АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В.,
Соболюка М. М. ,
при секретарі Долгополовій Е.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Управління праці і соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим на постанову Кіровського районного суду АР Крим від 04 квітня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2007 р. позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до УПСЗН Кіровської РДА АР Крим про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті допомоги з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6-ти років, та зобов'язання щомісячно виплачувати допомогу з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6-ти років, починаючи з 09 липня 2007 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та на підставі ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" має право на отримання допомоги з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6-ти років, тобто з липня 2007 року у розмірі 463 грн., з 01 жовтня 2007 року - 470 грн., але відповідач відмовив їй у сплаті допомоги в такому розмірі, незважаючи на те, що Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. ст. 56 ч.2 абз.З, 71 п.п.7, 14 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Постановою Кіровського районного суду АР Крим від 04 квітня 2008 року позов задоволений: визнано відмову Управління праці і соціального захисту населення Кіровської РДА АР Крим у виплаті допомоги з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірною; зобов'язано відповідача виплатити позиьачці допомогу з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасової втратою
Справа № 22-а-1468-ф/2008 Головуючий в пертій інстанції
суддя Чупуп О. С суддя-доповідач Притулеика.О.В.
працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
УПСЗН Кіровської РДА АР Крим не погодившись з зазначеною постановою, подало апеляційну скаргу, в який ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової.
В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин, які мають значення для справи та прийняття рішення на підставі недоведених обставин, які суд вважав встановленим, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, апелянт посилається на те, що відповідно до ст. 21 Бюджетного Кодексу України відповідач є розпорядником бюджетних коштів, які надходять під відповідні бюджетні призначення в обсязі, передбаченим відповідним бюджетом та відповідно до п.п.5, 6 ст. 51 БК України розпорядники бюджетних коштів приймають бюджетні зобов'язання тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, тому управлінням було проведено виплату позивачу державної допомоги в розмірі, який передбачено абзацом 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» виходячи з витрат, які передбачені вказаним Законом. Оскільки до теперішнього часу не внесено змін до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та не введено програмне забезпечення з питань перерахунку виплаченої допомоги, відповідач не має правових підстав для нарахування та виплат позивачу державної допомоги.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачки щодо виплати допомоги у розмірі, встановленому законом ґрунтуються на законі.
При цьому суд встановив, що позивачка, яка має сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, є особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; в зв'язку з чим допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна була їй надаватися у спірний період відповідно до ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до УПСЗН з заявою про виплату їй щомісячної допомоги з догляду за дитиною у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, на шо 21 листопада 2007 року отримала відповідь про те, що виплата допомоги з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років, буде їй виплачена у випадку зміни законодавства і виділення необхідних грошових коштів.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" передбачено, що допомога за догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" був затверджений в розрахунку на місяць прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років у розмірі: з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня -470 гривень.
Пунктом 7 статті 71 Закону України №489-V від 19.12.2006 року дія ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України ла 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 7 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення на 2007 рік дії ст. ст. 41, 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Виходячи з того, що у 2007 році відповідач не сплатив позивачці допомогу по догляду за дитиною у встановленому законом розмірі, суд першої інстанції обгрунтовано зобов'язав відповідача надати позивачці допомогу по догляду за дитиною у встановленому Законом порядку.
Оскаржуючи рішення суду, відповідач вказує на невизначеність законодавством порядку та розміру виплати допомоги на 2007 рік, посилається на неможливість виплати вказаної допомоги у зв'язку з відсутністю відповідних коштів.
Колегія судів вважає зазначені доводи неспроможними, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Тобто посилання органами влади на відсутність коштів як на причину невиконання зобов'язань, не може бути прийнято до уваги.
Крім того, зазначене твердження відповідача суперечить вимогам ст. 46 Конституції України, якою встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права. У рішенні за справою «ОСОБА_3 проти України» (заява № 18219/02) Європейський суд з прав людини з приводу тверджень державних органів про те, що їх не можна звинуватити у бездіяльності через неналежне виконання своїх обов'язків при виконанні прийнятих рішень за відсутності законодавчих заходів, у черговий раз зазначив, що такі твердження мають бути відхилені.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим. ; доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 195, 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду АР Крим від 04 квітня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту розголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.