У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 6 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

  Зазначеним вироком засуджений:

ОСОБА_1, 1954 року народження, в силу ст. 89 КК України несудимий,

 -за ст. 125 ч.2 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

        Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 774 грн. 90 коп; моральної шкоди -1000 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської  області від 25 липня 2005 року  вирок залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 31 серпня 2003 року близько 10 год. на території домоволодіння по АДРЕСА_1 м. Дніпропетровська, під час сварки побив потерпілу ОСОБА_2, заподіявши останній легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

   У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить постановлені по справі судові рішення скасувати, оскільки потерпілій тілесних ушкоджень він не заподіював.

   Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені злочину за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказів.

Так, потерпіла ОСОБА_2 підтвердила, що 31 серпня 2003 року, вона готувалась до зустрічі гостей, оскільки був день народження у її сина, тоді із своєї квартири вийшов ОСОБА_1 і грубо попросив забрати її своє ганчір'я. Коли вона відповіла, що не розуміє  чого він хоче, він пішов додому, через хвилину повернувся з сокирою, став рубати стовпи, на яких висіли одіяла, паркан. Потім витягнув  трубу та вдарив нею двічі їй по нозі, кидався у неї шифером, чим заподіяв пошкодження на спині.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили факт побиття потерпілої ОСОБА_1.

У суду не було підстав ставити під сумнів показання потерпілої та свідків, оскільки вони узгоджуються між собою та з іншими зібраними у справі доказами.

За даними висновку судово-медичної експертизи потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, які могли утворитись у період і за обставин, вказаних потерпілою.   

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно.

Міра покарання призначена відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які тягли б за собою скасування чи зміну вироку, не встановлено.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не знайдено.

               Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

У  задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.                                                                                        

С у д д і:

Верещак В.М.                         Колесник М.А.                                        Лавренюк М.Ю.