ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
13.04.09 |
Справа №2а-8629/08/6 |
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Латиніна Ю.А., при секретарі судового засідання Усковій О.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився.,
від відповідача - ОСОБА_1, представник за довір.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя,
до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції
про спонукання до виконання певних дій.
Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (далі - позивач) до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції (далі - відповідач) про зобов'язання відкрити виконавче провадження, провести виконавчі дії по виявленню, реалізації майна у встановлені законодавством строки та перерахувати стягнену з боржника суму на рахунок управління, повідомити позивача про прийняті заходи. Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.09.2001 року Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим супровідним листом № 15015/2378 для примусового виконання в порядку, встановленому діючим законодавством було направлено Постанову від 09.07.2001 року № 58 про притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень. Зазначена постанова одержана відповідачем, про що свідчить відмітка на поштовій квитанції про отримання супровідного листа, у переліку додатків до якого є зазначена постанова. Однак до теперішнього часу до Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР не надходило жодних постанов з приводу прийняття рішення по даному виконавчому документу, коли законодавством встановлено строк у шість місяців для проведення виконавчих дій. Також Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР не повідомлялося ні про відкриття виконавчого провадження, ні про його закінчення. На думку позивача така бездіяльність є неправомірною.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутністю представника.
У судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_1позов не визнав та заперечував проти його задоволення, пояснивши з посиланням на нормативно-правові акти, що матеріали виконавчих проваджень зберігаються протягом трьох років, у зв'язку з чим не має можливості надати до суду матеріали виконавчого провадження по виконанню Постанови Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим від 09.07.2001 року № 58 та будь - які пояснення з приводу його виконання. Вважає безпідставними вимоги позивача про зобов'язання відкрити виконавче провадження, оскільки на даний момент ним не надано оригіналу виконавчого документу, пропущено строки пред'явлення документу для виконання. На момент розгляду справи в Київському відділі державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим відсутній виконавчий документ, зазначений у позовній заяві. Також представник відповідача наголошує на пропуску позивачем строку звернення до суду, встановлені статтею 181 КАС України.
Заслухав пояснення представника відповідача, дослідив матеріали справи та оцінив докази по справі в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Відповідачем по справі виступає Київський ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК, правовий статус якого визначається Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року. Згідно зі ст. 2 даного нормативно - правового акту примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Отже, органи пенсійного фонду України, органи державної виконавчої служби у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Відповідно до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності.
Отже, всі спори щодо скарг учасників виконавчого провадження (крім державного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій на рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби при виконанні вищевказаних виконавчих документів, розглядаються адміністративними судами, крім тих, для яких встановлено інший порядок судового оскарження.
Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.
Згідно зі ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Отже, Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, на користь якого було видано Постанову від 09.07.2001 року № 58, що є виконавчим документом, відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" є стягувавачем.
Тому, УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на правах сторони виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою щодо оскарження дії або бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Приймаючи до уваги вище зазначене, справа за позовом УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим до Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК підлягає розгляду в порядку адміністративного провадження за правилами, передбаченими ст.181 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 181 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод та інтересів.
Судом встановлено, що документами, які слугують доказом по справі - є супровідний лист № 15015/2378 від 10.09.2001 року, з суті якого для примусового виконання в порядку, встановленому діючим законодавством направлено Постанову від 09.07.2001 року № 58 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень. Зазначена постанова одержана відповідачем, про що свідчить відмітка на поштовій квитанції про отримання супровідного листа, у переліку додатків до якого є зазначена постанова.
Жодних інших підтверджуючих документі ані позивачем, ані відповідачем суду не надано. Також, позивачем до суду не надано безпосередньо виконавчий документ - оригінал постанови від 09.07.2001 року № 58.
Таким чином за відсутністю виконавчого документа суд не має можливості зобов`язати відповідача відкрити виконавче провадження, або вчинити будь-які інші виконавчі дії, також суд позбавлений можливості оцінити чи відповідає виконавчий документ вимогам, встановленим у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», що є обов'язковою умовою для вирішення питання про відкриття виконавчого провадження.
З`ясовуючи питання про дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлено наступне.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Таким чином, оскільки предметом позову по суті є зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчим документом, який направлено та одержано протягом 2001 року, про що позивачеві було достеменно відомо, суд вважає, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим не виконано вимог частини 2 статті 181 КАС України стосовно строків звернення з позовом до суду.
Також суд зауважує, що часом виникнення спірних правовідносин є 2001 рік, коли оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служб закріплювалося нормами Глави 31-Г Цивільного процесуального кодексу України від 1 січня 1964року. (Кодекс втратив чинність з 1вересня 2005 року згідно з Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року N 1618-IV). Нормами цієї глави передбачалося право учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, вернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їх права чи свободи. Строки для такого звернення встановлювалися статтею 24822 на у даному випадку передбачали десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги міг бути поновлений судом.
Проте позивач своєчасно не звернувся належним чином для реалізації своїх порушених прав, що має наслідком відмову у задоволенні позову.
При цьому, відповідно до п. 4 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення можуть бути пред'явлені протягом трьох місяців.
Крім того, статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений шестимісячний строк для вчинення виконавчих дій, але і після спливу цього строку позивач не звернувся до суду, якщо вважав, що порушені його права. Позивач реалізував своє право звернення до суду лише 08.12.2008 року та не надав будь-яких поважних причин пропуску строку чи клопотань про його поновлення.
Отже, несвоєчасне звернення позивача до суду призвело до неможливості перевірки законності дій відповідача у зв'язку зі знищенням виконавчого провадження та виконавчого документа. Суд позбавлений можливості перевірити яке рішення було прийнято відповідачем, чи відкривалося виконавче провадження, чи виконувалися виконавчі дії. Все це сталося у зв'язку з бездіяльністю самого позивача, який у встановлений термін не вимагав примусового виконання виконавчого документа.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Натомість позивачем не надано відповідних доказів необхідності зобов'язання Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим відкрити виконавче провадження за виконавчим документом - постанови від 09.07.2001 року № 58 про притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень, оскільки не надано доказів добровільної відмови у здійсненні таких дій.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;
9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;
10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Таким чином єдиною необхідною умовою здійснення будь-яких виконавчих дій є наявність відповідного виконавчого документа, що підлягає виконанню.
Судом встановлено, що на час розгляду справи у Київському відділі державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим відсутній виконавчий документ, за яким позивач вимагає проведення певних виконавчих дій. Протягом 2005,2006,2007 років, за даними відповідача, цей документ не пред'являвся для виконання, у суду відсутня можливість перевірити матеріали виконавчих проваджень за попередні періоди, оскільки термін їх зберігання, згідно з наказом Головного архівного управління № 41 від 20.07.1998 року складає з 3 роки.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду.
На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим про зобов'язання Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим відкрити виконавче провадження, провести виконавчі дії по виявленню, реалізації майна у встановлені законодавством строки та перерахувати стягнену з боржника суму на рахунок управління, повідомити позивача про прийняті заходи пред`явлені з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 181 КАС України,є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.
У зв'язку зі складністю справи судом в судовому засіданні 13 квітня 2009 року проголошено вступна та резолютивна частини постанови, постанова складена у повному обсязі 17 квітня 2009 року.
Згідно з п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про сплату державного мита» від 21.01.1993 року №7-93, органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складення у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду Автономної Республіки Крим через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Латинін Ю.А.