УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №33-399/10р. Головуючий у 1-й інст. Волощук В.В.

Категорія ст.ст. 1, 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" Доповідач Михайловський В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року м.Житомир

Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Михайловського В.І.

з участю: секретаря Панасюк Ю.А.

прокурора Вінійчук Я.М.

особи, яка притягнута до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира адміністративну справу за апеляцією помічника прокурора Олевського району на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 25 жовтня 2010 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за п.„а” ч.2 ст.1, п.„г” ч.3 ст.5 Закону України „Про боротьбу з корупцією” закрито за відсутністю в його діях складу корупційного діяння.

Згідно змісту постанови суду та матеріалів справи, ОСОБА_1 прокурором Олевського району притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, перебуваючи на посаді сільського голови Зубковицької сільської ради Олевського району Житомирської області та будучи державним службовцем 7 рангу, особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у період з 1.01.2010 року по 25.06.2010 року, незаконно одержував грошові кошти у вигляді премій за вказаний період часу на загальну суму 8931 грн., вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене п.„а” ч.2 ст.1 Закону України „Про боротьбу з корупцією”.

Крім того, у вказаний період часу ОСОБА_1 всупереч вимогам п.„г” ч.3 ст.5 Закону України „Про боротьбу з корупцією” надав незаконні переваги фізичним особам: головному бухгалтеру Зубковицької сільської ради Олевського району Житомирської області ОСОБА_2 та бухгалтеру-касиру цієї ж сільської ради ОСОБА_3, а саме видав розпорядження про преміювання вказаних осіб у розмірі 50% від середньомісячної заробітної плати: ОСОБА_2 – за січень-травень 2010 року, ОСОБА_3 за лютий 2010 року, в межах фонду оплати праці.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд послався на те, що в діях сільського голови ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.1 ч.2 п.”а” та ст.5 ч.3 п.”г” Закону України „Про боротьбу з корупцією”, а також на невірне тлумачення прокурором фактичного змісту положень диспозиції ст.1 ч.2 п.”а” Закону України „Про боротьбу з корупцією”. Протиправні діяння, які вчиняються особою, уповноваженою на виконання функцій держави, на думку суду, набувають корупційного характеру лише тоді, коли матеріальні блага, послуги чи інші переваги їй надаються іншою особою, а не одержані нею за місцем своєї роботи. Відповідальність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, за порушення спеціальних обмежень, пов’язаних з наданням незаконних переваг фізичним чи юридичним особам може наставати лише в тому разі, коли ця особа дійсно надавала такі переваги, тобто на конкурсних умовах між кількома претендентами приймається рішення на користь того з них, хто фактично не мав на це права. І в такий спосіб, порушуючи законні права одного з претендентів на користь іншого, фактично надаються незаконні переваги.

В апеляції помічник прокурора Олевського району просить скасувати постанову Олевського районного суду Житомирської області від 25 жовтня 2010 року, визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні корупційного діяння, передбаченого п.„а” ч.2 ст.1, п.”г” ч.3 ст.5 Закону України „Про боротьбу з корупцією” та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

В обґрунтування апеляції прокурор посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано фактичних обставин справи та доказів, у зв’язку з чим прийнято помилкове рішення.

Так, не маючи достатньо коштів в Зубковицькій сільській раді на поточний рік, за розпорядженням голови сільради було виплачено премії головному бухгалтеру ОСОБА_2 та сільському голові ОСОБА_1

На думку прокурора, також не носять нормативного характеру й постанови Пленуму Верховного Суду України, а лише роз’яснювальну функцію, у зв’язку з чим посилання на них суду першої інстанції є безпідставними. Не враховані вимоги ст.63 Закону України „Про державний бюджет”, оскільки таких коштів в бюджеті передбачено не було, а також і те, що ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Заслухавши прокурора, який підтримав апеляцію з наведених мотивів, ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляції, вивчивши письмові матеріали справи та доводи апеляції, суд вважає, що апеляція помічника прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно змісту ст.1 ч.2 п.”а” Закону України „Про боротьбу з корупцією”, корупційним діянням є незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв’язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості.

У даному випадку корупційним діянням, передбаченим п.”а” ст.1 ч.2 Закону мають бути такі дії особи, уповноваженої на виконання функцій держави, внаслідок яких вона незаконно одержує з використанням таких функцій матеріальні блага, послуги, пільги або інші переваги, які їй надаються лише за те, що вона перебуває на даній конкретній посаді та виконує певні функції.

Таким чином, обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що протиправні дії, які вчиняються особою, уповноваженою на виконання функцій держави, набувають корупційного характеру лише у тому разі, коли матеріальні блага чи інші переваги їй надаються іншою фізичною чи юридичною особою, а не одержані нею за місцем своєї роботи.

У даному випадку, виходячи із змісту ст.1 ч.2 п.”а” Закону України „Про боротьбу з корупцією”, відповідальність посадової особи за вказаною нормою Закону настає внаслідок самого факту такого одержання нею матеріальних благ, із корисливих мотивів та за умови, що вони надавалися іншою фізичною чи юридичною особою.

Як вбачається з зібраних та досліджених письмових доказів по справі, сільський голова Зубковицької сільської ради Олевського району Житомирської області ОСОБА_1, вчиняючи дії щодо преміювання певних осіб, працівників сільської ради, в період з січня по червень 2010 року, діяв у межах наданих йому повноважень, які передбачені ст.42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

При цьому, будь-яких доказів щодо наявності корисливих мотивів, які б могли спонукати вказану посадову особу до вчинення таких дій, у справі не вбачається та встановлено не було. Тоді як корисливий мотив для наявності складу корупційних правопорушень, передбачених ст.ст.1, 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”, є визначальним.

Посилання апелянта на ті обставини, що ОСОБА_1 як голова сільської ради здійснював преміювання працівників, не маючи достатньо кошторисних призначень на поточний рік та як керівник бюджетної установи порушив вимоги ст.63 Закону України „Про державний бюджет”, а також порушив вимоги „Положення про преміювання працівників апарату управління сільської ради” від 17.04.2006 року, є безпідставними та не можуть свідчити про вчинення ним корупційного діяння, передбаченого ст.ст.1 ч.2 п.”а”, 5 ч.3 п.”г” Закону України „Про боротьбу з корупцією”.

З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги те, що згідно змісту п.13 ст.42 Закону України „Про місцеве самоврядування”, сільський голова є розпорядником бюджетних коштів, ОСОБА_1, у разі встановлення будь-яких протиправних дій, пов’язаних з незаконним нарахуванням та виплатою заробітної плати працівникам Зубковицької сільської ради, або вчинення ним будь-яких незаконних операцій з фінансами чи порушень фінансової дисципліни, може нести відповідальність за іншими нормами адміністративного або кримінального законодавства, але не за ст.ст.1, 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”.

Крім того, як вбачається з вивчених пояснень ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_2, довідки Управління Державного казначейства у Олевському районі про відсутність заборгованості із заробітної плати по Зубковицькій сільській раді станом на 01 жовтня, на 01 листопада та на 25 листопада 2010 року у поточному році необхідних коштів для сільради не виділялося, кошториси, затверджені Зубковицькою сільською радою за 2010 рік перевищені не були, а заборгованість по заробітній платі відсутня. Сам же голова Зубковицької сільської ради, надаючи відповідні розпорядження про преміювання працівників апарату ради за січень-червень 2010 року, діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Під час розгляду вказаної справи як в суді першої інстанції так і апеляційним судом не встановлено будь-яких дій з боку сільського голови ОСОБА_1, спрямованих на незаконне одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг та порушень ним спеціальних обмежень щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, передбачених вимогами ст.ст.1 ч.2 п.”а”, 5 ч.3 п.”г” Закону України „Про боротьбу з корупцією”.

Обставина визнання ОСОБА_1 своєї вини, на яку посилається у своїй апеляції прокурор, у даному випадку також не може бути беззаперечним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.1, 5 вищевказаного Закону.

А тому, з урахуванням викладених обставин справи, апеляційний суд не вбачає будь-яких підстав для скасування постанови Олевського районного суду від 25 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 та визнання його винним у вчиненні корупційного діяння, передбаченого ст.ст.1, 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.290, 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляцію помічника прокурора Олевського району залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 25 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий: