УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №10-46 Головуючий у 1-й інст. Шелепа
Категорія ст. 165 -2 КПК України Доповідач Михайловський В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2010 року апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючого – судді Романова О.В..
суддів: Михайловського В.І.,
ОСОБА_1
з участю: прокурора Хоменка Л.І.
адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляційною скаргою прокурора на постанову та окрему постанову Богунського районного суду м.Житомира від 1 лютого 2010 року,
В С Т А Н О В И В:
Цією постановою відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ ПМ ДПА в Житомирській області про обрання обвинуваченій
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянці України, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2,
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно змісту постанови суду та матеріалів справи органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що вона у складі організованої групи, спільно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та іншими особами за допомогою раніше розробленої схеми незаконно, на протязі 2008-2009 років формували податковий кредит та сприяли чисельним підприємствам в ухиленні від сплати податків на додану вартість на загальну суму близько 1,3 млн.грн., у зв’язку з чим зазначеним особам пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ст.212 ч.3 КК України. Обвинувачена ОСОБА_3 затримана 29.01.2010 р. в порядку ст.115 КПК України, а 1.02.2010 р. їй пред’явлено обвинувачення за ч.2 ст.28, ч.3 ст.212 КК України.
Обгрунтовуючи прийняте рішення, суд посилається на непереконливість та недоведеність доводів слідчого про те, що ОСОБА_3 буде переховуватись і перешкоджати встановленню істини по справі, про що також свідчить минула діяльність, соціальні зв’язки та спосіб життя обвинуваченої.
На думку суду першої інстанції, затримання обвинуваченої ОСОБА_3 проводилося без достатніх підстав та без дотримання вимог ст.ст.106,115 КПК України, фактично органами досудового слідства не було здобуто будь-яких інших підстав та доказів, які б вказували на необхідність обрання обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Подвійне ж обрання запобіжного заходу, у даному випадку, на думку суду є неприпустимим. Також суд 1ї інстанції на адресу прокуратури Житомирської області виніс окрему постанову, в якій посилається на порушення вимог ст.ст.106,115 КПК України під час здійснення затримання органами досудового слідства обвинуваченої ОСОБА_3
В апеляціях прокурор просить скасувати постанову та окрему постанову Богунського районного суду м.Житомира від 1.02.2010 року щодо ОСОБА_3, а подання слідчого про обрання їй запобіжного заходу у вигляді взяття під варту направити на новий судовий розгляд.
В обгрунтування апеляцій прокурор посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_3 отримає можливість координувати свої дії з іншими фігурантами злочинної схеми, що в свою чергу не сприятиме об’єктивному розслідуванню та встановленню істини по справі.
Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, а злочинними діями державі заподіяно збитки понад 1,3 млн. грн., які не відшкодовано, у свою чергу ОСОБА_3, ніде не працюючи, вчиняла злочини на протязі тривалого часу, а єдиним джерелом прибутку у неї були кошти, отримані від протиправної діяльності.
На думку апелянта, суд не врахував той факт, що слідчий звернувся до суду з поданням по іншій кримінальній справі, не став розглядати подання по суті, а виніс постанову, якою фактично дав оцінку діям слідчого в частині законності затримання останньої і таким чином вийшов за межі повноважень при розгляді подання по суті. У зв’язку з наведеним, прокурор також вважає, що й окрема постанова суду є безпідставною та підлягає скасуванню
Заслухавши доповідача по справі, міркування прокурора, який підтримав подані апеляції з наведених мотивів, обвинувачену ОСОБА_3 та в її інтересах адвоката ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляцій прокурора, обговоривши доводи апеляцій та вивчивши матеріали справи, суд вважає апеляції такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи питання щодо необхідності обрання обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд першої інстанції неналежним чином врахував фактичні обставини справи та не дотримався вимог ст.ст.148,150,155 КПК України.
З наданих органами досудового слідства матеріалів справи та подання вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який передбачено законом від 5 до 10 років, обвинувачення пред’явлено у заподіянні збитків на суму понад 1,3 млн. грн., які у даний час не відшкодовуються.
Не враховано також і те, що органами досудового слідства у даний час ще не встановлені всі обставини вчинення тяжкого злочину, який інкримінується обвинуваченій ОСОБА_3 ОСОБА_6 ж обвинувачена, скориставшись у свою чергу правами, передбаченими ст.63 Конституції України, спільно з іншими особами, частина з яких знаходиться у розшуку, взагалі відмовилась від будь-яких пояснень щодо обставин вказаної справи.
Апеляційний суд вважає необгрунтованими посилання суду першої інстанції на ті обставини, що органами досудового слідства було проведено подвійне взяття під варту обвинуваченої ОСОБА_3 та вона була незаконно затримана, оскільки будь-яких скарг про затримання обвинуваченої ОСОБА_3 в судовому порядку не розглядалося.
Судом першої інстанції залишено поза увагою й те, що повторне подання про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу органами досудового слідства було обгрунтоване на її фактичному затриманні по іншій кримінальній справі, порушеній за іншими обставинами злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, оскільки були фактично встановлені інші підприємства, залучені до формування податкового кредиту.
Як вбачається з пояснень сторін під час апеляційного розгляду справи, скарг щодо незаконного затримання обвинуваченої ОСОБА_3 по суті Богунським районним судом м.Житомира не розглядалося, у зв’язку з чим переконня суду 1ї інстанції про незаконність повторного затримання ОСОБА_3 є безпідставними та не грунтуються на реальних доказах.
Обгрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції фактично послався на необхідність обов’язкового надання йому органами досудового слідства відповідних доказів ухилення обвинуваченої від слідства, продовження злочинної діяльності та перешкодження встановленню істини по справі.
Разом з тим, залишив без належної оцінки надані письмові докази та фактичні обставини вказаної справи, згідно яких ОСОБА_3 пред’явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого, корисливого злочину, частина осіб, які також підозрюються у вчиненні цього ж злочину у співучасті з ОСОБА_3, у даний час ухилилися від досудового слідства та оголошені в розшук.
Розмір встановлених органами досудового слідства збитків складає понад 1,3 млн.грн., досудовим слідством ще остаточно не встановлені всі обставини вчинення вказаного злочину, по справі необхідно провести великий обсяг оперативних-слідчих заходів
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги наявність певної специфіки та складності у розслідуванні вказаної кримінальної справи, фактичних обставин та тяжкості пред’явленого обвинувачення, зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції здійснені без належного врахування вимог ст.ст.148, 150, 155 КПК України, постанова щодо обвинуваченої ОСОБА_3 не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Враховуючи викладене, а також і те, що суд першої інстанції виніс окрему постанову без наявності достатніх підтверджуючих доказів щодо обставин дотримання органами досудового слідства вимог ст.ст.106, 115 КПК України та у своїй постанові фактично намагався надати оцінку діям слідчого в частині законності підстав затримання обвинуваченої ОСОБА_3, апеляційний суд, скасовуючи постанову суду 1ї інстанції щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_3, також скасовує й окрему постанову цього ж суду від 1.02.2010 року з приводу порушень КПК України під час розгляду подання слідчого СВ ПМДПА в Житомирській області про обрання запобіжного заходу – взяття під варту обвинуваченої ОСОБА_3.
Під час повторного розгляду вказаної справи суду першої інстанції необхідно врахувати вищенаведене, ретельніше перевірити всі надані органами досудового слідства докази, повно та всебічно дослідити та оцінити всі обставини справи, прийняти рішення у відповідності з вимогами ст.ст.148, 155 КПК України.
Зважаючи на те, що обидві кримінальні справи відносно обвинуваченої ОСОБА_3 були об’єднані в одне провадження, враховуючи викладені апеляційним судом висновки щодо необхідності скасування зазначеної постанови суду 1ї інстанції відносно обвинуваченої ОСОБА_3, фактичну наявність у даний час двох нерозглянутих подань органів досудового слідства щодо однієї й тієї ж особи, суду першої інстанції необхідно вирішити питання щодо можливості їх спільного (сумісного) розгляду.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 379 КПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляцію прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Житомирської області – задовольнити.
Постанову та окрему постанову Богунського районного суду м.Житомира від 1 лютого 2010 року щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_3 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Судді: