УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №10-16/2010 Головуючий у 1-й інст. Колупаєв

Категорія ст. 165-3 КПК України Доповідач Михайловський В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді Романова О.В.

суддів: Михайловського В.І., Яковлєва С.В.

з участю прокурора Островського І.М.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу за апеляціями адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого та обвинуваченого ОСОБА_2 на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 31 грудня 2009 р., -

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою продовжено строк тримання під вартою до 4 (чотирьох) місяців обвинуваченому

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України,

за ст.ст.190 ч.3, 290 КК України.

Згідно змісту постанови суду та матеріалів справи ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190, ст.290 КК України, тобто, що на протязі 2007-2009 років він за попередньою змовою з невстановленими слідством особами шляхом обману та зловживанням довірою здійснили заміни ідентифікаційних номерів автомобілів без відповідних погоджень в органах ДАЇ, передавали зазначені автомобілі потерпілим особам, отримуючи від них за це кошти у великих розмірах.

В апеляціях: адвокат ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинувачений ОСОБА_2 просять постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 31.12.2009 р. скасувати та обрати обвинуваченому будь-який інший вид запобіжного заходу, передбачений ст.148 КПК України, не пов’язаний з триманням під вартою.

В обгрунтування апеляції скаржники посилаються на те, що висновоки суду про необхідність обрання обвинуваченому такого запобіжного заходу як взяття під варту не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_2 має постійне місце проживання та роботи, сім’ю, двоє неповнолітніх дітей, на виклики з’являвся вчасно та до кримінальної відповідальності не притягався. Крім того, обвинувачений має дружину, яка хворіє тяжким захворюванням, на свідків і потерпілих він впливати не міг, оскільки одразу був затриманий за підозрою у вчиненні злочину та знаходився під вартою. Як особу ОСОБА_2 характеризують з позитивної сторони за місцем проживання та роботи.

Крім того, на думку ОСОБА_2 та його адвоката, було порушено право на захист обвинуваченого, оскільки справа розглянута без участі захисника, який повинен був захищати інтереси ОСОБА_2

Заслухавши доповідача по справі, міркування прокурора, який вважав апеляцію ОСОБА_2 такою, що не підлягає задоволенню, адвоката в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав подані апеляції з наведених мотивів, обговоривши доводи апеляцій та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що апеляції обвинуваченого та в його інтересах адвоката ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що слідчим СВ Богунського РВ УМВС України в Житомирській області було порушено кримінальну справу проти ОСОБА_2 та його дії згодом остаточно кваліфіковані за ст.ст.190 ч.3, 290 КК України.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 16.12.2009 року ОСОБА_2 обрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, після чого, цим же судом обвинуваченому ОСОБА_2 було продовжено строк тримання під вартою – до 4 (чотирьох) місяців.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції обгрунтовано врахував те, що органам досудового слідства необхідно виконати досить значний об’єм оперативно-слідчих дій, а також і ті обставини, що фактична поведінка самого обвинуваченого у даний час будь-яким чином не сприяє повному, всебічному та оперативному розслідуванню вказаної кримінальної справи.

Наявність певної складності у розслідуванні вказаної кримінальної справи та необхідність виконання значного обсягу слідчих дій, а також встановлених судом першої інстанції обставин, передбачених ст.165 КПК України, дають підстави апеляційному суду вважати цілком обгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо необхідності продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Посилання апелянтів на ті обставини, що обвинувачений має сім’ю, неповнолітніх дітей та дружину, яка потребує оперативного лікування, не може бути обов’язковими обставинами та підставами для скасування постанови суду або зміни обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Апеляційний суд вважає необгрунтованими посилання апелянтів на те, що суд 1-ї інстанції порушив право обвинуваченого на зихст, оскільки не повідомив захисника про час та місце розгляду справи. Зазначене спростовується поясненнями слідчого та письмовою довідкою Корольовського районного суду м.Житомира від 25 січня 2010 року, згідно яких адвокат, який захищає інтереси обвинуваченого та й сам обвинувачений ОСОБА_2 були повідомлені про час, на який переносився розгляд цієї справи.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає будь-яких підстав для зміни або скасування постанови Корольовського районного суду м.Житомира від 31 грудня 2009 року про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 – до 4х місяців. .

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 1653 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 31 грудня 2009 року про продовження строку тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_2 до 4 (чотирьох) місяців – без зміни.

Судді: