Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
20.03.2009 |
Справа № 2-а-6876/08/1/0170 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Лядової Т.Р.
секретар судового засідання Колб Т.П.
без участі представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 17.12.08 у справі № 2-а-6876/08/1
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул. К.Лібкнехта, 3,м.Сімферополь,95000)
Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі АР Крим (Шосе Героїв Сталінграду 60/1,Керч,Автономна Республіка Крим,98329)
про відновлення строку на звернення до суду та зобов'язання до нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2007 роки у розмірі 2733, 30 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2008 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі АР Крим про відновлення строку на звернення до суду та зобов'язання до нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2007 роки у розмірі 2733, 30 грн., задоволено частково. Постановлено зобов'язати відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі АР Крим нарахувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу за листопад - грудень 2007 року у розмірі 249,06 грн. Постановлено стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір в сумі 0,31 грн. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі АР Крим подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі АР Крим .
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином. До початку розгляду апеляційної скарги від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народився 15.07.1942, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, тому вона являється особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується пенсійним посвідченням від 14.10.2002 НОМЕР_2 у тому числі на передбачену статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” щомісячну державну соціальну допомогу, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-1У із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У “Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003. № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який на думку апелянта застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, оскільки з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону та у зв'язку з тим, що у Законі України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону “України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Дійсно, згідно з частиною 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003. № 105 8-1У мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005. № 2505-1У.
Крім того, мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також частиною 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток. Зазначена норма введена в дію Законом України від 15.03.2007. № 749-У, який набрав чинності після прийняття Закону України від 25.03.2005. № 2505-1У, яким встановлені обмеження в частині 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003. № 1058-1У, тому відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.
Судова колегія вважає, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету. Крім того, статтею 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому, відсутність коштів на виплату надбавок до пенсій не позбавляє особу, якій повинна бути здійснена доплата до пенсії, права на отримання такої допомоги. Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи апелянта, що Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ і в бюджеті пенсійного фонду не передбачено виплати надбавок дітям війни, не можуть бути прийняти до уваги, тому що відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем пропущено строк звернення до суду в частині виплат за 2006 рік та за період з січня по жовтень 2007 року.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені у судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Керчі АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.08 у справі № 2-а-6876/08/1 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко