ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.02.07 р.                                                                               Справа № 16/23                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

При секретарі      Москаленко  О.О. ,  розглянувши  матеріали  справи

за позовом   Товариства   з обмеженою відповідальністю   “  Торгівельна  компанія Донзапчастина”  м. Донецьк  

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрдоагротехніка”  м.Донецьк  

Про стягнення  8 306   грн. 17   коп.  

          За участю:

  Представників сторін :          

  від позивача:             Школьницький  А.Л. по  дор.  

  від  відповідача  :                не з`явився  

В С Т А Н О В И В:   

          Ухвалою  господарського суду Донецької  області 19.01.2007р. порушено  провадження  по  справі за  позовом Товариства   з обмеженою відповідальністю                           “  Торгівельна  компанія Донзапчастина”  м. Донецьк   до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрдоагротехніка”  м.Донецьк   про стягнення     8 306   грн.   17  коп. ,  з  яких :   6  160 грн. 67  коп. -  заборгованності ,   1 164 грн. 37  коп. -  неустойки (  штрафу ), 980 грн. 83  коп. -  індексу інфляції .

Представника  позивача  було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні не було надано клопотання про фіксації судового процесу  технічними засобами, з приводу чого фіксацію здійснено не було. Крім цього, роз’яснено  вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який  долучено до матеріалів справи.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обґрунтування  своїх  вимог позивач  посилається на договір поставки                      №  4/ 26 –01   від 26.01.2006р. ,    на  накладні  №  РН-0000009  від   21.02.2006р., №  РН –0000017  від   09.06.2006р., №  РН- 0000024 від    19.06.2006р., №  РН- 0000027  від    29.06.2006р. , на  платіжні  доручення    б/н  від  09.02.2006р.  на с уму  92 883  грн.   67  коп.,  б/н   від  17.05.2006р. на  суму  95 936  грн. 40  коп.,  б/н  від 22.05.2006р.    на с уму   44 905  грн.   89  кп.  

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив по заявленим вимогам не надав, хоча  був повідомлений належним чином.

Справа розглянута за наявними матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи,  заслухавши  пояснення  представника    позивача  ,  суд встановив:

26.01.2006р.  між  позивачем  та  відповідачем   був укладений договір   № 4/ 26 –01.

Данний  договір  за  своєю  правовою  природою  є  договіром  поставки .

          Так ,  відповідно  до  ст. 698  ЦК України  за  договором  поставки  організація  поставщик зобов`язується  передати  у  певні  строки організації - покупцеві  у властність   товар .  Договір  поставки  є  двостороннім  договором  і  передбачає  взаємні  зобов`язання   сторін .

Відповідно  до  п.1.1.  договору „Покупець” (позивач) зобов`язується оплатити та прийняти продукцію, відповідно, виставлених рахунків, видаткових накладних, а “Поставник” відвантажити продукцію.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що розрахунок за продукцію та послуги проводяться на умовах попередньої оплати 100%  з  моменту  узгодження  цін    на  товар .

В  виконання  вимог  договору  позивач    здійснив    попередню  оплату  в  розмері   140 842 грн. 29  коп. ,     що підтверджується   платіжними    дорученнями :      б/н  від  09.02.2006р.  на с уму  92 883  грн.   67  коп.,  б/н   від  17.05.2006р. на  суму  95 936  грн. 40  коп.,  б/н  від 22.05.2006р.    на    суму   44 905  грн.   89  кп.   

Умовами договору, а саме п. 2.4. договору встановлено, строк відвантаження 10 днів з дня надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок “Поставника” (відповідача).

Відповідач умови договру   виконав   частково  , а  саме  :  поставив  товар на адресу позивача   згідно  видаткових  накладних  №  РН-0000009  від   21.02.2006р., №  РН –0000017  від   09.06.2006р., №  РН- 0000024 від    19.06.2006р., №  РН- 0000027  від    29.06.2006р.   на  загальну  суму    134  681 грн. 62  коп.  

На  сумму   6 160 грн. 67  коп.  товар  не  був  поставлений  .

Позивачем  на адресу відповідача   був  направлений  акт  звірки  розрахунків    станом  на  20.12.2006р. , згідно  якого  сума заборгованності   складає   6 160 грн. 67  коп.  Зазначений  акт  звірки     не  був    поверненний  на  адресу  позивача  з  підписом  або  зауваженнями  .   

Станом на момент слухання відповідач поставку товару  не здійснив, грошові кошти не повернув.

Згідно ст. 171  ЦК  України  , взаємні  зобов`язання за  договором  повинні  виконуватись  одночасно , якщо  в  закону  , договору  або  змісту  зобов`язання  не  впливає   інше .

          За  загальним  правилом ,  одностороння  відмова  від  виконання  зобов`язання   не  допускається  ( ст. 525   ЦК  України   ) . Між  тим , за  змістом  ч.2 ст.  612 ЦК  України , якщо  внаслідок  прострочення  боржника   виконання  втратило  для  кредитора , він  може  відмовитись від  прийняття  виконання  і  вимагати  відшкодування  збитків .

          Відповідач не представив суду доказів перерахування збитків   у сумі 6 160  грн.  67  коп., в зв’язку з чим господарський суд робить висновок, що  збитки  є  не погашеними  до теперішнього часу.

 В  зв`язку  зі  ст. 526  ЦК України зобов`язання  повинні  виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          За умовами ст.599 Цивільного кодексу України, зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

           Також позиач просить стягнути з відповідача   неустойку  - штраф в сумі   1 164  грн. 37 коп. на підставі п. 4.1. договору (за   порушення  строків  поставки   товару    в  розмері   0, 1 %    від вартості   несвоєчасно поставленого  товару  за  кожен  день прострочення  ), розрахунок якого є не обгрунтованим та таким , що  не  підлягає задоволенню  з  наведеного  .

Згідно  зі ст. 549 ЦК  України   неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (  за умовами  передбаченими договором). Штраф ( пеня )  є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання  .  В  приписах  ст. 549  ЦК  України не вказано  , що розмір  штрафу  підлягає  нарахуванню  за  кожен  день  прострочення,  то б то  зі  строни  позивача   була  здійснена   невірна  трактовка  норм  закону .  

          Згідно  розрахунку  суду    розмір  штрафу  складає :    6 160   грн. 67  коп.  (  борг – передплата  )   - 0, 1 %    (  від  суми  боргу   це - 6 154 грн. 51  коп. ) =   6  грн. 16  коп.  

Згідно ст. 625 ЦК  України   позивач   просить  стягнути з  відповідача    індекс  інфляції   в  сумі  980 грн. 83  коп    .  Його  вимоги   не  підлягають  задоволенню  з  наведених  підстав .    

Відповідно до ст.625 ЦК України, ст.214 ЦК УРСР боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В  даному  випадку   предметом спору  є  не  грошове  зобов`язання  , а  матеріальне  зобов`язання  -  поставка   продукції  (    запасні  частини   до   техники  )    .

Згідно  ст. 49 ГПК України   господарський  суд  покладає  стягнення  судових  витрат   пропорційно  розміру  задоволених вимоги  на  сторін  (  відповідача по  справі ).

Позовні вимоги обгрунтовані та підлягають   частковому  задоволенню.          

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі ст.ст. 526, 549, ЦК України, і керуючись ст.33, 34, 43, ст. 49, 82-85 ГПК України,-      

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги  Товариства   з обмеженою відповідальністю   “  Торгівельна  компанія Донзапчастина”  м. Донецьк   до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрдоагротехніка”  м.Донецьк   про стягнення     8 306   грн.   17  коп. ,  з  яких :   6  160 грн. 67  коп. -  заборгованності ,   1 164 грн. 37  коп. -  неустойки (  штрафу ), 980 грн. 83  коп. -  індексу інфляції ,   задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрдоагротехніка”  м.Донецьк на  користь Товариства   з обмеженою відповідальністю   “  Торгівельна  компанія Донзапчастина”  м. Донецьк    –    1 164  грн. 37  коп.  -     боргу  (  передплати )  ,  16  грн. 16   коп. – штрафу,  102 грн. -   витрати по сплаті держмита і    118грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.

В  іншій  частині  позову  відмовити  .

  Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

Суддя                                                                         Манжур В.В.