ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.02.07 р.                                                                               Справа № 25/6                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів” м.   Нікополь Дніпропетровської області

до відповідача: закритого акціонерного товариства  „Єнакієвський коксохімпром” м. Єнакієве Донецької області

про: стягнення   10222грн.23коп.

За участю представників  сторін:

від позивача:   не з’явився;

від відповідача:   Миронец О.В. – юрисконсульт (довіреність № 014-2488 від 10.08.2006)

          Позивач - відкрите акціонерне товариство „Нікопольський завод феросплавів” м.  Нікополь Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом до закритого акціонерного товариства „Єнакієвський коксохімпром”  м. Єнакієве  Донецької області про стягнення  збитків в розмірі  10222грн.23коп., у тому числі залізничний тариф в сумі 190,53грн., ПДВ в сумі 1703,71грн.

         В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок нестачі і сум до претензії по рахункам постачальників за період з 01.01.2005 по 31.01.2005,  договір № 685/4592 від 20.12.2004,  протокол розбіжностей до договору № 4592 від 20.12.2004, посвідчення № 3610/1 та № 3610/2, акт № 3610/1 про приймання  продукції по кількості від 24.01.2005, акт № 3610/2 про приймання  продукції по кількості від 25.01.2005, лист про виклик представника відповідача для участі в контрольному переваженні,  залізничні накладні № 51571854, № 51571846, № 51571856, рахунок-фактуру № ЗА-0000134 від 22.01.2005, додаток до рахунку № ЗА-0000134, довіреність № 012-229 від 24.01.2005.

В клопотанні (вих. № 0302-4016 від 17.01.2007), направленому до суду, позивач  зазначив, що визначення ваги нетто, вказаної в п. 10 акту № 3610/2 від 25.01.2005, здійснено з перевіркою фактичної ваги брутто та перевіркою ваги тари, що відповідає п. 14 Інструкції П-6 та пункту А.1. додатку А до ДСТУ 322-12-2-94, затвердженого наказом Мінпромполітики України від 07.12.1994 № 54.

          В відзиві на позовну заяву (вих. № 014-178 від 05.01.2007) відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення позивачем при прийманні продукції Інструкції П-6.

          Представник  позивача в судове засідання 22.02.2007 не з’явився, документів, витребуваних ухвалою суду від 06.02.2007, не представив. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №  5636228 від 12.02.2007 з відміткою про вручення.

          22.02.2007 відповідач через канцелярію господарського суду подав клопотання (вих. № 014-721 від 21.02.2007), в якому просить залучити до матеріалів справи копії постанов Вищого господарського суду України.

          Зазначене клопотання судом розглянуто та задоволено, копії постанов ВГСУ залучені до матеріалів справи.

           Розглянувши матеріали справи, господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

          20.12.2004 між ЗАТ „Єнакієвський коксохімпром” (Постачальник) та ВАТ “Нікопольський  завод феросплавів” (Покупець) був укладений договір №  685/4592 від 20.12.2004.          

          Пункт 3.1. зазначеного договору встановлює, товар за цим договором поставляється на умовах FCA, станція Єнакієве Донецької залізниці згідно базисним умовам поставки Інкотермс в редакції 2000 року.

На  виконання умов зазначеного договору від  ЗАТ „Єнакієвський коксохімпром” (Вантажовідправник) на адресу ВАТ “Нікопольський  завод феросплавів” (Вантажоодержувач) за залізничними накладними  № 51571854, № 51571846, № 51571856 надійшли вагони з коксом доменним.

Як вбачається з перелічених залізничних накладних вантаж на станцію призначення прибув в справних вагонах, без слідів втрати та був виданий  Вантажоодержувачу  Залізницею без  перевірки  згідно до ст. 52 Статуту залізниць України, про що свідчить відповідна відмітка на зворотній стороні вказаних залізничних накладних.

          Пункти 5.1., 6.1. договору №   685/4592 від 20.12.2004 передбачають, якість товару повинна відповідати встановленим в України державним стандартам та підтверджуватися сертифікатом якості виробника.  Прийомка  товару за кількістю повинна здійснюватися у відповідності з Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (П-6), по якості – у відповідності з   Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (П-7) та сертифікатом якості заводу виробника. У випадку виявлення неякісності або нестачі товару виклик представників Постачальника обов’язковий.

          Пунктом 6.2. даного договору встановлено, кожний вагон перед подачею під завантаження зважується  на вагонних вагах і в накладній проставляється маса тари згідно показників ваг.

          Як зазначено в позовній заяві, під час зважування вагонів з коксовою продукцією на 100-тонних тензометричних вагах позивачем виявлена нестача вантажу в вагоні №  67669564 в розмірі 3,7тн, в вагоні № 63830681 в розмірі 3,4тн, в вагоні № 67352310 в розмірі 1,1тн.

          Позивачем вказано, що при визначені маси коксової продукції (нетто) обов’язково  застосовувалися вимоги Додатку А.1. до ДСТУ 322-12-2-94, відповідно до якого  маса коксу (нетто) визначається як різниця маси навантаженого складу (брутто), визначеної на вагах  одержувача, та маси порожніх вагонів (тари), вказаних на їх трафаретах, що відповідає ч. 1 п. 14 Інструкції П-6, що також відповідає абз. 6 п. 10 Правил приймання вантажів до перевезення.

У зв’язку з виявленням невідповідності фактичної маси отриманого вантажу і маси, вказаної вантажовідправником в залізничних накладних, позивач призупинив приймання вантажу з метою виклику представника відповідача (вантажовідправника), про що був складений  первинний акт  про приймання продукції по кількості № 3610/1  від 24.01.2005.

Виклик представника вантажовідправника був здійснений за допомогою засобів факсимільного зв’язку.

          На виклик для участі в спільній прийомці продукції від ЗАТ “Єнакієвський коксохімпром” з’явився уповноважений представник.

          За результатом спільної прийомки продукції за кількістю був складений відповідний акт про  приймання  продукції по кількості № 3610/2  від 25.01.2005. Комісією було встановлено, що причиною нестачі є неправильне визначенні ваги відправником.

          З боку ЗАТ „Єнакієвський коксохімпром”  акт про  приймання  продукції по кількості № 3610/2  від 25.01.2005 підписаний  з зауваженням наступного змісту: „Вагони, зазначені в акті, завантажені коксом доменним у відповідності до розділу 2 параграфів 1-8 Технічних умов та Правил перевезення вантажів на відкритому рухомому складі,  переважені на 100-тонних тензометричних вагах (державна повірка 19.01.2005), перевірені залізницею та прийняті до перевезення без претензій. Різниця переваження виникла внаслідок втрати на шляху прямування”.

          Позивач в своїх вимогах зазначив, що з урахуванням норми природної втрати і граничної погрішності показань ваг (1% маси нетто у вагоні) відповідна нестача у вагоні склала 6,94тн. При повторному зважуванні нестача продукції підтвердилася. Згідно розрахунку збитки позивача складають 8328,00грн., які виражаються в його витратах у розмірі вартості сплаченої, але неотриманої продукції.

Суд уважно вивчив доводи позивача, дослідив  акт про  приймання продукції по кількості № 3610/2 від 25.01.2005, лист про виклик представника відповідача для участі в спільній прийомці продукції за кількістю, посвідчення на представників позивача, які уповноважені приймати участь при прийомці продукції, умови договору та дійшов висновку про наявність  порушень Інструкції П-6 з боку позивача.

          Так, відповідно до п. 14 Інструкції П-6  перевірка ваги нетто здійснюється в порядку, встановленому стандартами, технічними умовами та іншими обов’язковими для сторін правилами. При неможливості переваження продукції без тари визначення ваги нетто здійснюється шляхом  перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її з-під продукції. Результати перевірки оформлюються актами.  Акт  про вагу тари повинен бути складний не  пізніше 10-ти днів  після її звільнення, а про вагу тари з-під  вологої продукції негайно по звільненню тари з-під продукції, якщо інші  строки не встановлені Особливими умовами поставки або договором.

          Як вбачається з акту про  приймання продукції по кількості № 3610/2 від 25.01.2005, пояснень позивача останній при визначенні маси коксової продукції (нетто)  застосовував вимоги Додатку А.1. до ДСТУ 322-12-2-94 та ч. 1 п. 14 Інструкції П-6, відповідно до якого маса коксу (нетто) визначається як різниця маси навантаженого складу (брутто), визначеної на вагах одержувача, та маси порожніх вагонів (тари), вказаних на їх трафаретах.

          Тобто, в порушенням вимог п. 14 Інструкції П-6 (ч. 2)  позивач  не здійснив переваження тари вагону для визначення ваги нетто.

          Посилання позивача на ДСТУ 322-12-2-94, яким встановлений порядок визначення маси нетто по різниці маси навантаженої групи вагонів  (брутто) і маси порожніх вагонів (тари), зазначеній на їх трафаретах, та за яким  допускається використовувати для визначення маси при надходженні партії коксу масову долю загальної вологи, визначену у постачальника  і вказану в сертифікаті, судом до уваги не приймається з наступних підстав.

          У відповідності до п. 4.3. ДСТУ 322-12-2-94 „Кокс кам’яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила приймання”  відбір проб коксу у споживача повинен здійснюватися за ДСТУ 23083 в момент розвантаження коксу з вагонів. Показник масової долі загальної вологи, що встановлений споживачем, використовують для визначення сухої маси при надходженні партії коксу.

          Методикою контрольної перевірки маси партії коксу, що надходить до споживача (в перерахунку на суху речовину),  наведеною в Додатку А до ДСТУ 322-12-2-94, встановлено, що масу коксу (нетто) визначають за різницею маси завантаженої  групи вагонів (брутто), визначеної зважуванням у споживача, та маси порожніх вагонів (тари), вказаної на їх трафаретах. Для визначення масової долі загальної вологи у коксі при надходженні партії відбирають та готують пробу за ДСТУ 22083.

          Пунктом А.3 Додатку А до ДСТУ передбачена формула для розрахунку маси сухої речовини, а п. А.5 – формула для визначення величини розбіжності маси сухої речовини коксу, розрахованої за документом про якість, та результатів контрольної її перевірки у споживача.

          В свою чергу, п. 4.5. ДСТУ 322-12-2-94 вказує на те,  що допустимі  розходження за показниками між результатами  проби постачальника в результатами, отриманими при контрольному відбору проб у споживача, не повинні перевищувати 2% при використанні для розрахунку масової долі загальної вологи, визначеної у споживача. У випадку, якщо  розходження даних документа за якістю з результатами контрольної проби  перевищують допустимі, та залишкову частину контрольної проби  направляють для хімічного аналізу в незалежну лабораторію, результат якої є кінцевим. Або, за згодою постачальника, за кінцевий результат приймають дані споживача. (п. 4.6. ДСТУ).

          З огляду на вказані приписи  Інструкції П-6, ДСТУ, суд вважає, що у випадку виявлення нестачі продукції позивач повинен був здійснити контрольну перевірку масової долі  загальної вологи коксової продукції, розрахувати масу сухої речовини, у випадку розходжень направити контрольну пробу  для хімічного  аналізу в незалежну лабораторію або за згодою постачальника прийняти за кінцевий результат дані споживача.

          В матеріалах справи,  в акті про прийманні продукції по кількості відсутні дані, які б свідчили про проведення позивачем вказаних дій.

          Посилання позивача на абз. 6 п. 10 Правил  приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом  Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, зі змінами та доповненнями, не відноситься до суті спору, що розглядається, оскільки  вказані Правила поширюються на відношення вантажовідправника та перевізника. Визначена вантажовідправником маса вантажу згідно цих Правил є підставою для зазначення маси вантажу при заповненні залізничних накладних.

Відповідно до п. 17 “а” Інструкції П-6  в повідомленні про виклик представника відправника (виготовлювача)  повинно бути зазначено найменування продукції, дата і номер рахунка-фактури або номер транспортного документу, якщо  до моменту  виклику рахунок не отриманий; кількість продукції, що не достає, характер нестачі (кількість окремих місць, внутрітарна нестача, нестача в пошкодженій тарі і т.п.); стан пломб; вартість продукції, що не достає;  час, на який призначена прийомка продукції по кількості.

          В  факсограмі № 30-102 от 24.01.2005 про виклик представника вантажовідправника, що міститься в матеріалах справи, відсутня інформація про повне найменування продукції, характер нестачі, вартість продукції, що не достає, та час, на який призначена прийомка продукції по кількості.    

          Крім того, в акті № 3610/2 від 25.01.2005 про прийомку продукції по кількості не вказана  станція прописки вагонних ваг.

          В п. 9 даного акту зафіксовано, що продукція, якої не вистачає в вагоні, вміститись могла, хоча залізничні накладні свідчать про те,  що вантаж завантажений до повної  місткості згідно розділу 2 Технічних умов, згідно яких висота шапки становить 300-500мм.

          В первинному акті № 3610/1 та в акті № 3610/2 інформація про наявність або відсутність шапки, її висоту, рівномірність або нерівномірність поверхні відсутня.

          Таким чином, як видно з викладеного акт прийомки продукції по кількості складений з порушення вимог Інструкції П-6.

          Позивач свої вимоги ґрунтує саме на актах прийомки продукції за кількістю і саме цими актами підтверджує факт нестачі.

          Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Враховуючи, що основним доказом в обґрунтування позовних вимог є акти прийомки продукції за кількістю, які не відповідають вимогам Інструкції, суд не може прийняти такі акти в якості належного доказу по справі.

          Крім того, суд звертає увагу, що сторони в договорі самі узгодили пункт (п. 6.1. договору), відповідно якого прийомка продукції за кількістю здійснюється згідно Інструкції П-6. Тобто, сторони дійшли згоди стосовно прийомки продукції та, відповідно, документального оформлення цієї прийомки.  Дотримання вимог Інструкції П-6 стосовно оформлення актів прийомки продукції є обов’язком сторін. В свою чергу, правильне оформлення документів стосовно приймання продукції є підставою в подальшому посилатися на такі документи, як на доказові засоби.

          Також, суд зазначає про те, що умовами договору (п. 3.1.) передбачено, що товар поставляється на умовах FCA в редакції Інкотермс 2000.

          Так,   п. б ч. 1 ст. А.4. Інкотермс 2000 встановлено, поставка  вважається виконаною, якщо назване місце знаходиться за межами приміщення продавця: коли не розвантажений з транспортного засобу продавця товар наданий у розпорядження перевізника або іншої особи, вказаної покупцем або обраної продавцем згідно ст. А.

          Статтями Б.5 та Б.6 Правил Інкотермс 2000 передбачено, Покупець зобов’язаний нести всі ризики втрати або пошкодження товару з моменту, коли він є поставленим у відповідності до ст. А Правил. Покупець зобов’язаний оплатити всі витрати, пов’язані з товаром, з моменту здійснення його поставки згідно ст. А. 4 Правил...

          З огляду на викладене, з урахуванням приписів Правил Інкотермс в редакції 2000 відповідач, зі свого боку, надав не розвантажений з транспортного засобу товар в розпорядження перевізника, а перевізник прийняв цей товар без зауважень та заперечень. Тобто, з моменту передачі товару перевізнику не розвантаженим з транспортного засобу продавця ЗАТ „Єнакієвський коксохімпром” перестало нести всі ризики втрати товару.

          З  урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову позивачу в позовних вимогах.

        Витрати по сплаті держмита у сумі 102грн. 00коп. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн. 00коп. у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

          На підставі викладеного, згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України,  Правил Інкотермс в редакції 2000, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

         В вимогах відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів” м.  Нікополь Дніпропетровської області до закритого акціонерного товариства „Єнакієвський коксохімпром”  м. Єнакієве  Донецької області про стягнення  збитків в розмірі  10222грн.23коп., у тому числі залізничний тариф в сумі 190,53грн., ПДВ в сумі 1703,71грн., ВІДМОВИТИ.

          

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          

Суддя                                                                         Бойко І.А.                               

Вик. Тимошенко О.О.

Тел. 3056827

Надруковано 3 примірники:

1 прим. – до справи

1 прим. – позивачу;

1 прим – відповідачу