Справа № 2а-50/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 квітня 2009 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Скічко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці адміністративну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука про визнання неправомірними дій та нарахування надбавки відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, згідно якого просила суд винести постанову, якою визнати дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука неправомірними, стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії в період з січня 2006 року по червень 2008 року включно в сумі 3302 грн. 60 коп. та зобов»язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України нараховувати ОСОБА_1 щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі при нарахуванні пенсії.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни», у зв»язку з чим згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Відповідачі всупереч рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, положень статті 12 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів, або несення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод у 2006-2007 роках таку допомогу позивачці не виплачував, а в 2008 році виплачував не в повному обсязі На думку позивача, такі дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука є протиправними, у зв»язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце слухання справи.
Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, однак в судове засідання не з»явився, надавши суду заяву, в якій проти задоволення позову заперечував та просив справу розглядати без його участі. Свої заперечення представник відповідача обґрунтував наступним. По-перше, вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії з 1 січня 2006 року є безпідставними, оскільки рішення Конституційного Суду України, яким були визнані не конституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» набрало чинності з моменту його прийняття, тобто з 9 липня 2007 року, зворотної сили немає та не поширюється на правовідносини, які існували в період з 1 січня 2006 року по 9 липня 2007 року. По-друге, визначення мінімальної пенсії за віком наведено лише в статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із зазначеним законом, отже законодавством не визначено розрахункову величину (розмір мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії громадян, які віднесено до категорії діти війни. По-третє, з 1 січня 2008 року позивачу призначено та виплачено надбавку у таких розмірах: з 1 січня 2008 року – 47 грн., з 1 квітня 2008 року – 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп., з 1 жовтня 2008 року – 49 грн. 80 коп. Окрім того, на обґрунтування своїх заперечень відповідач зауважив, що оскільки грошові кошти на виплату надбавки дітям війни передбачені Законом України «Про державний бюджет», то належним відповідачем в даному спорі являється Державне казначейство України.
Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача – суб»єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності позивачки ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука на підставі наявних в справі матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Ретельно вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Позивачка ОСОБА_1 відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «Дитина війни», що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням № 134782.
Як з наявних в матеріалах справи заперечень представника ОСОБА_2 пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука відповідач не здійснює позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію статі 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»» від 19 січня 2006 року, який набрав чинності15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Однак, у 2006 році пільги, встановлені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, у відповідності до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та виплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «про Державний бюджет на 2006 рік»» від 19 січня 206 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція україни не встановлює пріоритету в застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає закону України, який би регулював питання подолання колізій норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набрання чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного чи часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».
Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав для здійснення позивачу щомісячної доплати до пенсії, оскільки 15 березня 2006 року дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно вимог позивача щодо здійснення доплат до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено.
Вимогами частини 2 статті 3 закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними-правовими актами.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
9 липня 2007 року Конституційним Судом України винесено рішення за номером 6-рп/2007, яким положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положеннями частини 3 статті 28 зазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
ОСОБА_3 України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов»язання взяті державою, навіть якщо такі зобов»язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, при врегулюванні спірних правовідносин, на думку суду, застосуванню підлягає саме частина 1 статті 28 Закону України, а доводи відповідача щодо відсутності механізму реалізації статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного закону.
Таким чином, в період з 9 липня 2007 року, тобто з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення за номером 6-рп/2007, і по 31 грудня 2007 року відповідач ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука повинен був нараховувати та виплачувати позивачці ОСОБА_1 надбавку до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, на думку суду, до 9 липня 2007 року, відповідач здійснюючи позивачці доплати, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2008 року, з урахуванням положень Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» діяв у відповідності до діючої норми вказаних законів, а тому вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у період з 1січня 2007 року по 8 липня 2007 року задоволенню не підлягають.
Стосовно вимог позивача щодо зобов»язання відповідача здійснити перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням підвищення пенсій дітям війни за період з 1 січня 2008 року по червень 2008 року включно, суд приходить до висновку про їх часткове задоволення з наступних підстав.
Відповідно до пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
22 травня 2008 року Конституційним Судом України в справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» було винесено рішення за номером 10-рп/2008, яким визнано таким, що не відповідає конституції України положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим для виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що починаючи з 22 травня 2008 року відповідач повинен був діяти у відповідності з приписами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, а саме нараховувати та здійснювати доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, суд констатує, що до 22 травня 2008 року, відповідач здійснюючи позивачу доплати, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2008 року, з урахуванням пункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» діяв у відповідності до діючої норми вказаних законів, а тому вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, кім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно частини 3 та 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи представника відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів представника відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Сторонами по справ не заперечується, що позивач, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов»якове державне пенсійне страхування», іншого нормативного акту, який би визначав розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо застосування положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука обґрунтовував свої заперечення також і тим, що в даному спорі належним відповідачем є Державне казначейство України, однак суд визнає їх такими, що не заслуговують на увагу та відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 1 березня 2002 року за номером 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до вказаного вище Положення на Пенсійний фонд України покладено обов»язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за номером 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсій.
Згідно вимог Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука є територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивачки ОСОБА_1, суд вважає саме ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука належним відповідачем в даній справі.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов»язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов»язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять до системи його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх зобов»язань перед позивачем.
Виходячи з системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність грошових коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов»язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем в порушення вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов»язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов»язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов»язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в позові та визнання правомірними дій чи бездіяльності позивача.
Окрім того, суд не вбачає пропущення в даному випадку позивачем строку звернення до суду за захистом свого права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни», оскільки порушення прав позивача тривало з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і припинилось лише 1 січня 2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Одночасно, суд вважає вимоги позивача щодо зобов»язання відповідача здійснити перерахунок призначеної йому пенсії у визначених позивачем грошових сумах такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки, як встановлено судом, доплати до пенсії позивача не були нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому законом надано такі повноваження.
Окрім того, на думку суду, позивачкою ОСОБА_1 фактично оскаржено не дії, а бездіяльність відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука, у зв»язку з чим та маючи на меті забезпечити повний захист прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність на підставі частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського щодо невиконання починаючи з 9 липня 2007 року приписів Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача ОСОБА_4 на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, а також зобов»язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачці та провести відповідні виплати також за період з 1 липня по 31 грудня 2008 року.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 64, 124, 152 Конституції України, статтями 3, 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни», статтями 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука про визнання неправомірними дій та нарахування надбавки відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука.
Зобов»язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області шляхом подачі заяви по апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Д.О. Зоріна