ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 06.05.2008                                                                                              Справа № 4/140 

17 год. 44 хв.

 

За позовом

1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2

 

до	Управління  Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва

 

про	визнання незаконною відмову у перерахунку додаткової щомісячної пенсії виходячи із розміру 75% мінімальної пенсії за віком,

 

                                                                                                                           Суддя Вовк П.В.

                                                                        Секретар судового засідання Камінська Т.О.

Представники:

 

від позивачів

1)          ОСОБА_1.,  2)   ОСОБА_1. - представник

 

від відповідача

ОСОБА_3. - представник за довіреністю НОМЕР_1від 09.04.2008

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.05.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі -Позивач-1) та  ОСОБА_2 (надалі -Позивач-2) звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовними заявами про визнання незаконною відмову Управління  Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва (надалі -Відповідач) у перерахунку додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з часу набрання чинності зазначеним Законом.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2008 відкрито провадження у адміністративних справах №№4/140, 4/141.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.05.2008 на підставі ст. 116 КАС України об'єднано для спільного розгляду і вирішення адміністративні справи №4/140 та №4/141 та постановлено продовжити їх розгляд за загальним  номером «4/140».

В судовому засіданні 06.05.2008 Позивачі просили суд з урахуванням уточнень задовольнити їх позовні вимоги про зобов'язання Відповідача зробити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з часу набрання чинності зазначеним Законом до 31.12.2007.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам II групи призначається, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, через виплату якої у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України порушуються права Позивачів.

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що при здійсненні повноважень в сфері соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Відповідач у відповідності до ст.ст. 62, 67 Закону №796-ХІІ  керується нормативними актами Кабінету Міністрів України, які відповідно до ст. 117 Конституції України є обов'язковими до виконання.

Розміри компенсаційних виплат, встановлювались постановами Кабінету Міністрів України, у зв'язку з чим Позивачам було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до них.

Передбачене  ст. 50 Закону №796-ХІІ застосування мінімальної пенсії за віком для визначення розміру додаткової пенсії виходячи із розміру, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»безпідставне, оскільки законодавством прямо передбачено застосування цього Закону виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з ним, тобто регулювання інших відносин, що не належать до сфері його дії протирічить встановленому законодавством порядку.

Крім того, Відповідач відзначив, що Позивачами пропущений річний строк на звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивачі перебувають на обліку у Відповідача і отримують щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам II групи передбачену ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-XII від 28.02.1991 (надалі -Закон №796-XII).

Стаття 50 Закону №796-XII (з моменту викладення цього Закону в новій редакції згідно з Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»»№2001-XII від 19.12.1991) передбачала, призначення інвалідам ІІ групи щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, віднесеним до категорії 1 у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком до 01.01.2008 (моменту набрання чинності змін внесених Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» №107- VI від 28.12.2007).

Позивачі мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, мають статус інвалідів ІІ групи: Позивач-1 з 24.11.1994, а Позивач-2 з 03.04.1995, що підтверджується копіями посвідчень та довідок МОЗ України, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 62 Закону №796-ХІІ роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

А статтею 67 Закону №796-ХІІ (в редакції до 31.10.2006) було передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Таким чином, згідно змісту вищенаведених норм, ст. 50 Закону №796-ХІІ надає право постраждалим громадянам від Чорнобильської катастрофи на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, а ст.ст. 62, 67 - регламентують, що порядок застосування цього Закону визначається КМ України, рішення якого є обов'язковими для виконання.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що Відповідач застосовуючи постанови КМ України для визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю діяв відповідно чинного законодавства, наданих йому повноважень та з дотриманням принципів встановлених ст. 2 КАС України.

Однак, згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»»№231-V від 05.10.2006  статтю 67 доповнено частиною другою та третьою, які набрали чинності з 31.10.2006, а стаття 67 згідно внесених змін викладена в наступній редакції:

Конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. 

Крім індексації пенсії, яка здійснюється відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, у разі, якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку, встановленому частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 54 Закону №796-ХІІ  обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, після внесення змін до ст. 67 Закону №796-ХІІ Кабінет Міністрів не уповноважено зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановленої законом, а надано право щодо визначення порядку її обчислення.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Також, згідно ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 50, 67 Закону №796-XII, Відповідач повинен був виплачувати з 01.11.2006 Позивачам розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю виходячи із 75% мінімальної пенсії за віком, у зв'язку з чим доводи Відповідача щодо підстав відмови у здійсненні виплати Позивачам щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.11.2006 до 31.12.2007 відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України №107-VІ від 28.12.2007 є необґрунтованими.

Крім того, судом відзначається, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивачів за заявлений ними період, а саме починаючи з моменту прийняття Закону  №796-ХІІ, оскільки, по-перше, первинну редакцію Закону було доповнено ст. 50  майже через рік після його прийняття, по-друге, Позивачі набувають права на додаткову пенсію у разі встановлення їм групи інвалідності, а Позивачу-1 було встановлено ІІ групу інвалідності з 24.11.1994, в свою чергу Позивачу-2 з 03.04.1995.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями сторін, до 13.02.2007 Позивачі не зверталися до Відповідача з заявами про виплату недоотриманої щомісячної додаткової пенсії, щодо розміру якої були обізнані. Крім того, норми законодавства, на які посилаються Позивачі як на підставу своїх вимог, є загальновідомими та діяли у період отримання Позивачами додаткової пенсії.

А тому, суд вважає за необхідне обчислювати річний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, свобод та інтересів з моменту отримання Позивачами пенсії, у розмірах які на їх думку є неналежними.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплати Позивачам щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю до 2006 року з підстав пропуску строку звернення до суду.

Поважність причин пропущення строку Позивачами, не наведено і судом не встановлено.

Враховуючи те, що Позивачі звернулися з позовом до адміністративного суду 29.11.2007, позовні вимоги про зобов'язання Відповідача зробити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з часу набрання чинності зазначеним Законом до 31.10.2006 не підлягають задоволенню, також, з підстав пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки Позивачі звільнені від сплати судового збору відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито»№7-93 від 21.01.1993, судові витрати (судовий збір) згідно вимог ст. 94 КАС України стягненню з Відповідачів не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд, -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Управління  Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва зробити ОСОБА_1та  ОСОБА_2 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-XII від 28.02.1991 у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком»з 01.11.2006 до 31.12.2007.

3.          У решті позовних вимог відмовити.

 

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Суддя

П.В.Вовк