ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 квітня 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_5 (доповідач),
суддів - Коршуна А.О.
- Бишевська Н.А.
при секретарі - Резніков Ю.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність НОМЕР_1 від 30.03.2009р., ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_2 від 18.11.2008р.
відповідача - представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя
на постанову Господарського суду Запорізької області від 02.09.2008 року у справі №11/431/08-АП (категорія статобліку 2.11.4)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановила:
У червні 2008р. ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулось до Господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя НОМЕР_1 від 01.04.2008р., яким ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 8 560грн.89коп., в тому числі 2 853грн.63коп. за основним платежем, 5 707грн.26коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняте на підставі акту перевірки НОМЕР_2 від 23.11.2007р., як таке, що не відповідає чинному законодавству України, а також порушує права та охоронювані інтереси ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2008р. у справі №11/431/08-АП адміністративний позов задоволено повністю. Дана постанова обґрунтована тим, що визначення суми в розмірі 9967,99грн. за авансовим звітом ОСОБА_3 та суми в розмірі 1960грн. за авансовим звітом ОСОБА_4 як додаткового блага є необґрунтованим, оскільки вони були видані позивачем вказаним фізичним особам не для власних потреб та не безоплатно, а як витрати на відрядження, що підтверджено відповідними документами (наказом про відрядження, звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, з підтверджуючими документами). Суд першої інстанції вказані документи прийняв, як належні докази щодо відрядження вказаних осіб до м.Шанхаю.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що постанова Господарського суду Запорізької області від 02.09.2008р. у справі №11/431/08-АП прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 02.09.2008р. у справі №11/431/08-АП та у позові ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити в повному обсязі. Відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що підтверджуючих документів щодо зв'язку витрат на відрядження до м.Шанхаю у Китаї з веденням господарської діяльності позивача, а саме: укладеного договору (контракту); листування; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини з іноземним партнером, надано не було.
На адресу суду 31.03.2009р. надійшли заперечення від позивача на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до яких позивач вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та об'єктивним, в зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Розпорядженням Голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009р. справу передано на розгляд колегії судів у складі : ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Відповідач у судове засідання явку повноважних представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином в порядку п.2 ч.1 ст.190 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується поштовими повідомленнями НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2р., НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_2р.
Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши представників позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 08.10.2007р. по 16.11.2007р. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р.
За результатами перевірки було складено акт НОМЕР_5 від 23.11.2007р. Перевіркою встановлено порушення пп. 1.15 ст. 1, пп. г), є) пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, додатково донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 2 409грн. 96коп.
На підставі вищевказаного акту перевірки 05.12.2007р. ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення-рішенняНОМЕР_6, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 9877грн.95коп., в тому числі 3292грн.65коп. за основним платежем, 6585грн.30коп. за штрафними санкціями.
Рішенням Державної податкової адміністрації у Запорізькій області про результати розгляду повторної скарги від 28.03.2008р. вих.. НОМЕР_7 скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя від 05.12.2007р.НОМЕР_6 у частині 439грн.02коп. зайво нарахованого податку з доходів фізичних осіб і 878грн.04коп. застосованої штрафної санкції та прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 01.04.2008р., яким позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 8560грн.89коп., в тому числі 2853грн.63коп. за основним платежем, 5707грн.26коп. за штрафними санкціями.
У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції зробив невірний висновок щодо прийняття за належні докази в підтвердження відрядження позивача документи, які були надані позивачем. Позивачем на перевірку надано звіти про використання коштів, наданих на відрядження від 31.05.2006р., найманих працівників до Китаю відповідно до запрошення фірми ІНФОРМАЦІЯ_3, наданому у листі на бланку фірми, для участі у щорічних зборах в мережі мультимодальної транспортної групи з 23 по 29 травня 2006р. у готелі Central Hotel, посвідчення на відрядження відсутні - мету відрядження позивача не визначено, накази підприємства не надавались, а саме: - Авансовий звіт ОСОБА_3- заступника директора з виробничих питань НОМЕР_8 від 31.05.2006р. на суму 9967грн.99коп., проживання 8007грн.99коп., підтверджується рахунком готелю на англійській мові та добові 1960грн.00коп.; авансовий звіт ОСОБА_4 - начальника відділу залізних перевезень НОМЕР_9 від 31.05.2006р. на суму 1960грн.00коп., добові не підтверджуються первинними документами.
Колегія суддів погоджується із вказаним твердженням відповідача з наступних підстав.
В обґрунтування правомірності виплати грошових коштів своїм працівникам позивачем надано авансовий звіт ОСОБА_3- заступника директора з виробничих питань НОМЕР_8від 31.05.2006р. на суму 9967грн.99коп., проживання 8007грн.99коп., підтверджується рахунком готелю та добові 1960грн.00коп.; авансовий звіт ОСОБА_4 - начальника відділу залізних перевезень НОМЕР_9 від 31.05.2006р. на суму 1960грн.00коп. Як зазначає позивач вказані витрати пов'язані із поїздкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до м.Шанхай, Китай у зв'язку із здійсненням позивачем господарської діяльності за запрошенням фірми ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідно до ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з абзацом першим Інструкції „Про службові відрядження в межах України та за кордон", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р. № 59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.98р. за № 218/2658. із змінами та доповненнями, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Відповідно до пункту 1.3 зазначеної Інструкції фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті.
Згідно з пунктом II підпунктом 1.1" Інструкції „Про службові відрядження в межах України та за кордон" відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження завдання, в якому визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подаються його копія з перекладом), і кошторису витрат. Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів.
Отже, факт перебування працівника у службовому відрядженні за кордоном повинен бути підтверджено посвідченням про відрядження, оформленим відповідно до вимог вказаної Інструкції та наказом (розпорядженням) керівника підприємства після затвердження завдання, в якому визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подаються його копія з перекладом), і кошторисом витрат.
Надані позивачем до матеріалів справи копії посвідчень про відрядження НОМЕР_10 від 22.05.2006р. (а.с. 110, 115) не відповідають вимогам, встановленим 1.3 зазначеної Інструкції оскільки не містять відміток про день прибуття й день вибуття з м. Шанхай, в тому числі відміток запрошуючої фірми. Крім того, позивачем взагалі не надано доказів, що свідчать про перебування його працівників у вказаному місті та участі у зборах в мережі мультимодальної транспортної групи. Крім того, позивачем не надано доказів членства у вказаній групі. Отже, не підтверджено, що вказані витрати пов'язані із господарською діяльністю підприємства.
Щодо матеріалів справи викладених іноземною мовою (а.с. 60, 61, 62, 63, 64, 111, 112, 113, 118) то позивачем не зазначено на підтвердження яких обставин їх надано та, яка інформація в них викладена.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач не надав підтвердження первинними документами факту відрядження його працівників до м.Шанхай, що пов'язане із його господарською діяльністю.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про додаток з доходів фізичних осіб» додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що сплачуються (надаються платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.
Пунктом 1.2 статті 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість.
Відповідно до пункту 1.15 статті 1 зазначеного Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Підпунктом „г" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятком, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або витрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Згідно з пунктом 22.3 статті 22 зазначеного Закону починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.
Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, про те що під час ухвалення рішення по даній справі судом першої інстанції не повно з'ясовано усі обставини справи, також їм надана не вірна оцінка, а тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду від 02.09.2008р. по даній справі скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.3.ч.1 ст.198, 202, п.3.ч.1.ст.205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 02.09.2008р. у справі №11/431/08-АП - задовольнити.
Постанову Господарського суду Запорізької області від 02.09.2008р. у справі №11/431/08-АП - скасувати.
У позові відмовити.
Постанова суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту складення у повному обсязі.
Постанову складено в повному обсязі 29.04.2009р.
Головуючий: М.П. Кожан
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: Н.А. Бишевська