Справа №22-5903/06 р. Головуючий у 1 інстанції - Переверзєва Е.В.
Категорія-19 Доповідач- Шамрило Л.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Курило В.П.
суддів: Санікової О.С.
Шамрило Л.Г.
при секретарі: Личкатій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьоннівському районі м. Донецька на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 17 березня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ДВАТ „Шахта ім. 60-річчя Радянської України" і відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьоннівському районі м. Донецька про перерахунок та стягнення недоплати по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював прохідником 5 розряду у ДВАТ „Шахта ім.60-річчя Радянської України" (далі шахта) з 08.09.1980 р. до звільнення з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України 23.06.1989 р. Під час виконання своїх трудових обов'язків у зазначений період отримав професійне захворювання і висновком МСЕК від 23.03.1990 р. його було визнано інвалідом 2 групи з втратою професійної працездатності на 70%. 16.05.1991 р. він знову працевлаштувався на цю шахту, де працював до переходу на пенсію за віком у липні 1997 р. У подальшому розмір втрати працездатності зменшувався, так у 1991 р. він складав 60%, а з 1992 р. - 40%, висновком МСЕК від 17.06.3003 р. 40% втрати працездатності було встановлено безстроково.
На підставі висновків МСЕК шахта призначала і виплачувала йому щомісячно суми на відшкодування частини втраченого заробітку, але середньомісячний заробіток для розрахунку цих виплат було обчислено неправильно і без застосування всіх коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів, введених на шахті, у зв'язку з чим утворилася заборгованість з виплат. Позивач просив суд призвести перерахунок сум щомісячного відшкодування втраченого заробітку за період з 23.03.1990 р. по день ухвалення судового рішення, стягнути на його користь з шахти недоплату за період з 23.03.1990 р. по день передачі його справи до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьоннівському районі м. Донецька (далі відділення Фонду), а за період, який минув з дня передачі справи до дня ухвалення судового рішення, стягнути недоплату з відділення Фонду.
У додатковій заяві від 17.03.2006 р. ОСОБА_1 просив стягнути з шахти за вищезазначений період недоплату в розмірі 838,67 грн. та 1202,14 грн. компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати сум на відшкодування шкоди, з відділення Фонду -
недоплату в сумі 1580,15 грн. і 353,09 грн. компенсації, зобов'язавши цього відповідача з 01.04.2005 р. щомісячно виплачувати йому по 355,78 грн. з подальшим перерахунком відповідно діючому законодавству. Позивач просив також стягнути солідарно з відповідачів на його користь понесені ним витрати за проведення судово-бухгалтерської експертизи в розмірі 450 грн. і за надання правової допомоги в сумі 800 грн.
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 17 березня 2006 року на користь ОСОБА_1 з відділення Фонду стягнуто недоплату по щомісячним страховим виплатам в сумі 1580,15 грн. і компенсацію не нарахованих і несвоєчасно виплачених сум на відшкодування шкоди за період з 01.07.2001 р. по квітень 2005 р. в розмірі 353,09, а всього 1913,24 грн., з квітня 2005 р. відповідача зобов'язано виплачувати позивачу щомісячно по 355,78 грн. Стягнуто з шахти на користь ОСОБА_1 недоплату в сумі 504,58 грн. за період з 1992 р. до 01.07. 2001 р. та судові витрати: 450 грн. - за проведення експертизи, 800 грн. - за надання правової допомоги та 51 грн. - судовий збір.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - відділення Фонду приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині стягнення з відділення Фонду на користь позивача недоплачених сум страхових виплат і компенсації скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Представник відділення Фонду Кінчевська В.О. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 і його представник - адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися , про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням по справі нового рішення з таких підстав.
При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що при виконанні трудових обов'язків позивач отримав професійне захворювання, внаслідок якого було ушкоджено його здоров'я. З 1992 р. розмір втрати професійної працездатності у ОСОБА_1 становив 40%, а за висновком МСЕК від 17.06.2003 р. такий розмір втрати працездатності було встановлено безстроково. До 01.07.2001 р. щомісячні платежі на відшкодування втраченого заробітку нараховувалися і виплачувалися шахтою, яка передала відділенню Фонду справу позивача з розміром щомісячного платежу в сумі 150,89 грн., після чого страхові виплати здійснювало відділення Фонду на підставі Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності".
З матеріалів справи вбачається, що з метою перевірки доводів ОСОБА_1, викладених у позовній заяві, судом першої інстанції була призначена судово-бухгалтерська експертиза. Згідно висновку експертизи № 4155\23 від 30.11.2005 р. позивачу, починаючи з 01.05.1992 р. нараховувалися і виплачувалися суми на відшкодування втраченого заробітку в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України №276 від 26.05.1992 р. та п.28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, внаслідок чого утворилася недоплата за період з 01.05.18992 р. по квітень 2005 р. в сумі 2418,82 грн., розмір компенсації не нарахованих і несвоєчасно виплачених сум на відшкодування шкоди складає 1555,23 грн. У тому числі відділенням Фонду було не доплачено за період з 01.07.2001 р. по квітень 2005 р. 1580,15 грн., розмір компенсації складає 353,09 грн., сума щомісячної страхової виплати з квітня 2005 р. дорівнює 355,78 грн. (а.с.55-61).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи суму недоплати з травня 1992 р., суд першої інстанції не врахував роз'яснень, що містяться в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. №6 (з наступними змінами) „Про практику
розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відповідно до яких вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше призначених судом, або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення по справі нового рішення.
Мязко В.І звернувся з позовом до суду у лютому 2005 р., тому його вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше призначених відповідачами, підлягають задоволенню в межах трирічного строку, а саме з березня 2002 р. по лютий 2005 р. Оскільки у зазначений період вже діяв Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", у задоволенні вимог про стягнення недоплати та суми компенсації, заявлених позивачем до шахти, слід відмовити. Сума недоплати, що підлягає стягненню з відділення Фонду на користь ОСОБА_1, виходячи з розрахунку, наведеному у висновку судово-бухгалтерської експертизи, з яким погоджується апеляційний суд, за цей період дорівнює 1319,67 грн., а а 01.03.2005 р. розмір щомісячної страхової виплати складає 355,78 грн. В зв'язку з тим, що неправильний розрахунок щомісячних платежів стався з вини шахти, апеляційний суд вважає можливим стягнути судові витрати на користь ОСОБА_1 саме з цього відповідача, відмовивши позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відділення Фонду суми компенсації не нарахованих і несвоєчасно виплачених щомісячних платежів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Будьоннівському районі м. Донецька задовольнити частково.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 17 березня 2006 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути на його користь з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьоннівському районі м. Донецька недоплату по щомісячним страховим виплатам на відшкодування втраченого заробітку за період з березня 2002 р. по лютий 2005 р. в сумі 1319 (одна тисяча триста дев'ятнадцять) грн. 67 коп., з 01.03.2005 р. встановити розмір щомісячної страхової виплати в сумі 355 грн. 78 коп. Стягнути з ДВАТ „Шахта ім. 60-річчя Радянської України" на користь позивача судові витрати: 450 грн. за проведення експертизи, 800 грн. за надання правової допомоги і 51 грн. - судовий збір. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.