ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2009 року cправа № 2а-2271/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі - Солоха О.В.
за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_3 за довіреністю; відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулось до суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 218, 82 грн., посилаючись на наявність у відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2005 р. по 30 березня 2005 р.
Позивач, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представника не направив, заперечень проти позову не надав.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:
ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 29.06.2000 р. про що виконавчим комітетом Соснівської районної ради м. Черкаси 22.06.2000 р. зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № НОМЕР_1.
Відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № НОМЕР_2 (надалі за текстом - «Декрет») (втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N НОМЕР_3 та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту.
Користуючись правом наданим Декретом, відповідач обрав зазначений спосіб оподаткування своїх доходів та в період з 01 січня 2005 р. по 30 березня 2005 р. сплачував фіксований розмір податку, що підтверджується інформацією, наданою позивачу Державною податковою інспекцією в м. Черкаси.
За змістом Декрету фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його реєстрації у податкових органах.
Відповідно до пункту другого Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.1998 р. № НОМЕР_4, до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до ОСОБА_1, а 90 відсотків від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.
З 01.01.2004 р. набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №НОМЕР_5 (надалі за текстом - «Закон №НОМЕР_5»).
Закон №НОМЕР_5 визначив коло суб'єктів, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. До цих суб'єктів відносяться і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (п.3 ст. 11).
Відповідно до пунктів три та чотири статті 18 Закону №НОМЕР_5 страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Вирішуючи питання щодо застосування нормативно-правового акта, суд виходить з того що Преамбулою до Закону №НОМЕР_5 визначено, що він розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів ОСОБА_1, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального ОСОБА_1 та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно зі статтею 5 Закону №НОМЕР_5, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Таким чином, на думку суду, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом щодо правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі.
За таких обставин, Закон України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.1998 р. № НОМЕР_4 не має пріоритету перед Законом №НОМЕР_5 та застосовується лише в частині, що не суперечить йому. У даному випадку він регулює механізм зарахування частини фіксованого податку в рахунок страхових внесків до ОСОБА_1.
З огляду на це суд вважає, що відповідач є страхувальником, в розумінні ст.ст. 1, 11, 14 Закону №НОМЕР_5, та зобов'язаний сплачувати внески на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до підпункту четвертого пункту восьмого Прикінцевих положень Закону №НОМЕР_5 до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Порядок сплати страхових внесків визначений у статті 20 Закону №НОМЕР_5 за змістом якої відповідач зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для нього є календарний місяць.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» №НОМЕР_6 (надалі за текстом - «Закон №НОМЕР_6»), в редакції чинній в період з 01.01.2005 р. по 30.03.2005 р., встановлено на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стаття перша Закону №НОМЕР_5 визначає мінімальний страховий внесок як суму коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Мінімальна заробітна плата на перший квартал 2005 р. встановлена статтею 82 Закону №НОМЕР_6 в розмірі 262 гривні на місяць.
Відповідно до пункту другого статті четвертої Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №НОМЕР_8 для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на 2005 р. становив 32 відсотки.
Таким чином, відповідач, за період з 01 січня 2005 р. по 30 березня 2005 р., був зобов'язаний сплачувати внески на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 248, 82 грн., з урахуванням, що відповідне положення Закону №НОМЕР_6 діяло лише до 30 березня 2005 р. включно.
З 14 квітня 2006 р. набув чинності Закон України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до ОСОБА_1, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року» N НОМЕР_7.
Відповідно до статей першої та другої вказаного Закону суми внесків до ОСОБА_1, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N НОМЕР_6, не вважати заборгованістю. Донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.
Згідно довідки ДПІ в м. Черкаси відповідач сплатив в першому кварталі 2005 р. 300 грн. фіксованого податку, з яких 30 грн., 10 відсотків відповідно до Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.1998 р. № НОМЕР_4, підлягало перерахуванню до ОСОБА_1.
Позивач врахував зазначену суму в розрахунках, наданих до позовної заяви.
Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2005 р. по 30 березня 2005 р. складає 218, 82 грн.
З метою погашення відповідачем наявної заборгованості, позивач направив останньому вимогу про сплату недоїмки № НОМЕР_9.
Відповідно до вимог статті 106 Закону №НОМЕР_5 страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами ОСОБА_1 в порядку, встановленому правлінням ОСОБА_1, а в разі неузгодження вимоги із органами ОСОБА_1 має право на оскарження вимоги в судовому порядку. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу ОСОБА_1 про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки чи не вчинив зазначені вище дії, орган ОСОБА_1 має право звернутись до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до ст. 67 Конституції України (25к/96-ВР) кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Беручи до уваги, що суму страхових внесків до ОСОБА_1 у розмірі 218, 82 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_10) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_11) заборгованість зі сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2005 р. по 30 березня 2005 р. в сумі 218 (двісті вісімнадцять) грн. 82 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.О.Лічевецький