УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №10-42 Головуючий у 1-й інст. Шелепа

Категорія ст. 165 -2 КПК України Доповідач Михайловський В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2010 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді Романова О.В.

суддів Михайловського В.І.,

ОСОБА_1

з участю прокурора Хоменка А.В.

адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляційною скаргою прокурора на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 29 січня 2010 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою відмовлено слідчому СВ ПМ ДПА в Житомирській області в області запобіжного заходу обвинуваченому за ст.212 ч.3 КК України

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України,

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та йому обрано запобіжний захід у вигляді грошової застави у сумі 20.000 гривень і звільнено з-під варти після внесення грошової застави.

Згідно змісту постанови суду та матеріалів справи органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в умисному ухиленні від сплати податків до державного бюджету у складі організованої групи протягом 2008-2009 року на суму 1.6 млн.гривень.

Обвинувачення ОСОБА_3 було пред’явлено 20.01.2010 року за ст.ст.28 ч.2, 212 ч.3 КК України, після чого 22.01.2010 р. постановою Богунського районного суду м.Житомира затримання ОСОБА_3 було продовжено до 10 діб, а саме до 28.01.2010 року, 28.01.2010 року ще на одну добу – до 29.01.2010 року.

Обгрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції послався на те, що обвинувачений має постійне місце проживання, характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності не притягався, має захворювання, а також на відсутність обгрунтованої впевненості у тому, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 А тому, відмовляючи у задоволенні подання слідчого про взяття під варту ОСОБА_3, суд прийшов до висновку про необхідність обрання йому такого виду запобіжного заходу як застава у розмірі 20.000 гривень, посилаючись також і на те, що цивільний позов у справі відсутній.

В апеляції прокурор просить скасувати постанову Богунського районного суду м.Житомира від 29.01.2010 р. про відмову в обранні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а подання направити на новий судовий розгляд, посилаючись на ті обставини, що судом не взято до уваги наявність достатніх даних про те, що перебуваючи на волі, обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини по справі, може здійснювати тиск на свідків та впливати на хід досудового слідства. Маючи можливість координувати свої дії з іншими фігурантами, причетними до злочинної діяльності, ОСОБА_3 не сприятиме об’єктивному проведенню розслідуванню та встановленню істини по справі, оскільки отримає можливість контактувати з іншими співучасниками злочину, які у даний час оголошені в розшук.

Судом також не враховано, що ОСОБА_3 раніше ніде офіційно не працював та єдиним джерелом його прибутків були кошти, отримані від злочинної діяльності, злочинні дії вчинялися на протязі тривалого часу, що свідчить про стійку антисоціальну спрямованість поведінки обвинуваченого.

Цивільний позов до ОСОБА_3 у даний час не заявлявся, оскільки не відпрацьовані всі причетні підприємства, які незаконно формували податковий кредит та розмір збитків остаточно ще не визначений, у той же час обвинувачення ОСОБА_3 органами досудового слідства вже пред’явлено на суму 1.6 млн.гривень, у зв’язку з чим грошова застава в розмірі 20.000 грн. Визначена зазтава не відповідає розміру майбутнього цивільного позову та є несуттєвою по відношенню до суми встановлених збитків.

Заслухавши доповідача по справі, міркування прокурора, який підтримав подану апеляцію з наведених мотивів адвоката ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення апеляції, обговоривши доводи апеляції та вивчивши матеріали справи, суд вважає апеляцію такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимог ст.148 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі, або продовжувати злочинну діяльність.

Вирішуючи питання щодо можливості обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції цих вимог Закону не дотримався та недостатньо врахував фактичні обставини справи, тяжкість пред’явленого обвинувачення, а також і вимоги, передбачені ст.1541 КПК України.

Так, судом першої інстанції залишено без належної оцінки та обставини, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у складі організованої групи осіб, частина з яких у даний час знаходиться у розшуку.

Органами досудового слідства надані письмові матеріали та докази, згідно яких ОСОБА_3 пред’явлено обвинувачення в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб та визначена в обвинуваченні попередньо й сума завданих збитків – 1.6. млн.гривень.

Вирішуючи питання про необхідність обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді застави на суму 20.000 грн., суд зазначені обставини залишив поза увагою та безпідставно послався на відсутність у справі цивільного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, частина осіб, які, на думку органів досудового слідства, є співучасниками вчинення злочину, знаходиться в розшуку. Судом першої інстанції залишено поза увагою та без належної оцінки й те, що обвинувачений ОСОБА_3, знаходячись на волі, фактично отримає можливість перешкоджати встановленню істини по справі, вплинути на свідків та на хід і результати досудового слідства.

Апеляціний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення можливого розміру застави за власним переконанням у сумі 20.000 гривень, оскільки попередній розмір заподіяних збитків фактично визначений у постанові про притягнення ОСОБА_3 в якості обвинуваченого.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений фактично не має офіційно, на протязі досить тривалого часу, постійного місця роботи та обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років. Згідно пред’явленого обвинувачення розмір заподіяних збитків складає понад 1.6 млн.гривень.

А тому є передчасним та непереконливим твердження суду першої інстанції щодо необхідності обрання обвинуваченому ОСОБА_3 саме такого запобіжного заходу як застава у розмірі 20.000 гривень.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги наявність певної специфіки та складності у розслідуванні вказаної кримінальної справи, фактичних обставин та тяжкості пред’явленого обвинувачення, приймаючи до уваги те, що висновки суду першої інстанції здійснені без належного врахування вимог ст.ст.148,150,1541,155 КПК України, постанова щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час повторного розгляду вказаної справи суду першої інстанції необхідно врахувати вищенаведене, більш ретельно дослідити всі обставини справи, прийнявши законне і обгрунтоване рішення

Керуючись ст.ст.1652, 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову судді Богунського районного суду м.Житомираі від 29 січня 2010 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим суддею.

Судді: