УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №106/2010 Головуючий у 1-й інст. Гулак Н. А.
Категорія ст. 121 ч.1 КК України Доповідач Михайловський В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2010 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого – судді Мельничук Н.М.
суддів: Михайловського В.І.,
ОСОБА_1
з учасю прокурора Філя С.В.
засудженого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 6 листопада 2009 року,
В С Т А Н О В И В:
Цим вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, судимий: вироком Богунського районного суду м.Житомира від 26.11.2003 року за ст.ст.152 ч.3, 152 ч.2, 70 ч.1, 69 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, постановою цього ж суду від 24.04.2007 року згідно ст.82 КК України позбавлення волі змінено на 1 рік 8 місяців 27 днів виправних робіт з утриманням 20% з доходу щомісячно; постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 24.09.2008 року звільнений умовно-достроково від подальшого відбуття покарання,
засуджений за ст.121 ч.1 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.
Запобіжний захід визначено у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахується з моменту затримання – з 9 березня 2009 року.
Згідно змісту вироку суду, ОСОБА_2 26.10.2008 року близько 1ї години у стані алкогольного сп’яніння у квартирі АДРЕСА_1 під час виниклого конфлікту та висловлених образ умисно наніс кухонним ножем удар в живіт потерпілого ОСОБА_3, після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, умисно наніс вказаним ножем ще два удари потерпілому ОСОБА_3 в область грудної клітки та живота з лівої сторони, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, а також і легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок Богунського районного суду м.Житомира від 6 листопада 2009 року, пом’якшити призначене йому покарання, застосувавши ст.69 КК України.
Обгрунтовуючи подану апеляцію, засуджений ОСОБА_2 послався на те, що він визнав вину та розкаявся за вчинений злочин, сприяв його розкриттю.
Крім того, у даний час має матір, яка стоїть на обліку у кардіолога, а також нещодавно зареєєстрував шлюб у слідчому ізоляторі з громадянкою ОСОБА_4. Сам же потерпілий ОСОБА_5 також не наполягає на призначенні суворого покарання, вважаючи за можливе застосувати ст.69 КК України.
Заслухавши доповідача по справі, міркування прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, засудженого ОСОБА_2, який підтримав подану апеляцію з наведених мотивів, обговоривши доводи апеляції та вивчивши справу, суд вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та всіх обставин справи, у тому числі й тих, на які є посилання в апеляції.
Так, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_2 раніше судимий за вчинення тяжкого злочину, після чого знову вчинив тяжкий злочин, характеризується з негативної сторони. Але з урахуванням даних та обставин, які пом’якшують покарання, суд обгрунтовано призначив ОСОБА_2 мінімальну міру покарання, передбачену санкцією кримінального закону за вчинений злочин.
Апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню вимоги засудженого щодо необхідності застосування ст.69 КК України, пом’якшення призначеного покарання та визначення його нижче від найнижчої межі встановленої санкцією ст.121 ч.1 КК України. У справі відсутні обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
У той же час, як вбачається з матеріалів справи, згідно попереднього вироку до засудженого ОСОБА_2 раніше вже застосовувалися вимоги ст.69 КК України і він також звільнявся від покарання умовно-достроково, але на шлях виправлення не став, повторно вчинивши тяжкий злочин, пов’язаний з умисним спричиненням тяжких тілесних ушкоджень.
Наявність у засудженого матері, яка знаходиться на обліку у кардіолога та реєстрація громадянського шлюбу не можуть бути обов’язковими підставами для застосування ст.69 КК України та пом’якшення призначеного покарання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м.Житомира від 6 листопада 2009 року щодо нього – без зміни.
Судді: