Справа № 2а-538/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2009 року       м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Францішка Ю.В.

при секретареві Вершина Н.А.

за участю представника

відповідача Білоус І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області про зобов’язання нарахувати суму недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни» за період 2006-2007 роки у розмірі 2733,30 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Ухвалою суду за клопотання позивача у справі було замінено первісного відповідача на належного - Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», він відноситься до соціальної категорії осіб із статусом «Дитина війни» і на підставі ст.6 вказаного Закону йому повинна з 1 січня 2006 року щомісячно виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але, зазначена допомога у 2006 та 2007 роках йому не виплачувалась, оскільки Законами України Про державний бюджет на 2006 та 2007 роки виплата цієї допомоги була зупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп/2007 положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним.

Таким чином, у зв’язку з визнанням такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», відповідач зобов’язаний був здійснити перерахунок, тобто привести у відповідність розмір виплати пенсії у відповідність з рішенням Конституційного Суду України. Проте, відповідач ігнорує вказане рішення і його бездіяльність порушує конституційні права і свободи позивача, позбавляє його законного права на отримання перерахованої пенсії. Тому просить зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн. При цьому, позивач просить суд поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду за захистом порушеного права. Причиною пропуску строків звернення до суду зазначає запізнє ознайомлення з статтями, щодо висвітлення спірного питання у засобах масової інформації, а також те, що він є людиною похилого віку (пенсіонер), періодично потребує медичної допомоги та стороннього догляду, тому через стан свого здоров’я вчасно звернутися до суду не мав можливості. Про порушення свого права дізнався випадково від листоноші. До того часу, вважав, що відповідач автоматично нараховує доплату до пенсії.

В судове засідання позивач не з’явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, мотивуючи тим, що за станом здоров’я та похилим віком не може бути присутньою на судовому засіданні, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області, який діє на підставі довіреності, Білоус І.А. в судовому засіданні позов не визнала, просить у задоволені позовних вимог позивача відмовити, мотивуючи тим, що право позивача на отримання 30% надбавки до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вони не оспорюють, але зміст даного закону не містить того органу, який буде здійснювати такі виплати (Пенсійним фондом або іншим органом), за рахунок яких коштів, з яких джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії, тобто відсутній механізм реалізації ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, законодавством України не визначено поняття «мінімальної пенсії за віком», як розрахункової величини для підвищення пенсії.

Таким чином, відсутність законодавчого врегулювання спірного питання позбавляє можливості здійснити перерахунок пенсії позивачу. Окрім того, позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права, тому просить в задоволені позову відмовити.

 Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відноситься до категорії осіб із статусом «Дитина війни», про що також свідчить відбиток штампу у пенсійному посвідченні.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», особам які мають статус «Дитина війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. У відповідності до п.1 р.ІV «Заключного положення» вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006 року.

Дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006-2007 рік було призупинено ст.ст.77, 110 Законом України №3235 від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п.12 ст.71 Законом України №489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

 Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Вказане конституційне положення знайшло своє відображення і в ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6рп/2007 у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема, положення п.12. ст.71, яким було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними).

 Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, з 09.07.2007 року – дати ухвалення рішення Конституційним Судом України вищевказані норми Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність, а, отже з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі. 

У відповідності до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Однак, всупереч рішенню Конституційного Суду України Управлінням Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області рішення про підвищення позивачу пенсії на 30% мінімального розміру пенсії за віком, як «Дитині війни», до теперішнього часу не прийнято, нарахування відповідно до зазначеного закону не проведено.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що несплата позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як «Дитині війни» з 09.07.2007 року є неправомірною.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Посилання відповідача на відсутність необхідних бюджетних асигнувань для виплат зазначеної допомоги суд до уваги не приймає, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, і органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд, також не може погодитись з позицією відповідача, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункова величина для підвищення пенсії.

Так, у відповідності до ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», законодавство України про соціальний захист «Дітей війни» складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України.

 На час розгляду справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

 При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

 Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року (із змінами та доповненнями ), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність у такому розмірі: з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 410,06 гривень (406 грн+1%(4,06грн.), з 1 жовтня – 415,11 гривень (411+1%(4,11грн.). Таким чином, 30 % підвищення до пенсії за віком буде становити: з 09.07.2007 року в розмірі 123,02 грн., а з 01.10.2007 року – 124,53 грн. Отже, сума недоотриманої позивачем щомісячної соціальної державної допомоги з липня по грудень місяць 2007 року у загальному розмірі складає 742,65 гривень.

Згідно ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п.15 Положення безпосередньо через створені у встановленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до «Положення про пенсійний фонд в районах, містах та районах у містах», територіальні управління є юридичними особами, які утворюють систему Пенсійного фонду України та діють самостійно, призначають (здійснюють перерахунок), виплачують пенсії, державні допомоги, тощо, за місцем проживання пенсіонера відповідно до чинного законодавства.

Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області. Таким чином, відповідач зобов’язаний був здійснити нарахування позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09.07.2007 року.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку встановленому цим Кодексом.

Суд вважає, що наведені позивачем причини пропуску строку для звернення до суду є поважними, а тому підстави для відмови у позові з цієї причини відсутні.

Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

 Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31грудня 2007року.

Позовні вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дитині війни» у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

 Згідно вимог ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання нарахувати суму недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни» за період 2006-2007 роки в розмірі 2733,30 гривень - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк для звернення до адміністративного суду.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області в частині не нарахування підвищення до пенсії передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007року по 31.12.2007 рік протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Суддя Ю.В. Францішко