ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р. Справа № 922/1548/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2 (довіреність № 124 від 29.01.2013 року),

відповідача – ОСОБА_3 (договір про надання правової допомоги №2/02-145, від 10.02.2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№3527 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року у справі № 922/1548/15,

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків,

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Харків,

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_4, м. Харків, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.2013 р. індексний №14432850 на нежитлову будівлю літ. "А-1", розташовану за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 162, загальною площею 55,7 кв.м., оформлене на відповідача - ОСОБА_5, як власника. Позивач також просить визнати за нею право власності на вищевказане нерухоме майно, судові витрати позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року у справі № 922/1548/15 (суддя Кухар Н.М.) в позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року у справі № 922/1548/15, та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 11.12.2013 року індексний N 14432850 на нежитлову будівлю літ. "А-1", розташоване за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 162 загальною площею 55,7 кв. м., оформлене на власника ОСОБА_5. Також просить визнати за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, нежитлова будівля літ. "А-1" розташоване за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 162 загальною площею 55,7 кв. м ., або на розсуд суду, визнати право власності на ліву половину будівлі 27,9 м. кв. магазин “Надія”, якою ОСОБА_4 користується з 2004 р. Крім того просить покласти на відповідача всі судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Представник позивача надав пояснення (вх. 10047, від 01.07.2015 року) в якому вказує на необґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції. Представник позивача надав уточнення апеляційної скарги (вх. №11797, від 12.08.2015 року) в якому просить визнати недійсним свідоцтво на право власності на на нерухоме майно від 11.12.2013 року індексний N 14432850 на нежитлову будівлю літ. "А-1", розташоване за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 162 загальною площею 55,7 кв. м., оформлене на власника ОСОБА_5 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, поспорт громадянина України серія ММ 498390, виданий 20.03.2000 р. Московським РВ ГУ УМВС України. Відминити повністю рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року по справі № 922/1548/15 та прийняти нове рішення яким визнати за ОСОБА_4 право власності на частину нежитлового приміщення літ. "А-1" розташоване за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 162, а саме , приміщення 1, площею 27,9 м. кв. на плані технічного паспорту КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», від 12.06.2013 року, яким ОСОБА_4 користується з 2004 року.

Заява в частині, що стосується зміні позовних вимог, апеляційною інстанцією не приймається оскільки ці вимоги не були предметом розгляду у судді першої інстанції.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу (вх. № 11259, від 28.07.2015 року), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року у справі № 922/1548/15 – залишити без змін, посилаючись на відсутність правових підстав для скасування рішення першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача та відповідачів, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.11.2003 р. між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 (позивач) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_5 (відповідач) було укладено договір про сумісну діяльність, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний № 1804, предметом якого, згідно п. 1.1., є сумісна діяльність по будівництву двох об'єктів нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 17; м. Харків, вул. Академіка Павлова, 162.

Відповідно до п. 3.1. даного договору, фінансування будівельних робіт, отримання будівельно-технічної документації та дозвільних актів, а також витрат на введення в експлуатацію об'єктів проводиться сторонами договору з особистих коштів (в т. ч. залучених) - у рівних розмірах.

Пунктом 3.2. даного договору сторони визначили, що по закінченню будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію в установленому порядку кожен з об'єктів буде належати сторонам договору на підставі спільної приватної власності в рівних частинах кожному.

З матеріалів справи вбачається, 25.07.2013 року відповідач одноособово ввів спірний об’єкт до експлуатації, відповідно до Декларації про готовність об’єкту до експлуатації (а.с. 70). В подальшому 11.12.2013 р. відповідач здійснив оформлення свідоцтва про право власності на збудоване нерухоме майно, індексний № 14432850 - нежитлову будівлю літ. "А-1", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 162, загальною площею 55,7 кв.м., на своє ім'я (а.с. 70).

Позивач вважає, що вищевказане свідоцтво на право власності було отримано відповідачем в порушення умов договору про сумісну діяльність № 1804 від 20.11.2003 р., у зв'язку з чим позивач просить суд визнати дане свідоцтво недійсним та визнати право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", розташовану за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 162, загальною площею 55,7 кв.м., за ОСОБА_4.

Господарський суд Харківської області приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову виходив із того, що Декларація про готовність об’єкта до експлуатації від 25.07.2013 року не не визнана недійсною, а відповідно підстави для визнання недійсним спірного свідоцтва про право власності відсутні.

Разом з тим колегія суддів вважає такий висновок передчасним, оскільки він зроблений при неповному з’ясуванні всіх обставин справи та неправильній оцінці доказів.

Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Умовами договору про сумісну діяльність № 1804 від 20.11.2003 р. передбачено прийняття об'єктів в експлуатацію по закінченню будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, на якій збудовано спірний об'єкт нерухомості, була отримана відповідачем в оренду на підставі договору оренди землі від 22.07.2005 р. реєстраційний № 75175/05, укладеного з Харківською міською радою.

Проте оформлення права користування земельною ділянкою на відповідача, не є підставою для оформлення права власності на об’єкт нерухомості одноособово на відповідача, оскільки умовами договору про сумісну діяльність передбачено, що об’єкт буде належати на праві спільної власності.

Представник відповідача зазначає, що будівництво та введення спірної будівлі, розташованої по вул. Академіка Павлова, 162 в м. Харкові в експлуатацію здійснювалося лише ФОП ОСОБА_5. На підтвердження свого права на нежитлову будівлю відповідачем надано наступні документи: зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, декларація про готовність об'єкту до експлуатації, акт перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб, припис про усунення порушень вимог законодавства; договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та інші документи, з яких вбачається, що саме ОСОБА_5 мав відношення до будівництва та експлуатації спірної будівлі.

Колегія суддів звертає увагу, що виконанні певні дії відповідачем при створені об’єкту сумісної діяльності, не свідчать, що інша сторона не приймала участі в створенні об’єкту спільної діяльності. Питання наявності спору щодо виконання умов договору про сумісну діяльність, повинні вирішуватися в установленому законом порядку. В матеріалах справи відсутні будь – які докази в підтвердження невиконання будь – якою із сторін умов договору.

Посилання відповідача на те, що договір про сумісну діяльність був розірваний, а відповідно це підтверджує, що позивач не приймав участь в створенні об’єкту сумісної діяльності не приймається судом до уваги.

Як свідчать матеріали справи 18.06.2014 року між сторонами був укладений та нотаріально посвідчений договір про розірвання договору про сумісну діяльність від 20.11.2003 року. (а.с. 46).

Проте укладення договору про розірвання договору про сумісну діяльність від 20.11.2003 року мало місце вже після оформлення права власності на спірне майно за відповідачем, що не спростовує необхідності на момент вводу в експлуатацію та оформлення права власності застосувати умови договору про сумісну діяльність. В договорі про розірвання договору про сумісну діяльність від 20.11.2003 року не зазначено, що розірвання має місце у зв’язку з невиконанням умов договору про сумісну діяльність. Відповідно факт розірвання договору про сумісну діяльність не впливає на відносини оформлення права власності на спірний об’єкт відповідно до умов договору про сумісну діяльність.

Колегія суддів також оцінюючи докази по справі вважає за необхідне звернути увагу і на договір про розірвання договору від 20.11.2003 року №1804, та подальшу сумісну діяльність, від 17.06.2014 року (а.с.53). Хоча цей договір нотаріально не посвідчений, а відповідно вважається нікчемним, проте в сукупності з іншими обставинами справи дає підстави стверджувати про волевиявлення сторін. Зокрема в п. 3.2 цього договору зазначено, що по закінченню будівництва та прийняття об’єктів в експлуатацію об’єкт буде належати сторонам згідно виконаних робіт та внесених коштів, згідно реєстру витрат, який є частиною (додатком) договору.

Такі обставини дають підстави дійти висновку, що оформлення права власності відповідачем на спірний об’єкт мало місце в порушення умов договору про сумісну діяльність від 20.11.2003 року, в порушення прав позивача, а відповідно в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, № 14432850 – на нежитлову будівлю літ. "А-1", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 162, загальною площею 55,7 кв.м. позов підлягає задоволенню з скасуванням рішенням суду першої інстанції в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, в частині скасування рішення про відмову у позові про визнання права власності на спірний об’єкт.

Позивач не довів належними доказами право власності на об’єкт в цілому, як то заявив вимогу в позові. При цьому заява, яка надана в судді апеляційної інстанції про зміну позовних вимог в цій частині не підлягає розгляду в судді апеляційної інстанції, оскільки ці вимоги не були предметом розгляду в судді першої інстанції.

Щодо судового збору колегія суддів зазначає наступне відповідно до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про зміну часткове скасувння оскаржуваного рішення та часткове задоволення апеляційної скарги, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1218,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 609,00 грн. за розгляд справи у судді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 3, 4 статті 104, Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області 02.06.2015 року у справі № 922/1548/15 скасувати в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 11.12.2013 року №14432850.

В цій частині прийняти нове рішення.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності № 14432850 – на нежитлову будівлю літ. "А-1", розташовану за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 162, загальною площею 55,7 кв.м., на ім'я ОСОБА_5.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (61054 Харківська обл., м. Харків вул. Гвардійців – ШиронінцівАДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) 1218,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 609,00 грн. за розгляд справи у судді апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 20.08.2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.