Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
23.04.2009 |
Справа № 2-а-344/08/2703 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Курапової З.І.
Санакоєва М.А.
секретар судового засідання Хіштілова М.М.
без участі представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя на постанову Ленінського районного суду м.Севастополь (суддя Гаркуша О.М. ) від 01.10.08 у справі № 2-а-344/08
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя (вул. Леніна 66,Севастополь,99011)
про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику війни, відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 01 жовтня 2008 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику війни, відшкодування моральної шкоди, задоволено частково. Постановлено визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя протиправною. Постановлено стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя на користь позивача недоплачену щорічну разову допомогу ветеранам війни у розмірі 1175,18 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя 01 жовтня 2008 року подало заяву про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя подало 30 жовтня 2008 року, тобто в межах строку, встановленого частиною 3 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя .
Апелянт вважає, що Державним бюджетом України на 2007 рік не передбачені кошти на виплати грошової допомоги у розмірі, який встановлений судом. Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що мінімальний розмір пенсії, який застосовано при заявлені вимог, встановлено Законом України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” який може бути застосований тільки для розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомили.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни -учасником війни, що підтверджено посвідченням від 28.02.006 НОМЕР_1.
Відповідно до ст..14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції, що діяла до 01.01.2007, щорічно до 05 травня учасникам війни щорічно до дня 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Конституційного Суду України №1-29/2007 від 09.07.2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст..29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими встановлена виплата щорічної разової допомоги ветеранам війни у меншому розмірі.
Таким чином, частина п'ята ст.. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” діє в редакції, яка була до 19.12.2006.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те що, згідно ст..14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасники війни мають право на щорічну одноразову допомогу до 05 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Також Законом не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування. Крім того, ст..22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє учасника бойових дій права на таку допомогу.
З матеріалів справи вбачається, в 2007 році відповідачем було сплачено позивачу допомогу до 5 травня в розмірі 55,00 грн., тоді як в 2008 році було сплачено 65,00 грн. Таким чином, позивачу відповідач має сплатити за 2007 рік 1175,00 грн., за 2008 рік 1381,00 грн.
Що стосується доводів апелянта про відсутність у Законі посилань на розмір мінімальної пенсії саме для застосування Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, то судова колегія з урахуванням положення п.7 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону, вважає, що, оскільки у Законі України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку допомоги, то слід застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені у судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно визначено, що позивачу підлягають до сплати суми за 2007 рік.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя залишити без задовлення.
Постанову Ленінського районного суду м.Севастополь від 01.10.08 у справі № 2-а-344/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис З.І.Курапова
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко