ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                              У Х В А Л А  

23.01.07 р.                                                                                     Справа № 36/151           

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма „ЕЛВІКО-Гігант” с. Островське Мар’їнського району Донецької області

відповідач слідчого ізолятору № 5 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк

про стягнення 136998грн.76коп.

за скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма „ЕЛВІКО-Гігант” с. Островське Мар’їнського району Донецької області          

до  відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Донецької області м. Донецьк

про оскарження бездіяльності державного виконавця

Суддя І.А.Бойко

При секретарі судового засідання О.М. Якименко

За участю представників  сторін:

від позивача: Затворницький  А.М. – представник (довіреність № б/н від 30.06.2006);

від відповідача: Кригіна Т.М. – юрисконсульт (довіреність № 1214 від 23.01.2007);

від відділу примусового виконання рішень: Меркулова Н.А. -  головний державний виконавець (довіреність № 83 від 22.03.2006)

В судовому засіданні  18.01.2007 було

      оголошено перерву до 23.01.2007  до 12год.00хв.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2003р. позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Елвіко - Гігант” с. Островське Мар’їнського району Донецької області до  слідчого ізолятору № 5 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк про стягнення  заборгованості в сумі 136998грн.79коп. були задоволені в повному обсязі.

26.05.2003 на виконання рішення від 15.05.2003 судом був виданий відповідний наказ зі строком  пред’явлення до виконання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення, тобто до 26.08.2003.

    01.12.2006р. сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Елвіко - Гігант” с. Островське Мар’їнського району Донецької області звернулося до господарського суду зі скаргою на бездіяльність відділу примусового виконання рішень, в якій просить поновити строк на пред’явлення скарги; визнати бездіяльність відділу примусового виконання рішень ДВС Донецької області неправомірною та зобов’язати відділ примусового виконання рішень ДВС Донецької області усунути порушення.

У судовому  засіданні 18.01.2007 СТОВ „Агрофірма „Елвіко-Гігант” надало доповнення до скарги на бездіяльність ДВС у Донецькій області (вих. № б/н від 18.01.2007), в яких просить суд:

постанову відділу примусового виконання рішень ДВС Донецької області від 25.12.2006 про повернення виконавчого документу стягувачу  визнати недійсною;

визнати бездіяльність відділу примусового виконання рішень ДВС у  Донецькій області при виконанні наказу господарського суду  № 36/151 від 15.05.2003.

У судовому засіданні 18.01.2007 було оголошено перерву до 23.01.2007 до 12год.00хв. для надання сторонами додаткових документів.

23.01.2007 о 12год.00хв. судове засідання було продовжено.

Представник відповідача в засіданні суду 23.01.2007 надав пояснення (вих. № 1213 від 23.01.2007), в яких зазначив, що погасити борг в сумі 136998грн.76коп. не уявлялося можливим у зв’язку з важким фінансовим положенням із-за відсутності фінансування із Державного бюджету установ України. З метою погашення боргу слідчий ізолятор неодноразово пропонував СТОВ „Агрофірма „Елвіко-Гігант” розглянути питання про погашення заборгованості шляхом розрахунку готовою продукцією з урахуванням цінових пропозицій і асортименту.

Відділом примусового виконання рішень у судовому засіданні надані заперечення на скаргу (вих. № 3207 від 23.01.2007). В запереченнях на скаргу відділ пояснив, що у державного виконавця були всі підстави для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу згідно вимог діючого законодавства, тому в задоволенні скарги слід відмовити.

Розглянувши матеріали скарги та заслухавши пояснення представників  заявника скарги, боржника та відділу примусового виконання рішень, господарським судом встановлено.

Як вже зазначалося, 26.05.2003 на виконання рішення господарського суду  від 15.05.2003 судом був виданий відповідний наказ про стягнення  з слідчого ізолятору № 5 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк на користь СТОВ „Агрофірма „Елвіко-Гігант” основного боргу в сумі 136998грн.76коп., державного мита в сумі 1369грн.99коп. та витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

Строк пред’явлення наказу № 36/151 від 26.05.2003 до виконання відповідно до вимог господарського процесуального законодавства (ст. 118 ГПК України), яке діяло на момент видачі наказу, встановлений до 26.08.2003.

СТОВ „Агрофірма „Елвіко-Гігант” звернулося до ВДВС Донецького обласного управління юстиції м. Донецьк з заявою (вих. № б/н від 15.12.2005), в якій просить  прийняти до виконання наказ господарського суду № 36/151 від 15.05.2003 та відкрити виконавче провадження. Заява була отримана ДВС Донецької області 15.12.2005 за вх. № 1403/0418, про що мається відповідна відмітка ДВС на цій заяві. В свою чергу, відділ ДВС підрозділ примусового виконання рішень вказані заяву та наказ отримали 19.12.2005 за вх. № 2127-1/501.

Суд звертає увагу заявника скарги на той факт, що ним був пропущений  трьохмісячний строк для пред’явлення наказу до виконання (строк пред’явлення наказу до виконання – до 26.08.2003; заява про прийняття наказу до виконання та відкриття виконавчого провадження передана ДВС  15.12.2005).

Незважаючи на пропуск СТОВ „Агрофірма „Елвіко-Гігант” строку пред’явлення наказу  до виконання відділ примусового виконання рішень наказ № 36/151, виданий 26.05.2003, прийняв  та 21.12.2005 згідно вимог ст. ст. 3, 18, 24 Закону України „Про виконавче провадження” відкрив виконавче провадження, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2005.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2005 боржнику надавався строк для виконання рішення суду в добровільному порядку до 28.12.2005.

У встановлений строк боржник в добровільному порядку рішення суду по справі № 36/151 не виконав.

З метою виконання наказу господарського суду Донецької області по справі № 36/151 відділ примусового виконання рішень направив до Державної податкової адміністрації у Донецькій області запит (вих. № 1/219-5П від 12.04.2006), в якому просить з посиланням на ч. 3 ст. 63 Закону України „Про виконавче провадження” надати інформацію про рахунки слідчого ізолятора № 5.

04.05.2006 від Державної податкової адміністрації у Донецькій області надійшла інформація щодо банківських рахунків слідчого ізолятора № 5.

05.05.2006 державним виконавцем був складений акт, яким встановлено, що згідно положень  Закону України „Про Державну кримінально-виконавчу службу України” від 23.06.2005 заборонено накладення арешту на майно управлінь з питань виконання покарань.  Слідчий ізолятор № 5 готової продукції не випускає, тому звернути стягнення на майно, на яке можливо звернути стягнення у відповідності з приписами глав 5, 6 Закону України „Про виконавче провадження”, у боржника відсутнє.

Як зазначив відділ примусового виконання рішень в своїх запереченнях (вих. № 3207 від 23.01.2007) представник СТОВ „Агрофірма „Елвіко-Гігант” на підставі своєї заяви  був ознайомлений з виконавчим провадженням та повідомлений про складення вказаного акту.

В процесі виконання відділом примусового виконання рішень наказу суду № 36/151 було встановлено, що на депозитному рахунку слідчого ізолятору № 5 знаходяться особисті кошти засуджених: заробітна плата, гроші, які за поштовими переводами перераховуються родичами на  особисті рахунки засуджених, перерахунки  особистих коштів спецконтингенту із інших виправних колоній України у разі переводу із однієї колонії в іншу.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає по своїм зобов’язанням.

З огляду на приписи ч. 1 ст.96 Цивільного кодексу України, засуджені не відповідають за дії юридичної особи своїми особистими грошовими коштами

Слід звернути увагу не те, що боржник зі свого боку також приймав заходи, направлені на погашення боргу. Зокрема, листом (вих. № 17416 від 05.10.2006) боржник повідомив стягувача про можливість в  рахунок погашення боргу поставити останньому ємкості  50м3 в кількості 4 шт.

Листом (вих. № 452 від 07.10.2006) СТОВ „Агрофірма „Елвіко-Гігант” відмовилося від пропозиції боржника за відсутністю виробничої необхідності у придбанні цих ємкостей.

Листом  за вих. № 17922 від 13.10.2006 слідчий ізолятор просив стягувача зазначити, яким саме видом продукції можливо погасити існуючий борг.

СТОВ „Агрофірма „Єлвіко-Гігант” надало перелік майна, яким уявляється можливим погасити борг.

У зв’язку з цим, слідчий ізолятор звернувся до  УГДУ ВИН в Донецькій області  з проханням виділити товарно-матеріальні цінності для погашення існуючого боргу.

          Вказаний лист залишений без відповіді та задоволення.

          Таким чином, відповідно до наведеного, як з боку відділу  примусового виконання рішень, так і з боку  слідчого ізолятору № 5 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області приймалися всі можливі заходи для виконання рішення суду.

          Тобто, бездіяльності в діях відділу примусового виконання рішень не вбачається.

          Окрім визнання бездіяльності відділу примусового виконання рішень, заявник скарги просить визнати постанову від 25.12.2006 про повернення виконавчого документу стягувачу недійсною з посиланням  на ст. 25, п. 5 ст. 40, ст. 63 Закону України „Про виконавче провадження”.

          Ця вимога також не підлягає задоволенню, бо спростовується вищенаведеним.

          Крім того, суд звертає увагу заявника скарги на те, що посилання на п. 5 ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження” в постанові  про повернення виконавчого документу стягувачеві від 25.12.2006 відсутнє, а є посилання на ч. 5 ст. 40, відповідно до якої, повернення виконавчого документу стягувачеві з підстав, передбачених п.п. 2-6 ч. 1 ст. 40  цього Закону, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених ст. 21 Закону.

З огляду на викладене, суд вважає, що постанова про повернення  виконавчого документа стягувачеві від 25.12.2006 відповідає приписам Закону України „Про виконавче провадження”, дії  відділу  примусового виконання рішень по виконанню наказу суду № 36/151 проведенні в рамках даного Закону з прийняттям усіх можливих заходів, направлених на виконання наказу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 77, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У  Х  В  А  Л  И  В :

Відновити строк на подання скарги  на дії державного виконавця.

Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Елвіко-Гігант” с. Островське Мар’їнського району Донецької області  в вимогах про визнання недійсною постанови відділу примусового виконання рішень ДВС Донецької області від 25.12.2006 про повернення виконавчого документу стягувачу; визнання бездіяльності відділу примусового виконання рішень ДВС у  Донецькій області при виконанні наказу господарського суду  № 36/151 від 15.05.2003, ВІДМОВИТИ.

Суддя                                                                                            Бойко І.А.                                          

Надруковано 4 примірника:

Вик. Тимошенко О.О.

1 прим. – позивачу

1 прим. – відповідачу

1 прим. – відділу примусового виконання рішень

1 прим. – до справи.