Головуючий у 1 інстанції-Василенко О.М. Доповідач- Єлгазіна Л.П.

Справа №22-970ас /2006 Категорія -6

УХВАЛА

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

2 червня 2006 року                                                               м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючого - судді Рибалко Л.І.

Суддів- ,Єлгазіної Л.П., Дем,яносова М.В.

при секретарі--Білявській І.Є.                                                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 4 квітня 2006 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1  - до міського  Управління праці та соціального захисту населення   виконкому Краматорської міської Ради, відділення Державного казначейства України у м. Краматорську - „ Про   утримання недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій „

ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Краматорського міського   суду Донецької області від  4 квітня 2006р. по справі за її позовною заявою      - до міського  Управління праці та соціального захисту населення   виконкому Краматорської міської Ради, відділення Державного казначейства України у м. Краматорську - „ Про   утримання недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій „  , яке вважає постановленим з порушенням процесуального права, бо суд першої інстанції не врахував ст.. 14 Закону України „ Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту „ яким передбачено, що їй, як учаснику війни , виплачується одноразова щорічна допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Суд не застосував ст. 22 Конституції України, згідно якої є недопустимим прийняття нових законів із звуженням змісту та обсягу.Рішення просила скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її вимоги.

Рішенням Краматорського міського   суду  Донецької області від  4 квітня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд першої інстанції посилався на те, що Законом України „ Про Державний бюджет України „ на 2003 рік  - виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту,, учасникам війни непередбачена; на 2004рік - виплата одноразової допомоги учасникам війни не передбачена. Законом України  „Про Державний бюджет України „ на 2005 рік така допомога передбачена у сумі 50 гр., які позивач отримала.

Суд керувався вимогами ст. 8 Бюджетного Кодексу України та ст. 95 Конституції України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга позивача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що позивач є ветераном  війни згідно наданих посвідчень / а.с. З /, і відповідно до Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту,, користуються відповідними пільгами, в тому числі ст. 12 передбачає щорічну до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, яка здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення банків, пенсіонерам - за місцем отримання пенсій.

Посилання позивача на цю норму закону є необгрунтованою, оскільки нормативні акти, на які посилається позивач, не регулюють мінімальний розмір пенсій за віком для проведення виплат до 5 травня згідно із Законом України „ Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту „

Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а відповідно до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь- які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. При цьому держава прагне до збалансованості бюджету України.

Виплати позивачу здійснювалися згідно із Законами України „ Про Державний бюджет України „за 2003р. - 0гр. за 2004р.-  0гр. за 2005р. - 50гр., що не заперечували сторони, і вказану суму позивач отримала, тобто виплати здійснювалися в установленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.

Бюджетний Кодекс України п.4, ст. 8 передбачає, що розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними ассигнуваннями, а Державне казначейство України здійснює полатежі за дорученням розпорядників. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетному Кодексу України, та Законам України „ Про Державний бюджет України „ Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для повного задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст 160, 167,195,196,198ч.1 п.3,202 ч.1п.4,205 КАС України апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Краматорського міського   суду  Донецької області від  4 квітня 2006 року -залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі.