Справа № 2-675/11

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

"14" вересня 2011 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Шемета Т. М.

при секретарі Коломієць В. О.,

з участю адвоката (ів) ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом Виконавча дирекція Вінницькогообласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на наступне: 08.06.20101 року ОСОБА_2 став винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було завдано шкоди здоров’ю ОСОБА_3, що призвело до тимчасової втрати нею працездатності. Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08.10.2010 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. На момент ДТП ОСОБА_3 працювала в Відокремленому підрозділі південно-західної залізниці санаторію “Медичний центр реабілітації залізничників”, яке є страхувальником Хмільницької міжрайонної виконавчої дирекції ФССзТВП. Відповідно до листків непрацездатності, ОСОБА_3 було нараховані лікарняні на суму 11 277 грн. 79 коп. та яка була виплачена їй санаторієм. Сума в розмірі 11 013 грн. 98 коп. була відшкодована установі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на підставі ч.1 ст. 2 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування”. Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, шкода відшкодовується особою, яка її завдала. А згідно ст. 1195 ч.1 ЦК України, особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо. Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Тому позивач, змінивши позовні вимоги, просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та НАСК “Оранта”11 013 грн. 98 коп. відшкодованих ними, в зв’язку з виплатою лікарняних, коштів санаторію, де працювала потерпіла ОСОБА_3, а також стягнути понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 заявлений позов не визнав повністю, так як він відшкодував потерпілій ОСОБА_3 всі збитки, які були спричинені ним в результаті ДТП, що сталася, що зафіксовано і в вироку суду. Фонд для того і створений, щоб відшкодовувати кошти, які виплачуються роботодавцями в оплат лікарняних листів. Окрім того, його цивільна відповідальність застрахована згідно страхового полісу у НАСК “Оранта”, а тому навіть якщо й має хтось відшкодовувати шкоду, то страховик. Тому в задоволенні позову просить відмовити.

Представник НАСК “Оранта”заявлений позов не визнала повністю, пославшись на те, що вони як страховик виконали взяті на себе зобов’язання та сплатили страхове відшкодування потерпілій. Що ж стосується заявлених вимог, то виплати, які були проведені позивачем, є лише виконанням ним покладених на нього обов’язків відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”. Проведення виплат позивачем є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян. Жодним нормативним актом не передбачено право страховика, який сплатив страхове відшкодування, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум. Та й проведені позивачем виплати не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, а тому позивач не має права на відшкодування таких виплат, тому в задоволенні позову просить відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

- ОСОБА_2 був засуджений вироком Хмільницького міськрайонного суду від 08.10.2010 року за ст. 286 ч.1 КК України, потерпілою по справі в тому числі була ОСОБА_3, згідно вироку, шкоду, спричинену злочином, ОСОБА_2 відшкодував повністю.(а..с.5), копіями лікарняних листів ( а.с. 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18) та розрахунками оплати лікарняних листів ( а.с.7, 9, 11, 13, 15, 17) доведено, що ОСОБА_3 було виплачено 11 2777 грн. 79 коп.

- Листом ВП МЦРЗ ( а.с.21) доведено, що за рахунок підприємства було виплачено по лікарняним листам 263 грн. 81 коп., а за рахунок Фонду –11 013грн. 98 коп..

- МЦРЗ південно-західної залізниці перебуває на обліку Фонду як страхувальник з 12.09.2003 року ( а.с.23).

Таким чином, виплата позивачем 11 013 грн. 98 коп. в якості компенсації за оплату лікарняних листів потерпілої ОСОБА_3 є доведеною та ніким не оспорюються.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, згідно ст. 1187 ЦК України. Відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток(дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо. Право зворотної вимоги(регресу) закріплено в ст. 1191 ЦК України та таке право надано особі, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою.

Згідно з преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”(далі - Закон ) матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Відповідно до вище зазначеного Закону суб'єктом страхування є страховик - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. А страхування на випадок тимчасової втрати працездатності є обов'язковим.

Отже, при проведенні виплати ОСОБА_3 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виконав свій обов'язок, а тому здійснення ним такої виплати застрахованій особі не є відшкодуванням заподіяної шкоди в розумінні ст. 1166 ЦКУ і, відповідно, відділення Фонду не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, та не набуває права зворотної вимоги до винної особи згідно із ст. 1191 ЦК України. Ні Законом, ні нормами глави 67 ЦК України не передбачено право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування за цим Законом, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.

Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 1166, 1195, 1187, 1191 ЦК України, Законом україни "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212 - 215, 223, 256, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позовних вимог Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_2, ВАТ НАСК "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Шемета Т. М.