Справа № 2-а-559/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2009 року м.Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
В складі: головуючого-судді Деркача О.Г.,
при секретарі Лящинської М.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов‘язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов’язання нарахувати недоплачену як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 4453 грн. 20 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він має статус «дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вказує, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами. Посилається, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня – 350 грн., з 01 квітня – 359 грн., з 01 жовтня – 366 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн. Таким чином, сума невиплаченої державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки складає 4453 гривні 20 копійок. Просив поновити йому строк для звернення до суду, оскільки про порушення прав дізнався з засобів масової інформації влітку 2008 року.
В судове засідання позивач не з’явився, просив суд розглядати справу без його участі, позов підтримує повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до суду надав письмові заперечення, в яких просить справу розглянути в порядку письмового провадження та відмовити в задоволенні позову позивачу. В своїх запереченнях відповідач зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489 від 19.12.2006 року було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний та правовий захист дітей війни». Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», але відповідних змін до нормативно-правових актів на виконання вимог рішення Конституційного Суду не прийнято. Посилається, що в 2008 році підвищення до пенсії виплачувалось в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» і постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року і в межах фінансування. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем пропущений встановлений п. 1 ст. 100 КАС України річний строк звернення до суду, в зв’язку з чим наполягає на відмові в задоволені частини позовних вимог, за період, який передує річному строку звернення з адміністративним позовом.
Враховуючи, що сторони надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, суд, відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглянути справи в порядку письмового провадження на основі наявних в справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно частини 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про розмір пенсії та отримуваної щомісячної соціальної державної допомоги позивачу було відомо щомісячно починаючи з 01.01.2006 року, оскільки позивач отримував пенсію у встановленому розмірі щомісячно, однак до суду позивач звернувся лише в січні 2009 року, пропустивши річний строк, передбачений ст. 99 КАС України. Позивач в своєму адміністративному позові заявляє клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зазначає, що ним було пропущено вищезазначений строк у зв‘язку з незнанням діючого законодавства. Зазначену обставину суд не вважає поважною причиною пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду та приходить до висновку , що відсутні поважні причини пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В своїх письмових запереченнях представник відповідача наполягав на відмові у задоволені адміністративного позову в частині позовних вимог, за період, який передує річному строку звернення з адміністративним позовом, в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 року по 13.01.2008 року задоволенню не підлягають у зв’язку з тим, що позивач пропустив без поважних причин процесуальний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, встановлений законом.
Крім того, судом встановлено наступне. ОСОБА_1 являється дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якого діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Статтею 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету і підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.
Згідно п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Положення статей, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення - тобто з 22 травня 2008 року, а тому суд вважає, що слід підвищити розмір пенсії позивачу на 30 % мінімальної пенсії за віком за 2008 рік з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до встановленого ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розміру прожиткового мінімуму з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судове засідання не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування позивачу доплати до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену щомісячної державну соціальну допомогу, встановлену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік, необхідно задовольнити оскільки вони є законними та обґрунтованими , а в решті необхідно відмовити.
Судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. підлягають стягненню з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись п.10 ч.1 ст.3, ст.ст. 99, 100, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу ОСОБА_1 з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: О.Г.Деркач