КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2009 № 14/23
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Цецарському А.О.
За участю представників:
від позивача – Ждан В.В.
від відповідача – не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Маслозавод "Прилуки"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2009
у справі № 14/23 (суддя Книш Н.Ю.)
за позовом Виробничого кооперативу сільськогосподарського кооперативу "Дружба"
до Закритого акціонерного товариства "Маслозавод "Прилуки"
про стягнення 36046,64 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Виробничий кооператив сільськогосподарського кооперативу „Дружба” звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ЗАТ „Маслозавод „Прилуки” про стягнення боргу та пені та матеріальної шкоди в результаті зміни індексу інфляції за договором закупівлі молока. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просив не стягувати з відповідача матеріальну шкоду в результаті зміни індексу інфляції, в іншій частині позовні вимоги залишилися без змін.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2009 року позов було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 32678,60 грн. основного боргу, 2442,86 грн. пені, 351,21 грн. державного мита, 114,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1911,64 грн. послуги адвоката.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийняте при не повному з’ясуванню обставин, що мають значення для справи, а тому просить рішення скасувати та залишити позов без розгляду.
Представником позивача відзив на апеляційну скаргу суду не надано.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне:
27.05.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір на закупівлю молока.
Відповідно до п.1.1, 1.2 договору продавець, позивач, зобов'язується продати покупцю, відповідачу, молоко базисного жиру та білка, що повністю відповідає діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарно-санітарним вимогам, діючим на момент продажу в Україні, а покупець зобов'язується прийняти молоко і оплатити його вартість відповідно до умов договору.
Відповідно до п.1.3. договору продавець зобов'язався продати молоко в 2008 році в кількості 51 тонн за рік, в т.ч. в 2 кв .- 20 т, 3 кв.-18,5 т, 4к в.-12,5 т.
Відповідно до п.5.1 оплату за молоко покупець проводить по договірним цінам погодженим з продавцем, які визначаються у відповідному протоколі погодження цін щомісячно.
27.05.2008 року сторони підписали протокол погодження ціни молока - сировини згідно ДСТУ 3662-97, що планується до продажу ЗАТ „Маслозавод „Прилуки” з 27.05.2008 року, в якому визначили, що ціна на молоко охолоджене (жир-3,4%) 1 ґатунку – 170 грн/т, 2 ґатунку – „-30%”, негатункове – „-50%”.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу молока на загальну суму 258230 грн.
Даний факт підтверджується наступним:
- товарно-транспортними накладними на перевезення молочної продукції за період травень-липень 2008 року;
- приймальною квитанцією № 5 на закупівлю молочної сировини за травень 2008 року (ф.№ПК-3), яка складена, підписана і скріплена печаткою відповідача, в якій вказано про прийняття натуральної ваги – 14432 кг, у перерахунку на молоко базисної жирності - 15976,1кг, середня закупівельна ціна за 1кг молока 1 ґатунку при фактичному вмісті жиру та білка - 1,70 грн., загальна сума сировини - 22634,09 грн., доплата за рахунок коштів ПДВ (дотація) - 4526,81 грн., повне сальдо на кінець місяця (періоду) - 27160,90 грн.
- приймальною квитанцією №6 на закупівлю молочної сировини за червень 2008 року, (ф.№ПК-3), яка складена, підписана і скріплена печаткою відповідача, в якій вказано про прийняття натуральної ваги – 67310 кг, у перерахунку на молоко базисної жирності - 71214,5 кг, середня закупівельна ціна за 1кг молока 1 ґатунку при фактичному вмісті жиру та білка - 1,70 грн., загальна сума сировини - 100886,52 грн. і доплата за рахунок коштів ПДВ (дотація) - 20177,28 грн. (всього 121063,80 грн.).
Окрім того, в приймальній квитанції № 6 відповідачем у відповідних графах вказано про перерахування дотації у сумі 11000,00 грн. та про перерахування коштів за місяць (період) - 107166,00 грн., і визначено повне сальдо на кінець місяця (періоду) - 30058,70 грн.;
- приймальною квитанцією № 7 на закупівлю молочної сировини за липень 2008 року (ф.№ПК-3), яка складена, підписана і скріплена печаткою відповідача, в якій вказано про прийняття натуральної ваги – 61194 кг, у перерахунку на молоко базисної жирності - 64711.5кг., середня закупівельна ціна за 1 кг молока 1 ґатунку при фактичному вмісті жиру та білка – 1,70 грн., загальна сума сировини - 91671,08 грн. і доплата за рахунок коштів ПДВ (дотація) 18334,22 грн. (всього 110005,30 грн.).
Окрім того, в приймальній квитанції №7 відповідачем у відповідних графах вказано про перерахування дотації у сумі 32000,00 грн. та про перерахування коштів за місяць (період) - 75385,40 грн., і визначено повне сальдо на кінець місяця (періоду) - 32678,60 грн.
Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.
Згідно з п. 5.2 договору без номера від 27.05.2008 року зі змінами та доповненнями, погодженими обома сторонами, розрахунки за отриману продукцію проводяться не пізніше 7 календарних днів після звітного періоду шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що в тексті договору жодним чином не згадується та не говориться про те, що таке звітній період, а тому судом першої інстанції не вірно визначено кінець звітного періоду, а отже невірно встановлено момент виникнення зобов’язання.
Проте колегія суддів не погоджується з даним твердження, оскільки як свідчить подані примірники складених відповідачем приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини (форма №ПК-3) за травень, червень, липень 2008 року, останній їх складає за кожний місяць поставки сировини та визначає повне сальдо на кінець місяця (періоду).
Таким чином, враховуючи зазначене, судом першої інстанції було вірно визначено що у даних господарських взаємовідносинах сторін звітнім періодом є календарний місяць, і відповідач зобов'язаний проводити повний розрахунок за отриману від позивача сировину у травні 2008 року у строк - 07.06.2008 року, за отриману від позивача сировину у червні 2008 року - у строк 07.07.2008 року, за отриману від позивача сировину у липні 2008 року у строк - 07.08.2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній за поставлене молоко розрахувався частково на суму 225551,40 грн. згідно платіжних доручень № 155 від 06.06.2008 року на суму 37478 грн., № 1011 від 18.06.2008 року на суму 39688 грн., № 806154 від 12.06.2008 року. на суму 11000 грн., № 28 від 27.06.2008 року на суму 30000 грн., № 394 від 02.07.2008 року на суму 20000 грн., № 2 від 11.07.2008 року на суму 32000 грн., № 1031873 від 23.07.2008 року на суму 40385,40 грн., № 634 від 24.07.2008 року на суму 15000 грн.
Таким чином, на момент подання позову до суду відповідач має заборгованість перед позивачем на суму 32678,60 грн.
Дане також підтверджується двостороннім актом взаємозвірки розрахунків станом на 31.07.2008 року підписаним як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем не надано суду доказів того, що він не має заборгованості перед позивачем чи заборгованість є меншою ніж вказано в позовній заяві та присуджено до стягнення судом першої інстанції.
Згідно ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 32678,60 грн. підлягає задоволенню.
Також позивач просив стягнути з відповідача в зв’язку з несвоєчасною сплатою коштів за поставлений товар пеню в розмірі 2485,72 грн.
Відповідно до п.7.2 договору покупець несе відповідальність в разі несвоєчасного перерахунку коштів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Підстави виникнення права на неустойку визначені ст. 550 Цивільного кодексу України, а саме: право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.
Як зазначалося вище, відповідно до умов договору зі змінами та уточненнями, відповідач повинен був сплачувати за поставлений товар не пізніше 7 календарних днів після звітного періоду шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що судом невірно було прийнято до уваги зміни, які містяться в кінці договору стосовно п.5.2 договору, оскільки дана дописка зроблені від руки та „погодження” міститься в середині вказаної дописки.
Проте колегія суддів не приймає вказане твердження до уваги, оскільки по-перше дана дописка є виправленням, а не зміною умов договору, яке внесене в день укладання договору та підписані вповноваженими особами обох сторін, по-друге відповідачем не надано доказів на спростування того, що дане виправлення вносилося не за взаємним волевиявленням сторін, чи підпис з боку покупця зроблений не вповноваженою на те особою.
Крім того, діючим законодавством не передбачено чіткої форми внесення виправлень у договори.
Отже, суд першої інстанції вірно брав до уваги договір закупівлі саме зі вказаними змінами та уточненнями.
Господарським судом Чернігівської області вірно було визначено період нарахування пені з 08.08.2008 року, оскільки як вбачається з матеріалів справи та наданих позивачем доказів, відповідач мав сплатити кошти за поставлене молоко в строк до 07.08.2008 року, а тому пеня по заборгованості нараховується з наступного дня тобто з 08.08.2008 року по день вказаний позивачем у позові тобто по 30.11.2008 року.
Таким чином пеня за вказаний період, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2442,86 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на отриману ним правову допомогу, обґрунтовуючи свою вимогу тим, що Виробничий кооператив сільськогосподарського кооперативу „Дружба” уклав 14.10.2008 року угоду про надання правової допомоги з адвокатом Ждан В.В.
Відповідно до ст. 44 ГПК України визначає склад судових витрат. Серед яких є і витрати на послуги адвоката.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та адвокатом Ждан В.В. який здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 298 від 27.06.2006 року, укладено угоду від 14.10.2008 року про надання правової допомоги по справі за позовом виробничого сільськогосподарського кооперативу „Дружба” до ЗАТ „Маслозавод Прилуки” на стадії досудової підготовки (складання позовної заяви) та при розгляді у господарському суді першої, апеляційної та касаційної інстанції.
Згідно умов договору клієнт зобов'язується сплатити за надання правової допомоги гонорар (винагороду за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги).
Розмір гонорару та витрати під час ведення справи є конфіденційною інформацією у зв'язку з чим визначаються в додатку №1 до цієї угоди.
У додатку № 1 до угоди про надання правової допомоги від 14.10.2008 року позивач та адвокат визначили, що гонорар (грошова винагорода) по справі складає 1962 грн., з них в якості авансу 1962 грн. надаються клієнтом готівкою в день укладання угоди.
Позивачем та адвокатом підписано акт про виконані адвокатські роботи з урахуванням витраченого адвокатом часу по наданню правової допомоги, що підлягає сплаті як судові витрати на суму 1962 грн.
Факт оплати позивачем послуг адвоката у сумі 1962,00 грн. підтверджується видатковим касовим ордером позивача від 14.10.2008 року на суму 1962 грн., витягом з журналу реєстрації прибуткових касових документів за 2008 рік позивача, витягом з касової книги позивача за 2008 рік, витягом з книги доходів та витрат підприємця, що надає послуги - Ждан В.В.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті, зокрема за послуги адвоката при задоволені позову покладаються на відповідача.
Оскільки судом першої інстанції було вірно задоволені позовні вимоги частково, то відповідно до приписів ч.5 ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, господарським судом Чернігівської області вірно було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача витрати, які поніс позивач при отриманні правової допомоги від адвоката, в розмірі 1911,64 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з’ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Виробничого кооперативу сільськогосподарського кооперативу „Дружба”, а тому апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” не підлягає задоволенню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2009 року у справі № 14/23 – без змін.
2. Матеріали справи № 14/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Шапран В.В.
- Номер: 11-кс/4809/14/23
- Опис:
- Тип справи: клопотання, скаргу, заяву
- Номер справи: 14/23
- Суд: Кропивницький апеляційний суд
- Суддя: Шапран В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 05.01.2023
- Дата етапу: 05.01.2023