Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
31.03.2009 |
Справа № 22-а-2161/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Кучерука О.В.
секретар судового засідання Хіштілова М.М.
без участі представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 04.11.08 у справі № 2-а-6189/08/8
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Верховного суду України (вул. П.Орлика 4,Київ 24,01024)
Голови Верховного Суду України Онопенка Василя Васильовича (вул. П.Орлика 4,Київ 24,01024)
про спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04 листопада 2008 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного суду України, Голови Верховного суду України Онопенка Василя Васильовича про визнання дій такими, що порушують конституційні права громадянина, визнання ухвали суду недійсною та спонукання до виконання певних дій.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач 18 листопада 2008 року подав заяву про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу позивач подав 20 листопада 2008 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином. Представник відповідачів надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Позивач про причини неявки судову колегію не повідомив.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Верховного суду України, Голови Верховного Суду України Онопенка Василя Васильовича про спонукання до виконання певних дій.
Відповідно до положень частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з посиланнями суду першої інстанції на висновки Конституційного Суду України, наведені у п. 4.2 мотивувальної частини Рішення від 23.05.2001 №6-рп/2001 (справа щодо конституційності ст. 248-3 ЦПК України 1963 року), за якими визначено, що правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду та вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України. Отже, скарги на дії, бездіяльність та рішення суддів при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення мають розглядатися в порядку, визначеному відповідним процесуальним законодавством, зокрема, в порядку апеляційного та касаційного провадження. Адже, законність або правомірність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
З матеріалів справи вбачається, що основною позовною вимогою є визнання недійсною ухвали Верховного Суду України від 27.08.08, оскільки остання була прийнята, із порушенням приписів ст. 328 ЦПК України. Інші вимоги щодо спонукання Верховного Суду України розглянути касаційну скаргу позивача є похідними, оскільки сутність рішення за ними залежить від задоволення вимог щодо правомірності прийняття оспорюваної ухвали суду.
З позову вбачається, що позиція позивача ґрунтується серед іншого на положеннях частини 2 статті 1 Закону України “Про статус суддів”, відповідно до якої судді є посадовими особами державної влади, тобто є суб'єктами владних повноважень у розумінні положень, а тому спір щодо дій, у тому числі й процесуальних, які знайшли своє відображення в ухвалі Верховного Суду України від 27.08.2008 та в компетенції Голови Верховного Суду України Онопенка В., щодо здійснення ним правосуддя, є справою адміністративною юрисдикції.
Така позиція є, на думку суду, помилковою з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судоустрій України” ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Проте, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у розумінні положень пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальний акт суду, винесений в рамках розгляду конкретної справи відповідно до норм процесуального законодавства, не є правовим актом індивідуальної дії, як не відноситься такий процесуальний документ й до актів нормативного характеру, хоча й є обов'язковим для виконання на території України за умови набрання ним законної сили.
Колегія суддів зазначає, що дія статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ не поширюється даний предмет спору.
При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які місцевий суд визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні місцевого суду, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.08 у справі № 2-а-6189/08/8 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис О.В.Кучерук
підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко