В И Р О К

іменем України

Справа № 1-57/10

Провадження № 1-57/10

"02" листопада 2010 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Глушко І. В.

із секретарем Янчука О.В.,

прокурора

ОСОБА_1,

адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бершадь Вінницької області кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженеця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українеця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, приватного підприємця, не військовозобов’язаного, раніше не судимого в поряду ст. 88 КК України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 209 КК України, суд -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2006 року ОСОБА_3, з метою заволодіння автобусом «БАЗ А079.09» Турист шахрайським способом, скориставшись довірою гр. ОСОБА_4, усно переконав останнього, що поверне внесену ОСОБА_4 в касу ЗАТ «Бориспільський автозавод» передплату за вказаний автобус в розмірі 14 825,0 грн., після чого використовуючи оформлені на ОСОБА_4 документи про продаж останньому автобуса «БАЗ А079.09» Турист номер шасі - 38122365L71880, номер кузова – Y7FA0790960002048, номер двигуна – 697D41LCTZ823825, вартістю 172 500,0 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордера №0000223 від 01.06.2006 року, яка підтверджувала факт внесення ОСОБА_4 вказаної вище передплати, прибув до ЗАТ «Бориспільський автозавод» в с.Проліски Бориспільського району Київської області де, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, зловживаючи довірою представників ТОВ «Торговий дім «Еталон», що діяв від імені ЗАТ «Бориспільський автозавод», яка виникла в зв’язку з тим, що попередньо він разом із ОСОБА_4 був на заводі і безпосередньо приймав участь у реалізації ОСОБА_4 автобуса, а також шляхом надання цим представникам оригіналів оформлених на ОСОБА_4 документів про продаж автобуса та гарантійного листа за №230 від 15.06.2006 року виданий Бершадським ТВБВ №10001/076 ВАТ «Державний ощадний банк України», згідно якого Банк гарантував перерахувати суму в розмірі 157 675,0 грн. на вказаний заводом рахунок після оформлення документів права власності на автобус, підписав переоформлений на нього із ОСОБА_4 договір купівлі – продажу №161-ТД-Б/06 від 01.06.2006 року, на підставі якого в бухгалтерії ЗАТ «Бориспільський автозавод» були внесені зміни про внесення передплати за автобус в розмірі 14825,0 грн. та в акт приймання – передачі ТЗ серії МВЧ №585459 від 01.06.2006 року щодо одержувача, після чого маючи реальну можливість виконати умови договору купівлі – продажу автобуса №161-ТД-Б/06 від 01.06.2006 року в Бершадське ТВБВ №10001/076 ВАТ «Державний ощадний банк України» для оформлення кредиту не з’явився, і умисно, з корисливих спонукань шахрайським способом заволодів вказаним вище автобусом, оформивши на нього 29.06.2006 року в Бершадському ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Вінницькій області своє право власності та грошовими коштами в сумі 14 825,0 грн., які були сплачені ОСОБА_4 в касу ЗАТ «Бориспільський автозавод», чим спричинив ОСОБА_4 матеріальної шкоди у вказаному розмірі. В подальшому ОСОБА_3 передав автобус у заставу по договору застави від 13.04.2007 року укладеному ним із ВАТ «КБ «Надра», а 14.04.2008 року по договору купівлі – продаж продав його у ЗАТ «Автолінії Вінниччини» і до цього часу за автобус не розрахувався, чим заподіяв ЗАТ «Бориспільський автозавод» матеріальної шкоди в особливо великому розмірі на суму 157 675 грн. 00 коп., яка у шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Крім того, ОСОБА_3 в квітні 2008 року з метою погашення заборгованості по кредиту отриманому у відділенні №13 філії ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_5 відповідно до кредитного договору №94/МК13/2007 – 980 від 13.04.2007 року уклав із ЗАТ «Автолінії Вінничини» м. Вінниця договір купівлі – продажу автобуса від 14.04.2008 року по якому передав у власність даному Товариству автобус БАЗ А079.09 2006 року випуску номер кузова – Y7FA0790960002048, реєстраційний номер НОМЕР_1 оціночною вартістю 125 000,0 грн., одержаного ним у ЗАТ «Бориспільський автозавод» внаслідок вчинення суспільно – небезпечного протиправного діяння, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України. Відповідно до умов вказаного договору купівлі – продажу розрахунок за автобус було проведено шляхом перерахування ЗАТ «Автолінії Вінничини» грошових кошів в сумі 78 003,79 грн. у ВАТ «Комерційний банк «Надра» та в сумі 46 996,21 грн. на рахунок №26000048343900 відкритого АКІБ «Укрсиббанк» на ім’я ОСОБА_3.

Підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні вказаного злочину не визнав та показав, що дійсно в червні 2006 року він звернувся в ЗАТ «Бориспільський автозавод» для придбання автобуса малого класу «Еталон» моделі БАЗ А 079.09. Із даним Товариством він уклав договір купівлі – продажу від 01.06.2006 року на придбання такого автобуса. В червні 2006 року він звернувся в Бершадське безбалансове відділення Ощадного Банку для отримання кредиту на купівлю даного автобуса. Банком йому було видано гарантійний лист про прийняття рішення кредитного комітету про надання йому кредиту. Цей лист був ним отриманий та поданий в завод, оскільки цього вимагали умови договору, а кредит в даному банку він брати не планував. При купівлі автобуса на рахунок ЗАТ «Бориспільський автозавод» він сплатив початковий внесок в розмірі приблизно біля 20 000,0 грн. Кредит в Ощадбанку він не отримував, оскільки, зваживши всі обставини умов кредитування, він вирішив не подавати в подальшому інші документи в банк, так як умови кредитування для господарської діяльності були не вигідними. На даний час придбаний автобус він продав. Йому не відомо яким чином, зі слів заявників, було незаконно куплено автобус, оскільки в законному порядку було оформлено право власності на автобус. Кошти, окрім вказаних вище 20 тис. грн., за автобус він сплатив особі, яка в той час працювала на ЗАТ «Бориспільський автозавод» і через яку було проведено купівлю автобуса. Прізвища даної особи він не пам’ятає. Про те, що в Бершадському районному суді розглядалася цивільна справа за позовом ЗАТ «Бориспільський автозавод» з приводу не сплати ним коштів за придбаний автобус йому не було відомо. Автобус ним особисто не реалізовувався, а був вилучений працівниками ВАТ «КБ «Надра», оскільки перебував у заставі по отриманому в квітні 2007 року кредиту. Банк реалізував автобус самостійно і за отримані кошти було погашено заборгованість по кредиту. В його володінні є автомобіль ВАЗ 21099, який він придбав на кредитні кошти отримані в «Укрсиббанку» і автомобіль надав у заставу в липні 2006 року. Кредит отримав терміном на 5 років і на даний час платежі по кредиту прострочені.

Не зважаючи на не визнання підсудним своєї вини у вчиненні вказаних злочинів, його вина доведена наступними доказами по справі.

Так, потерпілий ОСОБА_4 показав, що він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 і добре знайомий із жителем ІНФОРМАЦІЯ_5 – ОСОБА_3.

Приблизно в другій половині травня 2006 року до нього звернувся ОСОБА_3 із пропозицією придбати разом автобус і заробити на ньому гроші. Умова була такою, що за автобус будуть розраховуватися порівну. Він погодився і позичив у своєї дочки 3000 доларів США для проведення першочергових розрахунків за автобус. У свою чергу ОСОБА_3 мав продати свої автомобілі «Фольксваген – джетта» та ВАЗ 2121 «Нива», за отримані гроші розрахуватися за автобус. Було визначено, що автобус будуть купувати марки «Еталон» в Бориспільському автобусному заводі. Вперше він та ОСОБА_3 поїхали на автозавод і потрапили на виставку де представники заводу показали автобус і повідомили про ціну. Однією із умовою розрахунку за автобус була передоплата у певному розмірі від всієї вартості автобуса. Тоді це якраз приблизно становило біля 3 000 доларів США. Іншу суму вартості автобуса він та ОСОБА_3 домовились спалити за рахунок кредиту. Для того, щоб отримати автобус їм повідомили про необхідність надання гарантійного листа від банку де мали брати кредит. При розмові із ОСОБА_3 останній повідомив, що у нього є багато попередніх кредитів і тому було вирішено, що кредит на автобус будуть оформляти на нього. По приїзду додому за пропозицією ОСОБА_3 звернулися в Бершадське відділення «Ощадбанку» для оформлення кредиту. Він та ОСОБА_3 зайшли до керуючої банком – ОСОБА_6, якій повідомили про свої наміри отримати кредит. ОСОБА_6 зателефонувала по номеру, який їм дали на виставці представники заводу і про щось вела розмову точно вже не пам’ятає. Лише точно пам’ятає як після цієї розмови ОСОБА_6 визначила розмір авансового внеску і другу половину вартості автобуса на який може бути надано кредит. В Ощадбанк було надано ряд першочергових документів для оформлення кредиту і було надано гарантійний лист в якому йшлося про те, що прийнятно рішення про надання йому кредиту на купівлю автобуса. Після отримання гарантійного листа він та ОСОБА_3 вдруге поїхали в Бориспільський автозавод куди представили цей гарантійний лист. Цього ж дня, а це було 01.06.2006 року, представник заводу, прізвища якого йому не відомо, а точне ім’я не пам’ятає, підготував та надав йому для підпису договір купівлі – продажу автобуса. Підписавши договір, на його ім’я було виписано всі документи необхідні для отримання автобуса. Він особисто вносив у касу заводу авансовий внесок в розмірі 14825 грн., про що із каси було надано квитанцію до прибуткового касового ордера. Всі документи, які видавалися для послідуючої реєстрації автобуса в МРЕВ, тобто акт приймання – передачі, разом із договором купівлі – продажу автобуса, а також з квитанцією до прибуткового касового ордера, знаходилися у папці чорного кольору, яка в подальшому залишилась у автобусі, що був пригнаний в с. П’ятківка Бершадського району в домогосподарство ОСОБА_3 Автобус довгий час знаходився у ОСОБА_3 і він у нього неодноразово розпитував про необхідність здійснення подальших дій для оформлення автобуса, ліцензії на перевезення та вирішення питання про кредит та розрахунок за автобус із заводом. ОСОБА_3 весь час запевняв, що всі ці проблеми бере на себе і все сам вирішить. Через декілька днів, почувши, що ОСОБА_3 збирається купувати автомобіль ВАЗ 21099 і будь – яких дій із автобусом щодо його реєстрації той не здійснює, крім того ОСОБА_3 свої автомобілі не продає, а став сам їздити на автомобілі «Фольксваген», він зрозумів, що ОСОБА_3 його обманює. Про це він завів розмову із ОСОБА_3, якому запропонував відігнати автобус назад на завод і забрати гроші, відшкодувати заводу деяку суму за автобус. ОСОБА_3 сказав, що якщо він не хоче автобуса, то знайде іншого партнера. Однак він попередив ОСОБА_3, щоб той повернув гроші, які він вніс як авансовий внесок за автобус. ОСОБА_3 сказав, що він чи його новий партнер повернуть йому гроші. Довгий час неодноразово запитував у ОСОБА_3 коли поверне йому гроші. Весь час ОСОБА_3 давав усні обіцянки але гроші не повертав. В червні 2008 року коли в черговий раз приїхав до ОСОБА_3 з приводу повернення грошей, то останній сказав, що продасть автобус і віддасть гроші. До цього часу ОСОБА_3 гроші йому не повернув.

Свідок ОСОБА_7, показа, що він добре знайомий із ОСОБА_4, жителем ІНФОРМАЦІЯ_6. Приблизно на початку квітня 2006 року до нього зателефонував ОСОБА_4, який попросив показати і супроводити до Бориспільського автозаводу. Так як він проживав в м. Києві, то добре знав де і що знаходиться, а тому погодився йому допомогти. Зустрівшись із ОСОБА_4, який був із раніше знайомим йому жителем с. П’ятківка – ОСОБА_3, він дізнався, що вони мають намір купити автобус «Еталон» на вказаному вище заводі. Він був присутній при всьому, що вони робили і куди зверталися на заводі, тому може підтвердити, що саме ОСОБА_4 вносив авансовий платіж за автобус у сумі біля 15 000 гривень, так як ОСОБА_3 грошей не мав. На заводі він був з ними двічі. Спочатку приїжджали на виставку в м. Києві де представники заводу розповіли про умови продажу автобуса. А вдруге їздив вже на самий завод коли вже забирали автобус. Після того як вони купили автобус, то через деякий час він зустрів ОСОБА_4, який розповів, що по стану здоров’я ОСОБА_4 не зміг займатися автобусом і всі питання по автобусу передав ОСОБА_3, який не повертає йому грошей, які ОСОБА_4 вніс як аванс за автобус.

Свідок ОСОБА_6, показала, що з 2000 року і по теперішній час вона перебуває на посаді завідуючої Бершадським ТВБВ №10001/076 ВАТ «Державний ощадний банк України». З приводу видачі гарантійного листа за реєстраційним номером – 230 від 15.06.2006 року повідомила, що в червні 2006 року до відділення банку звернувся гр.ОСОБА_3, житель ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою отримання кредиту на купівлю автобуса. ОСОБА_3 було роз’яснено порядок оформлення кредиту та які документи необхідно надати в банк для цього. Коли ОСОБА_3 надав у банк першочергові документи і представив рахунок на автобус, останньому було видано вказаний гарантійний лист. Зміст гарантійного листа було надруковано по шаблону, який був раніше, а тому вказано про протокол засідання кредитного комітету. Фактично такого засідання не було, хоча вона телефонувала у Вінницьке управління банку і отримала погодження на надання ОСОБА_3 кредиту, тому в гарантійному листі було зазначено про прийняте рішення щодо надання ОСОБА_3 споживчого кредиту. Гарантійний лист готувала кредитний інспектор Попук Н.В. по її вказівці, яка і підписала цей лист. В подальшому ОСОБА_3 в банк не з’явився і з ним договір кредиту не укладався, кредитні кошти йому не видавалися і не перераховувалися. З яких причин ОСОБА_3 не з’явився в банк їй не відомо. Документи, які той подав в банк ОСОБА_3 згодом забрав. З приводу того, що у виданій відділенням банку довідці від 15.04.2008 року щодо зняття заборони на автобус БАЗ А079.09, який належить ОСОБА_3, зазначено про відсутність у ОСОБА_3 заборгованості по кредиту, так як це малося на увазі, що ОСОБА_3 кредит не отримав, а тому такої заборгованості по кредиту не має.

Свідок ОСОБА_8, показала, що вона перебуває на посаді спеціаліста І-ї категорії Бершадського ТВБВ №10001/076 ВАТ «Держаний ощадний банк України» з серпня 2003 року по теперішній час. ЇЇ обов’язки закріплені у посадовій інструкції. В своїй діяльності керується законами України і Положенням по кредитуванню фізичних осіб, яке затверджується кредитним комітетом ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Київ. Основними обов’язками як спеціаліста є робота із клієнтами Банку, які звертаються з приводу отримання кредиту, перевірка наданих ними документів їх систематизація і направлення до Вінницької філії ВАТ «Держаний ощадний банк України» для прийняття рішення щодо надання кредиту.

Зокрема, що стосується видачі кредиту на купівлю транспортного засобу, порядок який закріплено в положенні ВАТ «Державний ощадний банк» м. Київ, то особі, яка звертається з даного приводу роз’яснюється про перелік документів, які підлягають пред’явленню в Банк і умови кредитування (яка відсоткова ставка, що є предметом застави, строки повернення кредиту). Обов’язковими вимогами до позичальника є наявність у нього доходів, а якщо не вистачає то доходів і членів сім’ї. Розмір доходу залежить від розміру щомісячного платежу. Цей платіж разом із мінімальним прожитковим мінімумом громадян на кожного члена сім’ї не повинен перевищувати сукупний дохід позичальника та його членів сім’ї. Якщо є таке перевищення то кредит в таких випадках не надається і усно повідомляється про це позичальника про його неплатоспроможність, відповідно надані таким клієнтом документи на розгляд кредитного комітету не направляються. По даному виду кредитування предметом застави виступає той транспортний засіб, який купується за кредитні кошти при умові внесення позичальником авансового платежу за цей транспортний засіб. Застава оформляється нотаріально при пред’явленні позичальником документа про реєстрацію права власності на транспортний засіб. Як їй відомо то автосалони видають на руки документи на автомобіль, клієнти оформляють документи в МРЕВ і приносять їх у Банк разом із рахунком – фактурою де зазначається реквізити продавця транспортного засобу на який в послідуючому перераховуються кредитні кошти. На руки позичальнику кредитні кошти не видаються. Коли клієнт приносить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що має передаватися у заставу, то в ньому є вже відмітка про те, що цей засіб перебуває під заставою.

З приводу видачі гарантійного листа гр. ОСОБА_3, пояснила, що дійсно цей лист за реєстраційним номером - 230 від 15.06.2006 року був підготовлений нею по вказівці керуючої відділенням ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_3 був присутній у відділенні і пред’явив рахунок – фактуру підписаної і завіреної печаткою ЗАТ «Бориспільський автозавод» на всю вартість автобуса БАЗ А-079.09, а вона визначила суму кредиту шляхом віднімання авансового платежу. Цю суму кредиту в розмірі 157675 грн. вона вказала у гарантійному листі. Текст гарантійного листа вже був взятий нею із попереднього такого ж листа, який видавався іншим автосалонам. Крім того у цей гарантійний лист нею було зазначено дані про протокол засідання кредитного комітету без номера від 15 червня 2006 року згідно якого прийнято рішення про надання споживчого кредиту ОСОБА_3 у вказаному розмірі для придбання автобуса. Фактично такого засідання кредитного комітету з приводу надання кредиту ОСОБА_3 не було, тому і номер протоколу був відсутній. Все це робилося в один день і крім рахунка – фактури фірми продавця ОСОБА_3 пред’являв довідку про доходи чи то з місця роботи чи то довідку із податкової інспекції чи завірений податковою інспекцією звіт про результати фінансово – господарської діяльності як приватного підприємця. Те, що ОСОБА_3 надав їй довідку про доходи вона точно пам’ятає, так як підраховувала його доходи із щомісячним платежем строком на сім років із відповідною на той час процентною ставкою по кредиту. При підрахунку доходів ОСОБА_3 вони були достатніми для того, щоб збирати всі інші документи на оформлення кредиту. Після цього ОСОБА_3 до банку для оформлення кредиту не звертався і кредит не отримав. В 2008 році в банк прийшов ОСОБА_3, який забрав свої документи подані ним в червні 2006 року і зараз ніяких документів, які подавав ОСОБА_3 не залишилося.

Свідок ОСОБА_9, показав, що в червні 2006 року він працював менеджером відділу збуту ТОВ «Торговий дім «Еталон» і дане Товариство діяло від імені ЗАТ «Бориспільський автозавод» відповідно до договору – доручення №17/01-Д-Б/03 з приводу продажу автобусів, які виготовляються даним заводом. До його обов’язків входила робота з клієнтами щодо підготовки до укладання договорів купівлі – продажу автобусів. З приводу договору №161-ТД-Б/06 від 01.06.2006 року укладеного із ОСОБА_3 поясняє, що з даним клієнтом він став працювати із самого початку. Зокрема він пам’ятає, що цей договір на ОСОБА_3 він перероблював із ОСОБА_4, оскільки у останнього були проблеми із оформленням кредиту. Суті проблеми він точно не знав. Коли він займався таким переоформленням, то ОСОБА_3 привіз із собою пакет документів виписаних на ім’я ОСОБА_4 серед яких були оригінал вказаного вище договору купівлі – продажу, акт приймання – передачі ТЗ, квитанція до прибуткового касового ордера. ОСОБА_3 пояснив йому , що у ОСОБА_4 склалися обставини із – за яких той відмовляється від автобуса і ОСОБА_3 по домовленості із ОСОБА_4 переоформляє автобус на себе. Він повірив ОСОБА_3, оскільки той був разом із ОСОБА_4 коли із останнім укладався цей договір і на ОСОБА_4 були виписані всі документи в тому числі акт приймання – передачі ТЗ. Так як автобус вже був виданий ОСОБА_4, який відмовився від своїх зобов’язань, то ним було перероблено цей договір на ОСОБА_3, який дав йому оригінал договору укладеного із ОСОБА_4. Після того як був перероблений цей договір на ОСОБА_3 він надав договір спеціалісту відділу збуту ОСОБА_10, яка внесла зміни в акт приймання – передачі ТЗ серії МВЧ №585459. Також він надав у бухгалтерію заводу перероблений договір і ОСОБА_3 повернув у касу заводу квитанцію до прибуткового касового ордера про внесення ОСОБА_4 авансового платежу за автобус і на підставі цього були перероблені бухгалтерські документи із ОСОБА_4 на ОСОБА_3 В зв’язку із переоформленням договору купівлі – продажу автобуса на ОСОБА_3, попередній договір із-за відсутності необхідності був ним знищений. Після того як минули всі допустимі терміни отримання коштів за автобус, який був виписаний на ОСОБА_3, він телефонував у Бершадське відділення «Ощадбанку» і розмовляв із начальником, яка інформувала, що ОСОБА_3 повинен принести документи на автобус і після цього буде оформлено кредит. Крім того він мав телефону розмову із ОСОБА_3, який запевняв його, що як тільки він оформить автобус в МРЕВ то подасть їх у банк для отримання кредиту. Такі розмови із ОСОБА_3 тривали на протязі місяця після відпуску автобуса і весь час ОСОБА_3 повідомляв про ряд перешкод, які заважають оформити автобус. Вже через два місяці стало зрозумілим, що ОСОБА_3 ухиляється від проведення розрахунку за автобус, так як з ним було втрачено зв'язок. Оригінал гарантійного листа за №230 від 15.06.2006 року наданого ОСОБА_3 він не може знайти. Можливо цей лист був втрачений при переїзді у інше приміщення. Однак впевнено може сказати, що гарантійний лист ОСОБА_3 пред’являв і крім того він отримав підтвердження про видачу даного листа із банку по телефону.

Свідок ОСОБА_11, показав, що він перебуває на посаді головного бухгалтера ЗАТ «Бориспільський автозавод» с. Проліски Бориспільського району Київської області. До його обов’язків входить організація ведення бухгалтерського обліку підприємства. З приводу проведення розрахунку за відпущений ОСОБА_3 автобус, яке мало місце в червні 2006 року, пояснив, що відповідно до даних бухгалтерського обліку 01.06.2006 року по прибутковому касовому ордеру №0000223 через касу заводу від ОСОБА_3 було отримано готівку в сумі 14825,0 грн. як передплата за автобус А079.09 згідно договору №161-ТД-Б/06 та на розрахунковий рахунок ЗАТ «БАЗ» від ОСОБА_3 надійшли кошти в сумі 6000,0 грн. як часткова оплата за автобус від 25.04.2007 року. Більше коштів від ОСОБА_3 по даному договору не надходило.

Свідок ОСОБА_12, показала, що з 2004 року і по теперішній час працює в ЗАТ «Бориспільський автозавод» с. Проліски Бориспільського району Київської області на посаді бухгалтера – касира. До її обов’язків входить прийом та видача готівки, здача її в банк, оформлення касових документів та складання звітів. Порядок внесення готівки в касу як передплата за автобус такий. Менеджер надає до бухгалтерії договір купівлі – продажу автобуса і коли покупець здійснює передплату, то складається прибутковий касовий ордер. Після внесення готівки в касу покупцю видається квитанція до прибуткового касового ордера, яка підтверджує цей факт. Прибутковий касовий ордер після внесення готівки в касу підписую вона та головний бухгалтер, крім того вона ставить штамп «сплачено». З приводу прибуткового касового ордера №000223 від 01.06.2006 року повідомила, що згідно даного ордера в касу підприємства було внесено передплату за автобус А079.09 згідно договору №161-ТД-Б/06 в сумі 14825 грн. від ОСОБА_3 Обставин внесення коштів вона точно не пам’ятаю, хоча судячи по документам може сказати, що цю касову операцію було оформлено на ОСОБА_3 на підставі зазначеного договору. Хто вносив готівку не пам’ятає, оскільки готівку міг внести хтось і замість ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_10, показала, що з 1996 року і по теперішній час вона працює спеціалістом відділу маркетингу та збуту ЗАТ «Бориспільський автозавод» с. Проліски Бориспільського району Київської області. В коло її обов’язків входить підготовка та видача актів приймання – передачі транспортних засобів, сервісних книжок, сертифікатів і настанови по експлуатації автобусів, які відпускаються із заводу, а також видача транзитних номерів на автобус. З приводу видачі актів приймання – передачі ТЗ детально повідомила, що коли клієнт звертається на завод з приводу купівлі автобуса то з ним спочатку працює менеджер, який підготовлює та укладає з покупцем договір купівлі – продажу. Після чого менеджер надає їй укладений договір та копію паспорта покупця. На підставі цих документів, а також внутрішнього спеціального акту де зазначено всі номера двигуна, шасі і кузова, вона готує акт приймання – передачі ТЗ. В цей акт через комп’ютер вона вносить дані про автобус, який відпускається покупцю. Акт друкується на встановленому бланку, який являється номерним і суворої звітності. В подальшому акт надається покупцем в МРЕВ для реєстрації автобуса. Якщо ж в наданих менеджером документах міститься гарантійний лист банку, тобто автобус продається в кредит, то на зворотній частині акту нею вноситься друкований текст про те, що автобус проданий в кредит через установу банку про який зазначено у такому листі. Цей запис завіряється ї підписом та печаткою ЗАТ «Бориспільський автозавод». Така відмітка вноситься в акт для того, щоб покупець не міг перепродати автобус комусь іншому, так як такий покупець ще не повністю розрахувався за автобус. З приводу видачі акту приймання – передачі ТЗ серії МВЧ №585459 на автобус БАЗ А079.09 пояснила, що дійсно цей акт готувався і був виданий нею. Зміни, які зазначені в акті з приводу одержувача проводились нею. У акті на зворотній частині міститься дата – 15 червня 2006 року, яка відповідає даті внесенню цих змін.

Свідок ОСОБА_13, показала, що вона перебуває на посаді начальника юридичного відділу ЗАТ «Бориспільський автозавод» с. Проліски Бориспільського району Київської області з 17.04.2007 року і по теперішній час. В її обов’язки входить організація здійснення юридичного супроводу фінансово – господарської діяльності Товариства. З приводу відпуску гр. ОСОБА_3, жителю с.П»ятківка Бершадського району Вінницької області автобуса марки «БАЗ А079.09» Турист пояснила, що відповідно до наявних у Товаристві документів вказаний автобус був відпущений ОСОБА_3М по договору купівлі – продажу автобуса №161-ТД-Б/06 від 01.06.2006 року та накладної №3187 від 01.06.2006 року. Точної дати отримання автобуса ОСОБА_3 їй не відомо. Відповідно до даних бухгалтерського обліку та первинних документів ОСОБА_3 було сплачено авансовий внесок в розмірі 14 825,00 грн. із умовою послідуючого розрахунку за автобус кредитними коштами, які той мав отримати в Ощадбанку за місцем проживання. Однак ОСОБА_3 не оформив кредит в даній установі банку, як і в будь – якій іншій, за отриманий автобус не розрахувався і на даний час є рішення Бершадського районного суду від 12.05.2008 року за яким задоволено позов ЗАТ «Бориспільський автозавод» про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості по вказаному вище договору в розмірі 151 675 грн.

На її неодноразові телефонні дзвінки до ОСОБА_3 номер 80974927546 останній перебував поза зоною досяжності, а тому 24.04.2009 року вона особисто виїхала в Бершадський район Вінницької області однак зустрітися із ОСОБА_3 не змогла, в зв’язку з тим, що той був відсутній за місцем проживання і відомості про його місце перебування не встановила.

На даний час у Бершадському ВДВС перебуває виконавче провадження по стягненню із ОСОБА_3 вказаної вище заборгованості і накладено арешт на житловий будинок, який розташований в с. П’ятківка Бершадського району. Збитки до сьогоднішнього часу не відшкодовані.

Договір купівлі – продажу автобуса №161-ТД-Б/06 від 01.06.2006 року та накладна №3187 від 01.06.2006 року на даний час знаходяться в юридичному відділі ЗАТ «Бориспільський автозавод», а оригінал гарантійного листа №230 від 15.06.2006 року відсутній, а чому їй не відомо.

Крім того зазначила, що в акті приймання – передачі транспортного засобу серії МВЧ №585459 від 01.06.2006 року на зворотній частині міститься відмітка про те, що автобус проданий в кредит через Бершадське безбалансове відділення №10001/076, однак ОСОБА_3 не отримав кредиту, хоча в послідуючому ОСОБА_3 передав цей автобус у заставу ВАТ КБ «Надра» і з отриманого кредиту грошові кошти в ЗАТ «Бориспільський автозавод» в рахунок погашення заборгованості по автобусу не перерахував, хоча мав таку можливість. 25.04.2007 року ОСОБА_3 перерахував в рахунок погашення даної заборгованості кошти в сумі 6 000,0 грн. і до сьогоднішнього часу більше коштів від ОСОБА_3 не поступало. Разом з тим хочу наголосити, що в період розгляду позову ЗАТ «Бориспільський автозавод» в Бершадському районному суді про стягнення з ОСОБА_3М заборгованості по вказаному вище договору останній зняв з обліку автобус, який був в подальшому реалізований.

Про вказані факти шахрайських дій ОСОБА_3 від імені голови правління ЗАТ «Бориспільський автозавод» у правоохоронні органи були надіслані заяви.

Свідок ОСОБА_14, показав, що з 12.07.2004 року по 20.10.2008 року він працював на посаді директора ЗАТ «Автолінії Вінниччини» м. Вінниця, вул. Стеценка, 75-а. Відповідно до договору купівлі – продажу автобуса від 14.04.2008 року укладеного мною як директором даного Товариства та фізичною особою – ОСОБА_3, жителем ІНФОРМАЦІЯ_5 останній передав Товариству у власність автобус БАЗ А079.09 2006 року випуску реєстраційний номер - АВ 7985 АН. Право власності на автобус ОСОБА_3 підтвердив свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії РСА №415673 виданим 29.06.2006 року Бершадським МРЕВ. В ході проведення перевірки даного автобуса було встановлено, що автобус перебуває у заставі ВАТ «КБ «Надра» ОСОБА_5 Із банком було домовлено, що частину вартості автобуса буде перераховано на рахунок банку як погашення кредиту отриманого ОСОБА_3, а другу частину Товариство мало виплатити після зняття заборони на автобус – банківської застави і зняття автобуса з обліку Бершадського МРЕВ. Дійсно коли в банку було перераховано 78 003,79 грн. як погашення кредиту то ОСОБА_3 зняв автобус із обліку для реалізації і передав його Товариству. Після цього на протязі квітня та травня 2008 року Товариством було перераховано загальну суму – 46 996,21 грн. на вказаний ОСОБА_3 рахунок. Таким чином ЗАТ «Автолінії Вінниччини» повністю розрахувалося за вказаний автобус. Про те, що ОСОБА_3 не розрахувався із ЗАТ «Бориспільський автозавод» за проданий автобус йому не було відомо. Договір купівлі – продажу автобуса від 14.04.2008 року був підписаний особисто ОСОБА_3 в його присутності.

Згідно до протоколу виїмки від 05.08.2009 року із ЗАТ «Бориспільський автозавод» в с. Проліски Бориспільського району Київської області було проведено виїмку договору купівлі – продажу №161-ТД-Б/06 від 01 червня 2006 року та накладної №3187 від 01 червня 2006 року.

Згідно до протоколу виїмки від 27.08.2009 року із Бершадського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Вінницькій області було проведено виїмку заяви №3353 від 15.04.2008 року про зняття з обліку для реалізації ТЗ – автобуса БАЗ А 079.09 д.н.з АВ 7985 АН, довідку Бершадського ТВБВ Ощадбанк №10001/076 від 15.04.2008 року, довідку №143 від 14.04.2008 року відділення №13 філії ВАТ КБ «Надра» ЧРУ.

Згідно до протоколу виїмки від 02.09.2009 року із ЗАТ «Автолінії Вінниччини» м. Вінниця вул. Стеценка, 75-а було проведено виїмку договору купівлі – продажу автобуса від 14 квітня 2008 року, платіжного доручення №238 від 14.04.2008 року, платіжного доручення № 244 від 16.04.2008 року, платіжного доручення № 252 від 18.04.2008 року, платіжного доручення № 263 від 22.04.2008 року, платіжного доручення № 305 від 12.05.2008 року.

Згідно до протоколу виїмки від 02.09.2009 року із ЗАТ «Автолінії Вінниччини» м. Вінниця вул. Стеценка, 75-а було проведено виїмку автобуса БАЗ А079.09 2006 року випуску номер шасі - 38122365L71880, номер кузова – Y7FA0790960002048, номер двигуна – 697D41LCTZ823825.

Суд приймає ці докази до уваги, так як вони зібрані з дотриманням законодавства України, не суперечать один одному та ні ким не оскаржуються.

Аналізуючи вище приведені докази, суд приходить до висновку, що дійсно ОСОБА_3 було вчинено заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах та укладено угоди з майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів за обставин описаних вище.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК України, так як він заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах та ч. 1 ст. 209 КК україни, так як він уклав угоди з майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів..

Призначаючи міру покарання, суд враховує характер і ступінь небезпечності вчиненого злочину, особу винного і обставини справи.

Обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе лише при ізоляції від суспільства та призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 є приватним підприємцем і автобус БАЗ А079.09 мав використовуватись у сфері його господарської діяльності, суд вважає за необхідне застосувати додаткове покарання, а саме: позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю.

З огляду на те, що ОСОБА_3 ЗАТ «Автолінії Вінничини» при купівлі у нього автобуса БАЗ А079.09 2006 року випуску номер шасі - 38122365L71880, номер кузова – Y7FA0790960002048, номер двигуна – 697D41LCTZ823825, окрім коштів, які були спрямовані на погашення заборгованості по кредиту, було перераховано 46996,21 грн. на його особистий рахунок, суд вважає, що дані кошти одержані злочинним шляхом і підлягають до конфіскації.

По кримінальній справі потерпілим ОСОБА_4 заявлено цивільний позов.

Суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що протиправними діями підсудного ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно 14825,00 грн. матеріальної шкоди, які підлягають стягненню на користь останнього.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним і засудити за ч. 4 ст. 190 КК України до шести років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 209 КК України до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією коштів в розмірі 46996,21 грн. одержаних злочинним шляхом та конфіскацією майна.

Відповідно до ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно засудити до шести років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією коштів в розмірі 46996,21 грн. одержаних злочинним шляхом та конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_3 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Речові докази: договір купівлі – продажу №161-ТД-Б/06 від 01 червня 2006 року та накладна №3187 від 01 червня 2006 року, заява №3353 від 15.04.2008 року про зняття з обліку для реалізації ТЗ – автобуса БАЗ А 079.09 д.н.з АВ 7985 АН, довідка Бершадського ТВБВ Ощадбанк №10001/076 від 15.04.2008 року, довідка №143 від 14.04.2008 року відділення №13 філії ВАТ КБ «Надра» ЧРУ, договір купівлі – продажу автобуса від 14 квітня 2008 року, платіжне доручення №238 від 14.04.2008 року, платіжне доручення №244 від 16.04.2008 року, платіжне доручення №252 від 18.04.2008 року, платіжне доручення №263 від 22.04.2008 року, платіжне доручення №305 від 12.05.2008 року залишити в матеріалах кримінальної справи; автобус БАЗ А079.09 2006 року випуску номер шасі - 38122365L71880, номер кузова – Y7FA0790960002048, номер двигуна – 697D41LCTZ823825 залишити у користуванні ЗАТ «Автолінії Вінничини».

Цивільний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 14825,00 грн. матеріальної шкоди.

На вирок протягом 15 діб з дня його оголошення, а підсудним з моменту отримання копії вироку, може бути подано апеляцію до апеляційного суду Вінницької області через Бершадський районний суд.

Суддя І. В. Глушко