Cправа № 2-508/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2009 року Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючої - судді Середи І.В.,
при секретарі – Свєчкіній О.О.,Чорній А.О.,
за участю:
позивача – ОСОБА_1,
адвоката –ОСОБА_2,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини, визнання права на виїзд за кордон та зобов’язання не перешкоджати в виїзді за кордон,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та після уточнення позовних вимог просила розірвати шлюб, стягнути аліменти на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 1041 грн. 60 коп, визначити місце проживання сина разом з нею, визнати право на виїзд за кордон та зобов’язання не перешкоджати в виїзді за кордон.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка посилалася на те,що сімейні відносини з відповідачем не склалися, більше року чоловік не мав постійної роботи, грошей не вистачало, почав зловживати спиртними напоями, це її пригнічувало, більше року подружніх відносин не підтримують, проживають окремо, на примирення не згодна. Періодично відповідач відвідує їх з сином, але в основному вона одна піклується про сина ОСОБА_4, водить його до дитячого садка, лікує під час хвороби, а відповідач не забезпечує сина всім необхідним, не має постійної роботи, свого житла те ж немає, проживає у матері. Дитина потребує відпочинку, який вона бажає проводити за кордоном, але відповідач відмовляється надавати згоду для виїзду і до себе сина на цей період теж не забирає.
Позивачка в судовому засіданні підтримала уточненні позовні вимоги і пояснила, що на примирення не згодна, сім’я розпалася, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, а дитина потребує необхідного забезпечення в одязі, речах, продуктах харчування з урахуванням стану здоров’я, так як спостерігається в Дитячій міській поліклініці №2 з діагнозом атопічний дерматит, ЕКД. В зв’язку з тим, що режим її роботи не надає можливості своєчасно забирати сина з дитячого садка та достатньо часу гуляти з сином, вона вимушена була скористатися послугами няні. По характеру своєї роботи їй доводиться часто виїжджати за кордон і в неї є можливість брати з собою сина, але останнього разу, відповідач не надав дозвіл на виїзд сина і не взяв його до себе, тому їй довелося залишити сина з її матір’ю, яка теж працює.
Адвокат позивачки ОСОБА_2 підтримав уточненні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, неодноразово викликався, про причини неявки суд не повідомляв, з заявою про відкладення розгляду справи не звертався. В попередньому засіданні позовні вимоги визнав частково, погодився на розірвання шлюбу та на визначення місця проживання сина з матір’ю, але заперечував проти розміру аліментів та визнання права на виїзд за кордон та зобов’язання не перешкоджати в виїзді за кордон, посилаючись на те, що він ніде не працює і не може сплачувати такий розмір аліментів, а щодо питання виїзду за кордон дитини зазначив про своє особисте право вирішення цього питання.
Представник органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до суду не з'явився, надав суду заяву в якій підтримав свій висновок, поклався на розсуд суду по вирішенню питання про визначення місця проживання дитини та просив слухати справу в його відсутності.
Вислухавши позивачку та її адвоката, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.
Сторони зареєстрували шлюб 14 січня 2005 року в міському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис №19 (а.с.). Від шлюбу мають спільного сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою .
Позивачка здійснює догляд за сином, а відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги
Причиною розпаду сім’ї стали непорозуміння, погіршення матеріального стану, зловживання відповідачем спиртними напоями, в результаті сім’я розпалася, подружжя більше двох років разом не живуть, ніяких стосунків не підтримують, відповідач згоден на розірвання шлюбу.
Згідно до ст.111 Сімейного кодексу України, суд приймає заходи по примиренню подружжя, якщо це не суперечить моральним основам суспільства.
Враховуючи, що у сторін сім’я розпалася, суд вважає, що надавати строк для примирення недоцільно, тому, що суперечить моральним основам суспільства.
В теперішній час син подружжя, ОСОБА_4 проживає разом з матір’ю, ОСОБА_1, в якої є відповідні умови для проживання, що підтверджується висновком органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради (а.с.92), проти чого також не заперечував і сам відповідач в попередньому засіданні, тому відповідно до вимог ст.161 СК України вимога про визначення проживання дитини з матір’ю підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення повноліття.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я, матеріальне становище батька і дитини, наявність інших дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з наданою довідкою позивачка працює в ПП ТД «Каштан» на посаді менеджера і її середньомісячний заробіток складає 547,85 грн..
Відповідач ніде не працює, та вказував на відсутність можливості для надання допомоги саме в розмірі 1041,60 грн..
Виходячи з вимог ч.1 ст.184 СК України та оцінюючи всі надані докази в сукупності, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно.
Предметом позову є грошова сума аліментів, яка має бути визначена чітко, тобто є сталою на певний час.
Представлені позивачкою докази в обґрунтування розміру аліментів не приймаються судом до уваги так як не можуть бути підставою для нарахування аліментів саме в заявленому розмірі, вони можуть бути враховані лише відносно додаткових витрат, так як вказані обставини (послуги няні, придбання одягу в супермаркету «МЕГА АНТОШКА», необхідна дієта) носять тимчасовий характер.
Пунктом 10 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року №231 передбачено подання засвідченої в установленому порядку заяви батьків, які залишаються на Україні.
Посилаючись на частину 2 ст.124 Конституції України позивачка просила визнати право на виїзд за межі України разом з сином без згоди на те відповідача та зобов’язати ОСОБА_3 не перешкоджати їй в виїзді за межі України разом з сином, ОСОБА_4.
Дані вимоги не підлягають задоволенню так як це питання є особистим правом батька і суд не може впливати на його рішення, зобов’язуючи його давати згоду на виїзд дитини за кордон.
Згідно з ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7,50 грн. на користь територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області.
Керуючись ст.ст.110,112,160,161,180,182,184 СК України, ст.ст.10,11,60,212,213-215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Шлюб, зареєстрований 14 січня 2005 року міським відділом РАГС Одеського обласного управління юстиції, актовий запис № 19, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_3 при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу державне мито в доход держави у розмірі 17 грн., а ОСОБА_1 від сплати звільнити.
Встановити місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн., починаючи з 12 березня 2008 року і до повноліття сина, а саме до 24 квітня 2023 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в доход держави в розмірі 51,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 7,50 грн. на користь територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя