Справа № 2-1720/2008 р.

    № 2-53/2009 р.                        

                                       РІШЕННЯ

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2009 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Монт А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про повернення подвійної суми  завдатку,-

                             ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно якого просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 подвійну суму завдатку в розмірі 5000 грн., спричинені збитки в розмірі 2500 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та судовий збір в розмірі 95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 27 лютого 2008 року між ним та ОСОБА_2 було укладено угоду про приймання-передачу гарантійного внеску (завдатку), відповідно до умов якої позивач передав відповідачці гарантійний внесок в сумі 500 доларів США, що еквівалентно 2500 грн. за купівлю квартири АДРЕСА_1. Завдаток передавався ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання останнім свого зобов»язання щодо купівлі вказаної вище квартири, ОСОБА_2, в свою чергу, взяла на себе зобов»язання щодо продажу  квартири. Однак відповідачка своїх зобов»язань щодо продажу квартири не виконала, у зв»язку з чим,  на думку позивача, вона зобов»язана сплатити на його користь подвійну суму завдатку. Окрім того, внаслідок невиконання відповідачкою свого зобов»язання позивачеві заподіяно матеріальну шкоду, оскільки останній вимушений був виплатити ОСОБА_3 подвійну суму гарантійного внеску (завдатку) в розмірі 2500 грн. за договором приймання-передачі гарантійного внеску (завдатку), який позивач уклав з метою продати власну квартиру та  за виручені кошти придбати квартиру ОСОБА_2 Внаслідок вищевикладеного позивачу спричинено також і моральну шкоду, яку позивач оцінює в 2000 грн., остання полягала в тому, що ОСОБА_1 вимушений був сплачувати штрафні санкції за договором, страждав через порушення зобов»язання перед покупцем, був позбавлений можливості купити квартиру на більш вигідних умовах.

В ході судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги змінила та остаточно просила ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 подвійну суму завдатку у розмірі 7700 грн., спричинені збитки в розмірі 2500 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн., судові витрати покласти на відповідачку.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, посилаючись на викладені в позовні заяві обставини та просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 подвійну суму завдатку у розмірі 7700 грн., спричинені збитки в розмірі 2500 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн., судові витрати покласти на відповідачку.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та пояснила, що згідно вимог чинного цивільного законодавства України завдаток є видом забезпечення виконання основного зобов»язання, ним не може бути забезпечено виконання попереднього договору або іншого договору, який сторони планують укласти в майбутньому. Оскільки  договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладався, то грошова сума в розмірі 500 доларів США, яка передана позивачем відповідачці є авансом і повинна бути повернута у тому ж розмірі, у якому його було отримано. Окрім того, представник відповідача зауважила, що відповідно до умов акту прийому-передачі гарантійного внеску сторони зобов»ячалися укласти договір купівлі-продажу квартир АДРЕСА_1 в термін до 25 квітня 2008 року, однак ОСОБА_1, не надавши ні пропозиції ні проекту договору купівлі—продажу квартири за один місяць до закінчення вказаного терміну почав вимагати повернення авансу у подвійному розмірі, що на думку представника відповідача додатково свідчить про відсутність наміру позивача укласти договір купівлі-продажу. Стосовно позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1 моральної шкоди, представник відповідача вважає їх безпідставними, оскільки характер договірних відносин не передбачає відшкодування моральної шкоди.

    Суд, вислухавши представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача
ОСОБА_5, приймаючи до уваги пояснення свідка ОСОБА_6, ретельно дослідивши  та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

    27 лютого 2008 року між ОСОБА_1  та ОСОБА_2 було укладено угоду про приймання-передачу гарантійного внеску в сумі 500 доларів США, що, як вбачається з угоди, є еквівалентом 2500 грн.,  за купівлю квартири АДРЕСА_1.

    Згідно умов вказаної вище угоди сторони прийняли на себе зобов»язання в термін до 25 квітня 2008  року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

    Положеннями статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

    Згідно статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

    Як достовірно встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1  між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладався.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

    Згідно статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов»язання (основного зобов»язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

    Системний аналіз зазначених вище положень чинного цивільного законодавства України свідчить про те, що завдаток являється одним з видів забезпечення виконання основного зобов»язання та ним не може забезпечуватися виконання попереднього договору або іншого договору, який сторони планують укласти в майбутньому, тому якщо сторони домовились укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі являються авансовими і повинні бути повернуті в тому ж розмірі, в якому вони надавались і не можуть вважатися завдатком.

    Враховуючи дійсні обставини справи, а також той факт, що сторони домовились укласти договір купівлі-продажу квартири, однак не оформили його відповідним чином, суд приходить до висновку, що передані ОСОБА_1 ОСОБА_2 грошові кошти не можуть вважатися завдатком, а є авансовим платежем та повинні бути повернуті позивачу в тому ж розмірі, в якому вони були ним сплачені.

    Частиною 1 статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов»язання має бути виконане у гривнях.

    Вимогами частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідно валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

    Як вбачається з угоди про приймання-передачу гарантійного внеску, днем платежу є 25 квітня 2008 року.

    Згідно довідки ЗАТ КБ «Приватбанк» за вихідним номером 1054 від 23 березня 2009 року впродовж квітня 2008 року Національним банком України встановлено наступний курс гривні щодо долара США:  100 доларів США = 505,00 гривень.  

    За таких обставин та у відповідності до вище перелічених вимог чинного цивільного законодавства України суд вважає за необхідне обчислити суму авансу у гривневому еквіваленті, який підлягає поверненню позивачу станом на обумовлений договором день платежу, тобто на 25 квітня 2008 року (500х5,05=2525).

    Пунктом 4 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків та моральної шкоди може відбуватися у випадках, коли це передбаченого договором або законом.

    Стосовно вимог позивача ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальних збитків, в сумі 2500 грн. заподіяних йому внаслідок невиконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов»язань, суд вважає їх такими, що суперечать вимогам чинного цивільного законодавства України та не підлягають задоволенню, оскільки, як достовірно встановлено в судовому засіданні, договір купівлі-продажу між сторонами фактично не укладався, тому на відповідачку ОСОБА_2 не може бути покладено обов»язок по відшкодуванню збитків за договором, якого фактично не існує.

    Згідно роз’яснень які містяться в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі  моральної (немайнової шкоди)  розглядаються судами, зокрема : коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7,440-І ЦК України (1963 р.) та іншим законодавством , яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, що підпадають під дію Закону від 12 травня 1991 року «про захист прав споживачів» чи інших законів, якими врегульовано такі зобов’язання і передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

    Правовідносини, що виникли між сторонами в даній справі носять договірний характер, тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено,  в зв’язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 533, 546, 548, 570, 675 Цивільного кодексу України,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 суд,-

    ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про повернення подвійної суми  завдатку – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс в розмірі 2525 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя :