Справа № 2- 49/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ'ЯМ  УКРАЇНИ

10 квітня 2009  року         Ровеньківський міський суд Луганської області в складі: головуючого судді     Шумченко Л.В.,

при секретарі               Шевчук К.В.

за участю прокурорів  Борисової О.В., Янєва Є.В.,

                  адвоката     ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ровеньки справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, виконавчого комітету Ровеньківської міської ради,  третя особа сектор з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ровеньківського МВ УМВС про визнання права користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду з позовом, у якому вказав, що 4 березня 2005 року померла ОСОБА_3, яка була наймачем житлового приміщення у квартирі АДРЕСА_1. З 10 січня 1987 року  він перебував з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі і вони проживали однією сім’єю у вказаній квартирі. 19 вересня 2001 року шлюб між ними було розірвано, але вони продовжили проживати разом, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах,  вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Після смерті ОСОБА_3 позивач залишився проживати у спірній квартирі, але в укладенні договору найму житлового приміщення йому відмовлено. Вважає, що він набув права користування у спірному житловому приміщенні. Просив визнати за ним право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2, зобов’язати Державне підприємство “Ровенькиантрацит” укласти з ним договір найму житлового приміщення, зобов’язати третю особу сектор з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ровеньківського МВ УМВС  зареєструвати його у квартирі АДРЕСА_2.

    В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити. Представник позивача адвокат ОСОБА_1 пояснила, що вважає, що  ОСОБА_2 набув право користування житловим приміщенням у 1987 році, коли вселився туди зі згоди ОСОБА_3 З того часу він мешкав за спірною адресою постійно, нікуди не виїжджав ні на день. Незважаючи на те, що  згодом шлюб між ним та ОСОБА_3 було розірвано, вони продовжували проживати однією сім’єю, вели спільне господарство.

    Позивач ОСОБА_2 в судовому засідання пояснював, що він  проживав зі своєю дружиною ОСОБА_3 за адресою : м. Ровеньки, вул. Чехова, 20/19 до її смерті, та продовжує проживати там і надалі. Жодного дня він не мешкав в іншому місці незважаючи на те, що шлюб між ним та ОСОБА_3 було розірвано, а він був знятий з реєстрації. Житловий будинок № 27 по вул. Вишнева м. Ровеньки  належить йому та його колишній дружині ОСОБА_4, але цей будинок він залишив у користування колишній дружині і повернутися жити туди він не може, оскільки протягом багатьох років  він не проживав з цією жінкою і вони є чужими людьми. Проте ОСОБА_3 була членом його сім’ї, вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, він  приймав участь у її похованні. Просив визнати за ним право користування спірним житловим приміщенням.

    Представник ДП “Ровенькиантрацит” в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити. Суду пояснив, що ОСОБА_2 має у власності житлове приміщення, де може проживати. Вважає, що ОСОБА_2 не має права користування спірним житловим приміщенням, оскільки  був знятий з реєстрації за вказаною адресою, при житті ОСОБА_3 надавала  документи для оформлення субсидії, згідно яких вона проживала одна, квартирна плата призначалася також на одну особу. Вважає також, що надані довідки про проживання позивача у спірному  житловому приміщенні  не є доказами , оскільки вони могли бути видані   в момент коли позивач був зареєстрований там або зі слів.

    Представник виконавчого комітету Ровеньківської міської ради в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити. Суду пояснив, що з липня 1999 року квартирна плата за спірною адресою поступає із розрахунку на одну особу. Із актів, що складалися для призначення субсидії, випливає також, що ОСОБА_3 проживала одна. Вважає, що оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шлюб розірвали, ОСОБА_2 не є членом її сім’ї. Крім того, відсутня письмова згода ОСОБА_3 на  вселення ОСОБА_2 у спірне житлове приміщення.

    Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки не повідомив. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав.

    Вислухавши сторони, висновок прокурора, який вважав за необхідне відмовити у задоволенні позову,  допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

    В судовому засіданні встановлено, що  в квартирі АДРЕСА_1  була зареєстрована ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_2 був зареєстрованим за  вказаною адресою в період часу з 18 лютого 1987 року по 21 червня 1999 року (а.с. 8,27).  На теперішній час в  квартирі ніхто не є зареєстрованим, оскільки  ОСОБА_3 померла, а  ОСОБА_2 було знято з реєстрації у 1999 році.

    Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3  10 січня 1987 року було укладено шлюб відділом РАЦС м. Ровеньки за актовим записом №  12 (ар.с. 6).

    Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3  було розірвано  19 вересня 2001 року (ар.с. 7).

    Після зняття ОСОБА_2 з реєстрації за адресою: м. Ровеньки, вул. Чехова, 20/19, його 25 листопада 2000 року строком на 1 місяць було зареєстровано  за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (ар.с. 8,26).

    Згідно адресної довідки, на адресу м. Ровеньки, вул. Вишнева, 27 ОСОБА_2 прибув з м. Проскурів Вінницької області, але в судовому засіданні факт виїзду               ОСОБА_2 у Вінницьку область для постійного мешкання не знайшов свого підтвердження,  ніяких доказів про це суду надано не було.

    Судом встановлено, що  спірна квартира відноситься до фонду Ровеньківської міської ради (ар.с. 28) і  була виділена ОСОБА_3  рішенням виконкому Ровеньківської міської ради 10 березня 1987 року. З  1987 року  з  ОСОБА_3 однією сім’єю став проживати ОСОБА_2, який вселився туди зі згоди ОСОБА_3

    4 березня 2005 року ОСОБА_5 померла (ар.с. 47).

    Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що він є начальником ККП-3 ОП “УСС” ДП “Ровенькиантрацит” . Йому відомо, що у квартирі АДРЕСА_3 проживала жінка, з якою разом мешкав ОСОБА_2 Після її смерті ОСОБА_2 продовжив проживати там,  вів себе не  належним чином.  У квартирі був безлад, порушувались правила користування газом. Але потім  там навели порядок. Зараз є борги за квартплату по цій квартирі.

    Свідок ОСОБА_7 суду показала, що ОСОБА_2 – її брат. Приблизно у 1986- 1987 р.р. він одружився з ОСОБА_3 та проживав разом з нею у спірній квартирі. Приблизно у  2000 році їй стало відомо, що ОСОБА_3 зняла ОСОБА_2 з реєстрації у квартирі. На питання, чому вона це зробила, остання пояснила, що вони стали сваритися. Але ОСОБА_2 так і продовжив жити з ОСОБА_3 Зі своєю першою дружиною – ОСОБА_4, ОСОБА_2 не підтримує стосунків з 1977 року. Вони разом побудували  будинок № 27 по вул. Вишнева, але з 1977 він там не проживає.  Зі слів ОСОБА_3 їй  відомо, що це вона просила  ОСОБА_4 зареєструвати ОСОБА_2 тимчасово  у будинку № 27 по вул. Вишнева м. Ровеньки, але ОСОБА_2 там не жив. Після смерті ОСОБА_3  ОСОБА_2 продовжив жити у спірній квартирі, живе там і зараз.

    Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду пояснили, що вони є сусідами ОСОБА_2 , який весь час проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4. З цієї житлової площі він нікуди не виселявся.  ОСОБА_2 проживав з ОСОБА_3 як чоловік і дружина. Після смерті                 ОСОБА_3 ОСОБА_2 продовжив жити за цією ж адресою.

    Таким чином встановлено, що ОСОБА_2  вселився у  квартиру АДРЕСА_4 зі згоди  наймача  ОСОБА_3, безперервно проживає там   протягом двадцяти двох  років.

    Статтею 3 ч. 2 СК України передбачено, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки.

    З оглядом на викладені обставини суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 проживав з  ОСОБА_3 однією сім’єю.

    Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Вирішуючи питання про визнання за ОСОБА_2 права користування спірним житловим приміщенням, суд керується  ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу України, згідно з якою ніхто не може бути  виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частинами 1, 3 статті 64 Житлового кодексу України передбачено, що члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним,  користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члені сім’ї несуть солідарну з наймачем  майнову відповідальність за зобов’язання, що випливають із зазначеного договору. Якщо особи, перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують  проживати в займаному житловому приміщенні, вони мають  такі ж права і обов’язки, як наймач і члени його сім’ї.

Посилання представників відповідачів та прокурора на те, що  ОСОБА_2 не  має права користування спірним жилим приміщенням, оскільки не є членом сім’ї ОСОБА_3 суд вважає необґрунтованими, оскільки встановлено, що він  проживав з ОСОБА_3 однією сім’єю, а крім того, після розірвання шлюбу продовжив мешкати за спірною адресою, і отже, має право користування спірною квартирою.

Посилання представників відповідачів та прокурора на те, що ОСОБА_2 не має ніякого права користування житловим приміщенням, оскільки лише реєстрація дає право на користування житлом, суд вважає необґрунтованим, оскільки ст. 33 Конституції України передбачено, що кожному гарантується  вільний вибір місця проживання, а це, відповідно  до ч. 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України  від   1 листопада 1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування житловим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім’ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання, що виникли  в практиці застосування судами Житлового кодексу України” № 2 від 12.04.1985 р., відсутність письмової згоди членів сім’ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду. (Пункт 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98). Тому посилання представника виконкому Ровеньківської міської ради на те, що відсутня письмова згода  ОСОБА_3 на вселення ОСОБА_2, і це є підставою для відмови у задоволенні позову, суд вважає необґрунтованою.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вселився в житлове приміщення зі згоди  наймача.

Факт проживання ОСОБА_2 за адресою : м. Ровеньки, вул. Чехова, 20/19 підтверджується також довідкою ПФУ, випискою з медичної карти від 15 грудня 2005 року, а також квитанціями про оплату комунальних послуг (ар.с. 70-74, 90-92), а також оглянутими в судовому засіданні амбулаторною картою на ім’я ОСОБА_2 та паспортом газифікованої квартири.

Оскільки рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 30 серпня 2005 року про встановлення факту проживання ОСОБА_2 однією сім’єю з ОСОБА_3 (ар.с. 5) ухвалою Апеляційного суду Луганської області  від 15 листопада 2006 року (ар.с. 89) було  скасовано, суд не може прийняти його до уваги.

Посилання представників відповідачів  та прокурора на те, що ОСОБА_2 не проживав у спірній квартирі, оскільки  ОСОБА_3 з 1999 року здійснювала оплату комунальних послуг із розрахунку на одну особу та надавала  до УПСЗН Ровеньківської міської ради документи для  призначення субсидії у яких  було вказано, що вона проживає у квартирі одна (ар.с. 51,53-62), суд вважає необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні  було встановлено факт проживання ОСОБА_2 за спірною адресою без реєстрації, доказів, які б спростовували це, суду не надано. Довідки для призначення субсидії надавались відповідно до кількості зареєстрованих осіб, таким же чином здійснювалась і оплата комунальних послуг, проте законність оплати комунальних послуг та призначення субсидій ОСОБА_3 не може бути предметом  цього судового розгляду.    

Посилання представників відповідачів та прокурора на те, що оскільки ОСОБА_2 має у власності Ѕ частину  житлового будинку № 27 по вул. Вишнева м. Ровеньки (ар.с. 43,52), він має проживати там, суд вважає необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що цей будинок ОСОБА_2 залишив у користування колишній дружині ОСОБА_4, з якою з 1977 року не спілкується, з 1977 року в цьому будинку не проживає, і відсутні законні підстави для виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири та його переселення  у житловий будинок №  27 по вул. Вишнева м. Ровеньки.

Посилання представників відповідачів та прокурора на те, що ОСОБА_2 не набув права користування спірною квартирою, оскільки має борги за комунальні послуги та допускав порушення правил користування житловим приміщенням (ар.с. 40,48-50), суд вважає також необґрунтованими, оскільки законом не передбачено позбавлення права користування житловим приміщенням  у випадку відсутності оплати комунальних послуг, а вимагати в судовому порядку виселення членів сім’ї наймача можливо лише за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК України, тобто коли вони систематично руйнують або псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі , а заходи запобігання чи громадського впливу виявились безрезультатними. Таких вимог в судовому засіданні сторони не заявляли.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України,  ст. 3,74  Сімейного Кодексу України, ст.ст. 9,64,65, 116 ЖК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”,  Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання, що виникли  в практиці застосування судами Житлового кодексу України” № 2 від  12.04.1985 ,  ст.ст.10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, виконавчого комітету Ровеньківської міської ради,  третя особа сектор з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ровеньківського МВ УМВС про визнання права користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,  право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Зобов’язати ДП “Ровенькиантрацит” в особі ВП “УСС”  укласти з  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,    договір найму житлового приміщення за адресою: Луганська обл., м. Ровеньки, вул. Чехова, 20/19.

Зобов’язати сектор з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ровеньківського МВ УМВС  зареєструвати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,   за адресою:  Луганська обл., м. Ровеньки, вул. Чехова, 20/19.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді  Луганської області через  Ровеньківський міський суд протягом двадцяти днів зі дня подачі заяви на апеляційне оскарження.

Заява на апеляційне оскарження може бути подана до Ровеньківського міського суду протягом десяти днів з дня його проголошення у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

Суддя                         Л.В. Шумченко