Справа № 22-2977/2006 року Головуючий першої інстанції Хейло Я.В.
Категорія 40 Доповідач: Осипчук О.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Новодворської О.І. Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. При секретарі: Келемені І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Укренерговугілля" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з її несвоєчасною виплатою, середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково - стягнуто на її користь з ДП „Укренерговугілля" заборгованість по заробітній платі в сумі 174,59 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у сумі 952,16 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3241,20 грн. та 1000 грн. моральної шкоди.
На зазначене судове рішення надійшла апеляційна скарга ДП „Укренерговугілля", в якій порушується питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційному суді представник ДП „Укренерговугілля" підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.
Позивачка заперечувала проти апеляційної скарги, просила рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 25.10.1989 року. Згідно наказу НОМЕР_1 трудові відносини припинені за п.6 ст. 36 КЗпП України. В день звільнення відповідачем не проведено повного розрахунку з позивачкою та сума заборгованості по заробітній платі склала 4740,59 грн. 2 листопада 2005 року позивачка отримала у рахунок погашення заборгованості 4566 грн.
Стягуючи на користь позивачки заборгованість по заробітній платі у розмірі 174,59 грн., суд виходив з того, що на час ухвалення рішення вона вже отримала від відповідача 4566 грн., а сума невиплаченої заробітної плати складає 174,59 грн.
Вирішуючи питання про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з її несвоєчасною виплатою, суд з урахуванням діючих коефіцієнтів та відповідно до вимог ст. 34 Закону України „Про оплату праці" стягнув на користь позивачки 952,16 грн. Стягуючи на користь позивачки з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3421,20 грн., суд виходив з положень ст. 117 КЗпП України, яка , передбачає стягнення на користь працівника середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, якщо власник або уповноважений ним орган не доведе відсутності його вини в невиплаті заробітної плати. Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди і, стягуючи на користь позивачки 1000 грн., суд виходив з положень ст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами існували трудові правовідносини, які регулюються нормами КЗпП України.
Між тим, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 174,59 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 3241,20 грн., та компенсації втрати частини заробітної плати у розмірі 952,16 грн., оскільки ці висновки ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи і правові висновки суду не відповідають дійсності.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по заробітній платі за період з жовтня 1998 року по грудень 2004 року складає 4740 грн. 59 коп. Компенсація втрати частини заробітної плати за цей період складає 952 грн. 16 коп., а загальна заборгованість по вказаним виплатам складає 5692 грн. 75 коп.
Із довідки та платіжних доручень, наданих апеляційному суду, вбачається, що 31.08.2005 року, 27.09.2005 року та 25.10.2005 року заборгованість по заробітній платі на загальну суму 1136 грн. була перерахована відповідачем до ВДВС Селидівського міського управління юстиції. Як пояснила в апеляційному суді ОСОБА_1 раніше за рішенням суду на її користь з відповідача була стягнута заборгованість по заробітній платі за 1998-1999 роки і виконавчі листи знаходяться на виконанні в виконавчій службі. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачкою по заробітній платі складає не 4740,59 грн., а 3604,59 грн. (4740,59 - 1136).
Згідно платіжному дорученню № 2510 від 31.10.2005 року на розрахунковий рахунок позивачки перераховано 4556,77 грн., які вона фактично і отримала, що підтверджується довідкою філії Київ ГКБ „Енергобанк" м. Курахово, а також не заперечується самою позивачкою. Таким чином, станом на 2 листопада 2005 року ОСОБА_1 отримала заборгованість по заробітній платі у сумі 3604,59 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з її несвоєчасною виплатою у розмірі 952,16 грн., оскільки сума цих виплат складе перераховану на її рахунок суму 4556,77 грн. і висновки суду першої інстанції про наявність заборгованості у відповідача перед позивачкою по цим виплатам помилкові і безпідставні.
Крім того, апеляційний суд не згоден з висновком суду про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 3431,20 грн. Стягуючи вказану суму, суд виходив з того, що позивачка після звільнення не працює і період затримки з 1.04.2005 року по 2.11.2005 року складає 148 календарних днів.
Між тим, в матеріалах справи є довідка Селидівського міського центру зайнятості про те, що ОСОБА_1 з квітня 2005 року по грудень 2005 року включно мала дохід 3524 грн. 06 коп.; за період з квітня 2005 року по жовтень 2005 року включно - 2881,51 грн.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд помилково прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 3241,20 грн., оскільки на час ухвалення судового рішення ще діяла ч.3 ст. 117 КЗпП України, яка передбачала зменшення суми компенсації середнього заробітку на отриманий доход. Враховуючи, що суд першої інстанції розрахував середній заробіток, що підлягає стягненню на користь позивачки, станом на 2 листопада 2005 року, то на користь ОСОБА_1 слід стягнути 359 грн. 69 коп. в відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки вона за період з квітня по жовтень 2005 року отримала 2881,51 грн. - допомогу в центрі зайнятості і розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивачки, необхідно зменшити на вказану суму ( 3241,20 - 2881,51 = 359,69 грн.).
Що стосується стягнутої на користь позивачки суми моральної шкоди, то оскільки судом першої інстанції було встановлено порушення трудових прав позивачки, якій своєчасно не було виплачено заробітну плату відповідно до вимог закону, то у місцевого суду були підстави відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України для стягнення моральної шкоди на користь позивачки. Між тим, на думку апеляційного суду, розмір моральної шкоди не відповідає конкретним обставинам справи, наданим доказам, характеру, тривалості та обсягу спричинених моральних страждань. Враховуючи вимушеність змін в житті позивачки та ступінь вини відповідача, апеляційний суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки 200 грн. моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Укренерговугілля" задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2005 року скасувати.
Стягнути з ДП „Укренерговугілля" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 1.04.2005 року по 2.11.2005 року у розмірі 359 грн. 69 коп., в відшкодування моральної шкоди -200 грн.
В задоволені позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з її несвоєчасною виплатою відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.