушенням в розумінні п.1 ст. 41 КЗпП України.

Тривалість його вимушеного прогулу станом на 06.09.2011 року склала за період з 02.12.2010 р. по 06.09.2010 р. - 190 робочих днів при п,ятиденному робочому тижні, тому він вважає, що відповідач повинен йому сплатити 111250,70 грн.

Крім вказаного, він вважає, що незаконні дії відповідача призвели до моральних страждань, завдали шкоди його діловій репутації як фахівця та керівника, порушились його відносини з колегами по роботі, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

ОСОБА_1 просить суд поновити його на роботі в ПАТ «Криворіжгаз» в якості заступника генерального директора – головного інженера з 01 грудня 2010 року, а також стягнути на його користь з ПАТ «Криворіжгаз» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2010 року по 06.09.2011 року в сумі 111250, 70 грн. та стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на своїх позовних вимогах наполягає в повному обсязі та пояснив, що він працював  на ПАТ «Криворіжгаз», заступником генерального директора - головним інженером з 2007 р. На оперативній нараді при генеральному директорі 22.11.2010 р. йому було надане доручення щодо забезпечення до 29.11.2010 р. технічної готовності котельних підприємства до опалювального сезону. Дане доручення неможливо виконати протягом тижня, так як це значний обсяг робіт з реконструкції та ремонту об’єктів системи опалення підприємства, які не були проведені в між-опалювальний період з 16 квітня по 14 жовтня, через відсутність належної матеріально-технічної бази. Дана проблема існує на підприємстві вже не один рік, і на сьогоднішній день роботи з реконструкції котельних так і не виконані.

Він вважає, що реконструкція та ремонт об’єктів системи опалення підприємства не входить до його безпосередніх службових обов'язків, тому висновок керівництва відповідача про грубе порушенням ним трудових обов’язків є неправильним. На його думку, причиною звільнення є упереджене ставлення до нього керівника, щоб незаконними засобами усунути його з посади заступника генерального директора-головного інженера на власний розсуд відповідача, через існуючий між ними виробничий конфлікт.

В  зв’язку зі звільненням його з роботи  йому заподіяна моральна шкода: він втратив нормальні життєві  зв’язки і це вимагає від нього додаткових зусиль для організації його життя. З 01.12.2010 р. до теперішнього часу він не має можливості  працевлаштуватись, порушились його відносини з колегами по роботі, з рідними та друзями. Він втратив душевний спокій , постійно відчуває себе пригніченим. Крім того, незаконне звільнення призвело до погіршення матеріального стану його сім’ї.

Своє звільнення він вважає незаконним та необґрунтованим. Просить суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача  ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позов ОСОБА_1 в повному обсязі, підтвердила обставини вказані в позові, та вказала, що підстав для  звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи немає.  У відповідача немає підстав для твердження того, що позивачем скоєно одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Тому вона просить суд  поновити ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора-головного інженера Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» з 01.12.2010 р.

Представник вказує, що у порушення вимог п. 1 ст. 41 КЗпП України , відповідач, в наказі № 269к не зазначив, які саме функціональні обов'язки відповідно до посадової інструкції позивачем порушено; у чому конкретно проявилось грубе порушення, яку значну шкоду спричинено підприємству, обставини, за яких вчинено порушення, не обґрунтував вину позивача. Зазначає, що характер поставленого у провину позивача порушення є тривалим і незабезпечення до 29.11.2010 р. технічної готовності котельних підприємства до опалювального сезону з незалежних від позивача причин не може вважатись одноразовим грубим порушенням в розумінні п. 1 ст. 41 КЗпП України,

З 02 грудня 2010 по 06 вересня 2011 р. середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає 111250 грн. 70 коп. Цю суму вона просить стягнути на користь ОСОБА_1 Також просить стягнути на його користь моральну шкоду у сумі 10000 грн., так як незаконне звільнення позивача призвело до його значних моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, необхідності додаткових зусиль для організації його життя  та життя його сім’ї.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала, надала заперечення на позов, в якому зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованними, а доводи, викладені в позовній заяві – надуманими. Звільнення ОСОБА_1 було проведено відповідачем з суворим дотриманням норм трудового законодавства. Більш того, за результатами перевірки проведеної у відповідача в травні місяці 2011 року територіальною державною інспекцією з праці в Дніпропетровській області на вимогу представника позивача ОСОБА_2 складено Акт № 04-05-96/181, з якого вбачається, що перевіркою встановлено, що процедура звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 41 КЗпП України проведена з дотриманням вимог чинного трудового законодавства.

Відповідачем не було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення – позивачу до накладення стягнення було двічі запропоновано надати письмові пояснення, щодо скоєного ним дисциплінарного проступку у вигляді невиконання розпорядження керівника товариства, однак позивач двічі відмовився дати будь-які пояснення скоєного ним дисциплінарного проступку, про що складено відповідний акт і що додатково підтверджено показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наданими під час допиту в судовому засіданні. Тобто позивачем дотриманні приписи ст. 149 КЗпП України.

Позивач обіймав посаду заступника генерального директора – головного інженера, тобто таку, яка входить до переліку посад, з яких може бути звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Дисциплінарний проступок, за який було звільнено позивача, полягав в невиконанні позивачем розпорядження керівника товариства у визначений строк, тобто носив разовий характер, а не був тривалим як зазначає позивач. Причини звільнення позивача, наведені в наказі № 269к від 01.12.2010 р. відповідають дійсним обставинам - в наказі чітко зазначено, у чому саме полягав дисциплінарний проступок ОСОБА_1 (невиконання розпорядження керівника щодо забезпечення у термін до 29.11.2010 р. технічної готовності котельних підприємства тобто не проведення позивачем ніяких організаційно-розпорядчих заходів направлених на забезпечення технічної готовності котельних підприємства), які трудові обов’язки ОСОБА_1 не виконав (п.11 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ВАТ «Криворіжгаз»), до яких наслідків призвів дисциплінарний проступок ОСОБА_1 (неможливо розпочати опалювальний сезон, виробничі приміщення підприємства не опалюються, працівники підприємства позбавлені можливості працювати в належних санітарно-побутових умовах, створена реальна загроза для їх здоров’я). В цьому ж наказі є особистий підпис ОСОБА_1 про те, що він з наказом ознайомлений та копію наказу отримав, що свідчить про те, що відповідач дотримався приписів ч.4 ст. 149 КЗпП України стосовно повідомлення стягнення працівникові під розписку. Проведення організаційно-розпорядчих заходів позивачем по забезпеченню технічної готовності котельних підприємства з працівниками підприємства повністю залежало від відповідача, як від технічного керівника товариства – заступника генерального директора – головного інженера.

Крім того, представник відповідача зазначила, що позивачем протягом всього часу слухання справи в суді не надано жодних доказів в підтвердження тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, що свідчить про безпідставність та надуманість його позовних вимог, у той час, коли відповідачем було надано суду відповідні докази в підтвердження кожної обставини, на яку він посилався як на підставу своїх заперечень проти позову. Тому просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, допитавши свідків, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з ПАТ „Криворіжгаз” працюючі з 06.07.2007 р. на посаді заступника генерального директора - головного інженера товариства, що підтверджується наказом № 427-к від 06.07.2007 р. (а.с. 206).

22.11.2010 р. ОСОБА_1 на загальній оперативній нараді виконуючим обов’язки генерального директора Товариства ОСОБА_7 було доручено заступнику генерального директора – головному інженеру ОСОБА_1 забезпечити у строк до 29.11.2010 р. технічну готовность котельних підприємства (протокол наради № 24 а.с. 230).

З протоколу наради від 22.11.2010 року вбачається, що ОСОБА_1 був особисто присутній на оперативній нараді, мається його особистий підпис про ознайомлення його з протоколом наради № 24 від 22.11.2010 р. Даний факт в судовому засіданні, яке відбулось 30.08.2011 р. ОСОБА_1, під час допиту, підтвердив суду, пояснив при цьому, що він був присутній на нараді 22.11.2010 р. і після наради був додатково ознайомлений з протоколом наради під підпис.

ОСОБА_1, постійно обіймаючи посаду заступника генерального директора – головного інженера Товариства, здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції. Таким чинном, позивач, отримавши 22.11.2010 р. від керівника Товариства завдання щодо забезпечення у строк до 29.11.2010 р. технічної готовності котельних підприємства, повинен був, як заступник генерального директора – головний інженер Товариства, провести ряд організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських дій по встановленню причин технічної неготовності котельних підприємств до опалювального періоду та відповідно здійснити організаціно-розпорядчі заходи по забезпеченню технічної готовності котельних підприємства – зокрема, скликати нараду відповідних працівників Товариства, на якій визначити обсяг робіт, які необхідно провести працівниками товариства для технічної підготовки котельних підприємства до роботи, визначити строки проведення цих робіт та відповідно проконтролювати виконання завдань наданих на оперативній нараді. Однак, як встановлено під час судового слідства, ОСОБА_1 не провів жодних організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських дій в період з 22.11.2010 р. по 29.11.2010 р. по забезпеченню технічної готовності котелень підприємства. Будь-яких доказів проведення організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських дій в період з 22.11.2010 р. по 29.11.2010 р. по забезпеченню технічної готовності котелень підприємства ОСОБА_1 суду не надав.

До тверджень позивача щодо того, начебто він в період з 22.11.2010 р. по 29.11.2010 р., а саме - 26.11.2010 р. провів нараду з підлеглими працівниками стосовно визначення організаційних заходів по забезпеченню технічної готовності котелень підприємства, протокол якої вела помічник генерального директора ОСОБА_8, суд відноситься критично, тому що по-перше, позивачем не надано суду жодних доказів проведення такої наради, по-друге, допитаний в судовому засіданні 06.09.2011 р. свідок ОСОБА_8 зазначила, що вона вела протокол лише однієї наради під головуванням позивача з предмету визначення організаційних заходів по забезпеченню технічної готовності котелень підприємства і ця нарада відбувалась у другій половині робочого дня в день звільнення ОСОБА_1 з посади, тобто 1 грудня 2010 року, а не 26.11.2010 р., як зазначає позивач.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку ВАТ «Криворіжгаз» (п.11) в розділі 3 «Основні обов’язки робітників і службовців» імперативно визначено, що працівники Товариства повинні своєчасно і точно виконувати розпорядження керівництва. Станом на 22.11.2010 р. керівником ОСОБА_1 був виконуючий обов’язки генерального директора ОСОБА_7 Отже ОСОБА_1 був забов’язаний точно і своєчасно виконати розпорядження, яке йому дав в.о. генерального директора ОСОБА_9 на оперативній нараді 22.11.2010 р. Більш того, в судовому засіданні 30.08.2011 р. ОСОБА_1 під час допиту сказав суду, що він повинен був виконувати розпорядження в.о. генерального директора ОСОБА_9, як керівника Товариства, однак не виконав, тобто грубо порушив свої трудові обов’язки, визначені Правилами внутрішнього трудового розпорядку ВАТ «Криворіжгаз», що є правовою підставою для його звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Суд відноситься критично до твердження позивача, викладеного в його позовній заяві, та висловлюване його представником в дебатах, начебто дане порушення трудової дисципліни є триваючим, а не разовим, тому що по-перше, ні позивачем ні його представником не надано суду протягом всього слухання справи жодних доказів того, що дане порушення трудових обов’язків з боку позивача тривало деякий час, по-друге, з доказів наданих суду представником відповідача вбачається, що раніше позивач не допускав аналогічних порушень трудової дисципліни.

Суд відноситься критично до твердження позивача, та його представником , начебто позивач не мав можливості виконати надане йому розпорядження керівника товариства тому, що йому не були створенні необхідні умови праці та забезпечено необхідними матеріалами та ресурсами для виконання поставлених виробничих завдань, а саме були відсутні необхідні матеріали для реконструкцій котелень, робочі проекти систем газозабезпечення та висновки експертизи з питань охорони праці. Так, в судовому засіданні представником відповідача надано суду копії робочих проектів систем газозабезпечення та висновки експертизи з питань охорони праці, копії заявок технічних служб, підлеглих позивачу, на придбання матеріалів для реконструкції котелень та копії накладних про придбання цих матеріалів. ( а.с. 46-203). У той же час ні позивачем ні його представником не надано жодних доказів, які б підтвердили їх твердження викладені з цього приводу в позовній заяві та висловлювані в дебатах.

Суд також вважає, що відносно позивача відповідачем не було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення. Так, представником відповідача надано суду акт від 01.12.2010 р. (а.с.224), з якого вбачається, що в присутності 4 посадових осіб ПАТ «Криворіжгаз» 01.12.2011 р. об 11.00 год. ОСОБА_1 в його службовому кабінеті було ознайомлено з актом комплексного обстеження технічної готовності теплогенераторних ПАТ «Криворіжгаз» до опалювального сезону, з якого вбачалось, що теплогенераторні підприємства до опалювального сезону не готові та запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення з приводу невиконання ним доручення щодо забезпечення технічної готовності котельних підприємства до опалювального сезону. Надати такі пояснення ОСОБА_1 відмовився.

Більш того, о 14.45 год. ОСОБА_1 вдруге було запропоновано надати письмові пояснення. Однак, позивач і вдруге відмовився надавати письмові пояснення. Дана подія була належним чином заактована. Свідки події в складеному акті поставили свої особисті підписи. З даного документу чітко вбачається, що ОСОБА_1, в контексті дотримання вимог законодавства щодо накладення дисциплінарного стягнення, 01.12.2010 р. було запропоновано надати письмові пояснення, але він таких пояснень не надав.

В судовому засіданн і були допитані особи, які складали даний акт – ОСОБА_10 та ОСОБА_6, які кожен окремо підтвердили, що ОСОБА_1 01.12.2010 р. двічі пропонувалось надати письмові пояснення причин скоєння ним дисциплінарного проступку, але він такі пояснення надавати відмовився.

Суд також критично відноситься до твердження представника позивача, щодо того, що начебто до функціональних обов’язків позивача не входить виконання завдання керівника товариства, наданого позивачу на оперативній нараді 22.11.2010 р., тому що по перше, посадова інструкція позивача судом в судовому засіданні не досліджувалась, жодною стороною до матеріалів справи не долучалась; по-друге, як вбачається з наказу № 269-к від 01.12.2010 р., позивача було звільнено за порушення п.11 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ВАТ «Криворіжгаз», а не за порушення приписів посадової інструкції.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Частиною 2 ст. 140 КЗпП України встановлено, що в колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни… . Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Частиною 3 статті 149 КЗпП України зокрема встановлено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Приписами п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 встановлено, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов’язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

З аналізу вищенаведених нормативно-правових актів та встановлених обставин справи, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 скоїв дисциплінарний проступок, а саме не виконав дане йому розпорядження на оперативній нараді 22.11.2010 р. керівником товариства у строк, встановлений для виконання, тобто до 29.11.2010 р. Надати письмові пояснення щодо скоєного дисциплінарного проступку двічі відмовився, про що було складено працівниками відповідача відповідний акт. Внаслідок скоєного позивачем дисциплінарного проступку на підприємстві затримувався початок опалювального сезону, виробничі приміщення підприємства не опалювались, працівники підприємства були позбавлені можливості працювати в належних санітарно-побутових умовах, було створена реальна загроза для їх здоров’я. Дані обставини суд розцінює, як такі, що характеризують скоєний дисциплінарний проступок, як грубе порушення позивачем трудових обов’язків.

Суд вважає, що даний проступок носить разовий характер, тому що раніше позивач не скоював аналогічних проступків і, як вбачається з протоколу наради від 01.12.2010 р. проведеної під головуванням позивача з питань щодо причин технічної не готовності котелень підприємства визначення комплексу заходів, які необхідно виконати для технічної підготовки котелень підприємства, надання доручення працівникам щодо виконання робіт з технічної підготовки котелень, визначення строків виконання робіт , він знав як виконати доручення керівника товариства і міг його виконати у встановлений керівником товариства термін, але не зробив.

Дисциплінарне стягнення, як того вимагає ч. 4 ст. 149 КЗпП України було оголошено ОСОБА_1 в наказі № 269-к від 01.12.2010 р. «Про звільнення ОСОБА_1Ю.» . В цьому наказі чітко зазначено, у чому саме полягав дисциплінарний проступок ОСОБА_1 (невиконання розпорядження керівника щодо забезпечення у термін до 29.11.2010 р. технічну готовність котельних підприємства), які трудові обов’язки ОСОБА_1 не виконав (п.11 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ВАТ «Криворіжгаз»), до яких наслідків призвів дисциплінарний проступок ОСОБА_1 (неможливо розпочати опалювальний сезон, виробничі приміщення підприємства не опалюються, працівники підприємства позбавлені можливості працювати в належних санітарно-побутових умовах, створена реальна загроза для їх здоров’я). В цьому ж наказі є особистий підпис ОСОБА_1 по те, що він з наказом ознайомлений та копію наказу отримав, що свідчить, про те що відповідач дотримався приписів ч.4 ст. 149 стосовно повідомлення стягнення працівникові під розписку.

Судом встановлено, що звільнення позивача також відповідає нормам п. 8.3.14.27. Статуту ВАТ «Криворіжгаз» у редакції, що діяла на той момент, а саме представником відповідача надано суду в судовому засіданні протокол наглядової ради № 24 (а.с.4) про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора – головного інженера ВАТ «Криворіжгаз» з 01 грудня 2010 р.

Судом встановлено, що позивач обіймав посаду, яка входить до переліку посад, з яких може бути звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Так, згідно з пунктом 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний у разі одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, його заступниками. Позивач працював на посаді заступника генерального директора – головного інженера отже був суб’єктом, якого може бути звільнено з п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Оцінюючі законність звільнення позивача за п. 1 ст. 41 КЗпП України, суд також враховує попередню роботу позивача на посаді заступника генерального директора – головного інженера. Як вбачається з пояснень представника відповідача, протягом 2010 р. стосовно позивача було порушено дві кримінальні справи за скоєння посадових злочинів, за ознаками зловживання службовим становищем. Кримінальна справа №1-440/10/0408 за звинуваченням ОСОБА_1 була розглянута Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу, вина ОСОБА_1 в скоєних злочинах була повністю встановлена, він також визнав себе винним в скоєнні посадових злочинів.

Крім того, судом також встановлено, що в травні місяці 2011 р. територіальною державною інспекцією з праці в Дніпропетровській області на вимогу представника ОСОБА_1 гр. ОСОБА_2 в Товаристві було проведено перевірку на тему «Додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування за зверненням гр. ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1Ю.».

За результатами проведенної перевірки було складено Акт № 04-05-96/181, з якого вбачається, що процедура звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст. 41 КЗпП України проведена з дотриманням вимог чинного трудового законодавства. Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим указом Президента від 6 квітня 2011 року № 386/2011 на Державну інспекцію праці України зокрема покладено завдання здійснювати державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами законодавства про працю та надано право видавати в установленому порядку роботодавцям, обов’язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю. Тому суд вважає необхідним взяти до уваги висновки Державної інспекції праці викладені в Акті № 04-05-96/181 стосовно відсутності порушень з боку відповідача при звільнення ОСОБА_1 01.12.2010 р. з посади заступника генерального директора – головного інженера за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн., то суд вважає, що пони не підлягають задоволенню з огляду на приписи ст. 237-1 КЗпП України. Так, відшкодування моральної шкоди можливе виключно за умови порушення законних прав працівника. При розгляді даної цивільної справи твердження позивача щодо порушення його законних прав не знайшли свого підтвердження.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Протягом всього судового слухання справи ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу в підтвердження тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Отже не надання доказів ОСОБА_1, які б підтвердили обставини, на які він посилається в своєму позові свідчить про безпідставність та надуманість його позовних вимог, які ґрунтуються лише на перекрученості дійсних обставин справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.41,139,140, 147-1,148,149,237-1 КЗпП України , Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів”, ст.ст. 10, 11, 27,60, 213-215 ЦПК України суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» про поновлення його на роботі в ПАТ «Криворіжгаз» в якості заступника генерального директора – головного інженера з 01 грудня 2010 року, стягнення на його користь з ПАТ «Криворіжгаз» середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2010 року по 06.09.2011 року в сумі 111250, 70 грн., та стягнення на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 10 днів після оголошення рішення.

Суддя: ОСОБА_11