Справа № 11a-798 2008 р.
Категорія ст.ст.358 ч.2 та ч.3: 190 ч.2 КК України
Головуючий у 1-й інстанції Склярська І.В.
Доповідач: Раєнок В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року липня місяця «29» дня
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Червоненка В.Я.
Суддів - Раєнка В.І., Калініченка І.С..
З участю п рокурора - Литвиненка О.О. Цивільного позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстаниії на вирок Суворовського районного суду м.Херсона від «19» травня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,-
засуджений за ст.358 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі; за ст.358 ч.3 КК України до 2 років обмеження волі; за ст. 190 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш тяжкого покарання більш тяжким, до 3 років позбавлення волі, в кримінально-виконавчій установі.
В силу ст.70 п.п.3 та 4 КК України вирок Суворовського районного суду м.Херсона від 12.02.2007 року відносно ОСОБА_1 виконувати самостійно.
За ст.75 КК України засуджений звільнений від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком 3 роки і відносно нього судом застосовані обмеження, передбачені п.п.2;3 та 4 ст.76 КК України.
Запобіжний захід залишено у вигляді підписки про невиїзд.
Цивільні позови залишені без розгляду.
ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що у невстановленому слідством місці, за корисливих мотивів і за допомогою комп'ютерної техніки вніс завідомо неправдиві дані про нарахування заробітної плати та шляхом підробки підпису від імені директора ЧФ «Херсонснабінвест» ОСОБА_3, а також підробки підпису від імені головного бухгалтера цього банку ОСОБА_3, виготовив підробний документ - довідку про доходи №25 від 07.12.2005 року і використував її при оформлені споживчого кредиту в АКБ «Правексбанк» у м.Херсоні. Окрім цього 09.12.2005 року, біля 17 години у приміщенні даного банку, з ціллю отримання кредиту на суму 3406 грн. 78 коп.,
оформив з банком кредитний договір за №2-2320-916-5 від 09.12.2005 року за вказаними підробними документами.
В той же день, не маючи бажання повертати кредит і в тому ж місці отримав кредит на вказану суму, який використав на власні потреби.
В апеляції державний обвинувач, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок суду скасувати в зв'язку з істотним порушенням вимог КПК України і невірним застосуванням кримінального закону та постановити по справі новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ст.358 ч.2 КК України; за ст.258 ч.3 КК України до 2 років обмеження волі, за ст.190 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнивши ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання, з іспитовим строком Зроки, а також з обмеженнями, передбаченими п.п. 2;3;4 ст.76 КК України. З резолютивної частини ви року суду виключити посилання суду на ст.70 ч.3 КК України, вказавши, що відповідно до ч.4 ст.70 КК України новий вирок та вирок Суворовського районного суду м.Херсона виконувати самостійно, а також виключити з резолютивної частини ви року вказівку суду на те, що призначене покарання засуджений має відбувати в кримінально-виконавчій установі. Окрім того, вирішити питання щодо стягнення судових витрат за проведення експертиз. Доведеність вини засудженого та юридична кваліфікація його дій апелянтом не оспорюються.
На обґрунтування своєї апеляції п рокурор посилається на те, що при призначенні судом покарання не враховані роз'яснення, які містяться в п.21 Постанови ПВС України за №7 від 24.10.2003 року про те, що однакі за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, а також вказується на порушення судом вимог ст.335 КПК України, оскільки не вирішено питання про судові витрати і не прийняте до уваги роз'яснення ПВС України за №7 які містяться в п.25, щодо призначення покарання остаточно по даній справі необхідно застосувати вимоги ст.70 ч.4 КК України.
Заслухавши доповідача, п рокурора, який просив апеляцію державного обвинувача задовільнити, представника позивача, яка підтримала доводи апеляції п рокурора в частині скасування ви року суду відносно заявленого позову, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції державного обвинувача по справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція п рокурора підлягає частковому задоволенню зі слідуючих підстав.
Судом вірно встановлені фактичні обставини вчиненого засудженим і його висновки про винність ОСОБА_1 у скоєнні злочинів за які його засуджено, при обставинах вказаних у ви року суду підтверджується зібраними по справі доказами і не оспорюється юридична кваліфікація його дій відповідає вимогам Закону і також: не оспорюється.
Разом з тим суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання по кожній статті обвинувачення, визначеного судом доведеним і остаточне покарання на підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення призначених покарань і ст.70 ч.ч.3 та 4 КК України не прийняв до уваги, що відповідно до п.21 Постанови ПВС України за № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» остаточне покарання за однаковими за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають.
З урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого засудженим, даних про його особу, обставин, що пом'якшують відповідальність суд обґрунтовано призначив ОСОБА_1 за ст.ст. 358 ч.2 та 358 ч.3 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі і 2 років обмеження волі відповідно. Однак призначаючи засудженому покарання за ст.190 ч.2 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, суд не в повній мірі врахував всі обставини справи та обставини, що пом'якшують відповідальність, а тому, на думку колегії суддів покарання ОСОБА_1 за цим законом слід пом'якшити, знизивши це покарання до 2 років 6 місяців позбавлення волі і рахувати ОСОБА_1 засудженим за ст.70 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі.
Оскільки ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України і вирок в цій частині не оскаржується, з даного ви року належить виключити вказівку суду про те, що призначене покарання засуджений має відбувати у КВУ, а також виключити вказівку суду на призначення йому остаточного покарання на підставі п.3 ст.70 КК України.
Апеляція державного обвинувача в частині необхідності скасування ви року суду у звязку з тим, що суд не стягнув із засудженого судові витрати, задоволенню не підлягає, оскільки це питання суд взагалі не розглядав, а органи п рокуратури вправі заявити позов в цій частині в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію державного обвинувача, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції частково задовільнити, вирок Суворовського районного суду м.Херсона від 19 травня 2008 року відносно ОСОБА_1 - змінити, знизити призначене ОСОБА_1 покарання за ст.190 ч.2 КК України до 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі і рахувати його засудженим: за ст.358 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі; за ст.358 ч.3 КК України до 2 років обмеження волі; відповідно до ст.70 ч.1 КК України остаточно до 3 (трьох) років позбавлення волі.
В силу ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком 3 роки, застосувавши до нього обмеження, передбачені п.п.2;3 та 4 ст.76 КК України.
З резолютивної частини ви року виключити вказівки суду на те, що призначене покарання ОСОБА_1 має відбувати в КВУ та на п.3 ст.70 КК України як зайві.
В силу п.4 ст.70 КК України вирок Суворовського районного суду м.Херсона від 12 лютого 2007 року відносно ОСОБА_1 належить виконувати самостійно.
В іншій частині цей вирок відносно засудженого залишити без змін.