Справа №22-733-ас /2006 Категорія -6

Головуючий у 1 інстанції- Василенко О.М. Доповідач- Єлгазіна Л.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2 червня 2006 року                                                                                 м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючого - судді Рибалко Л.І.

Суддів- ,Єлгазіної Л.П., Дем,яносова М.В.

при секретарі- Білявськійй І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 лютого 2006 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1   - до міського  Управління праці та соціального захисту населення   виконкому Краматорської міської Ради, відділення Державного казначейства України у м. Краматорську - „ Про   утримання недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій

ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Краматорського міського   суду Донецької області від 27 лютого  2006 року по справі за її позовною  заявою       - до міського  Управління праці та соціального захисту населення   виконкому Краматорської міської Ради, відділення Державного казначейства України у м. Краматорську - „ Про   утримання недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій „  , яке вважає постановленим з порушенням процесуального права, бо суд першої інстанції не врахував ст.. 13 Закону України „ Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту „ яким передбачено, що їм виплачується допомога у розмірі п,яти мінімальних пенсій за віком. Суд не застосував ст. 22 Конституції України, згідно якої є недопустимим прийняття нових законів із звуженням змісту та обсягу .Рішення просила скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її вимоги.

Рішенням Краматорського міського   суду Донецької області від  27 лютого 2006 року у задоволенні позовних вимог відмовлено, суд виходив з того, що Законом України „ Про Державний бюджет України „ на 2003 рік та 2004рік - виплата одноразової допомоги учасникам війни непередбачена. Законом України  „ Про Державний бюджет України „ на 2005 рік така допомога передбачена у сумі 50 гр., яку позивач отримала.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга позивача не підлягає задоволенню

3 таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є ветераном війни згідно наданого посвідчення / а.с. З /, і відповідно до Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту „ користується відповідними пільгами, в тому числі ст. 12 передбачає щорічну до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, яка здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення банків, пенсіонерам - за місцем отримання пенсій.

Посилання позивачів на цю норму закону є необгрунтованою, оскільки нормативні акти , на які вона посилається, не регулюють мінімальний розмір пенсій за віком для проведення виплат до 5 травня згідно із Законом України „ Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту „

Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а відповідно до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь- які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. При цьому держава прагне до збалансованості бюджету України.

Виплати позивачкі здійснювалися згідно із Законами України „ Про Державний бюджет України „за 2003р. -90гр. за 2004р.- 120гр. за 2005р. - 250гр., що вона не заперечувала, тобто виплати здійснювалися в установленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.

Бюджетний Кодекс України п.4, ст. 8 передбачає, що розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними ассигнуваннями, а Державне казначейство України здійснює полатежі за дорученням розпорядників. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетному Кодексу України, та Законам України „ Про Державний бюджет України „ Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для повного задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст.160, 167,195,196,198ч.1 п.3,202 ч.1п.4,205 КАС України ,апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1    - відхилити.

Рішення Краматорського міського   суду Донецької області від 27 лютого 2006 року -залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду протягом одного