КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.04.2009                                                                                           № 35/448

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєва  П.В.

          Коршун Н.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -представник –   Бежевець  А.М. ( за довіреністю)

від  відповідача : представник –  Шумська О.В. ( за довіреністю)

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Спецвоєнторг"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.10.2008

 у справі № 35/448 (суддя Літвінова М.Є.)

 за позовом                               Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"

 до                                                   Товариство обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Спецвоєнторг"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 13321,18 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 В серпні 2008 року позивач звернувся з  позовом до Господарського суду м. Києва  про стягнення з відповідача  суми орендної  плати  за Договором оренди нерухомого майна (№1623 від 21.03.2009р.(а.с.6), що належить  до державної власності, в розмірі  13321,18 грн., згідно з розрахунком та судових витрат.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.10.2008 року  позов задоволено повністю.   

          Відповідач не погодившись з прийнятим рішенням звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить  скасувати рішення  повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю

            Зокрема апелянт посилається на те, що судом  першої інстанції  неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме скаржник зазначає, що   відповідач  не порушував будь-яких своїх зобов’язань по Договору № 1623 від 21.03.2005 року, в тому числі своєчасно, та у повному обсязі здійснював перерахування коштів виходячи із строку фактичного користування орендованим майном, внаслідок чого не має основного боргу перед позивачем.

          Позивач подав відзив на апеляційну скаргу  в якому просить  апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  колегія встановила наступне.

21.03.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничим підприємством „Спецвоєнторг" (далі -відповідач, Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна (№1623 (далі – Договір, а.с.6), що належить до державної власності.

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове користування державне нерухоме майно (далі - Майно) площею 148,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 41, учбовий корпус №18 (кімната №434 площею 95,1 кв.м. та приміщення холу №108 площею 29,5 кв.м.), що знаходиться на балансі Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут" (далі - позивач, Балансоутримувач).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - грудень 2004р. - 3 517,91 грн. (п.3.1 Договору, а.с.9).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2 Договору).

Згідно з п.3.3. Договору перерахування здійснюються Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції наступним чином: 50% орендної плати - до державного бюджету; решта 50% орендної плати - на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

У випадку закінчення (припинення) дії цього Договору Орендар сплачує орендну плату, відшкодування податку на землю та інші належні до сплати платежі за користування Майном, в т.ч. пеню, виходячи із строку фактичного користування Майном до підписання акта приймання-передачі (п.3.7 Договору).

Виникнення заборгованості  виникло внаслідок того, що  в порушення умов Договору відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо своєчасної і повної оплати орендних платежів.

Відповідно до матеріалів справи, 13.03.2008р. відповідач повернув орендоване приміщення за Актом приймання-передачі (копія Акту наявна в матеріалах справи, а.с.11), однак заборгованість, яка виникла за період з листопада 2007р. по березень 2008р. у розмірі 13 321,18 грн. не сплатив.

В період звернення з позовом до суду першої інстанції та розгляду справи, заборгованість відповідачем погашена не була.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірне приміщення є комунальним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з п.1, п.3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо повної і своєчасної оплати орендних платежів, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем за період з листопада 2007р. по березень 2008р. у загальному розмірі 13 321,18 грн., яка не була погашена  ні на день пред’явлення позову, ні підчас розгляду справи. Даний факт підтверджується розрахунком суми несплаченої орендної плати (а.с.5).

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що  орендоване приміщення було ним повернуто 29 листопада 2007 року.

Колегією були досліджені  зазначені обставини і встановлено наступне:

Апелянт  в підтвердження зазначених доводів  подав акт приймання – передачі приміщень звільнених з орендного користування 29.11.2007 року ( а.с.51)

Даний акт  не може бути прийнятий до уваги оскільки його зміст спростовується іншими доказами які досліджені в судовому засіданні.

На підставі  ст. 30 ГПК України  в  судовому засіданні надавали пояснення посадові особи– члени комісії яка приймала орендоване приміщення, а саме : проректор НТУУ – Печерника М.В., начальник сектора контролю використання площ -  Меденцев І.А.,  начальник відділу оренди – Самборський  Р.В., які пояснили  в судовому засіданні, що акт від 29 листопада 2007 року ( а.с.51) вони не підписували  і участі в складенні такого акту не приймали. Орендоване майно було фактично повернуто 13.03.2008 року про, що було складено акт від 13.03.2008 року які вони підписували ( а.с.11).

          Крім того при  дослідженні оригіналу акту від 29.11.2007 року ( фотокопія а.с.51) встановлено, що він має виправлення, а саме в даті складення  „2008 рік” виправлено на „2007 рік”, без відповідної оговори членів комісії які складали цей акт.

Також слід зазначити , що зміст цього акту протирічить акту від 13.03.2008 року,  ( а.с.11) в якому відсутні будь які виправлення щодо дати його складення. А члени комісії по прийому – передач орендованого приміщення проректор НТУУ – Печерник М.В., а також    Меденцев І.А. і Самборський  Р.В. пояснили суду , що орендоване приміщення було фактично повернуто саме 13.03.2008 року про, що складений відповідний акт ( а.с.11).

          Проаналізувавши сукупність зазначених доказів  колегія прийшла до висновку, що  зазначений акт від 29.11.2007 року не може бути прийнятий як доказ того, що орендоване майно було повернуто 29.11.2007 року.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1623 від 21.03.2005р. у розмірі 13 321,18 грн., так як вони є обґрунтованими та  документально підтвердженими.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого Господарського суду           з огляду на вищевикладене.

Таким чином, колегія приходить до висновку, що оспорюване рішення   відповідає діючому законодавству, фактичним  обставинам та матеріалам справи, підстав для його  скасування або зміни не вбачається.

          Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105  ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

  

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу  ТОВ  „Виробничого підприємства   „Спецвоєнторг”   залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду  м. Києва  від 29.10.2008 р. по справі №35/448 залишити без змін.

3. Матеріали справи №35/448 повернути Господарському суду м.Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.