У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Верещак В.М.,
суддів	Редьки А.І., Лавренюка М.Ю.,
за участю прокурора	Сушко Т.М.

 

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві  29 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок судової колегії в кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2006 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

         Зазначеним вироком

                            ОСОБА_1,

                            1973 року народження,

                            раніше судимий, -

-засуджений за ст. 115 ч.2 п. 12 КК України на 13 років позбавлення волі.

 

         На підставі ст. 71 КК України остаточно до відбування призначено 14 років позбавлення волі;

                            ОСОБА_2,

                            1983 року народження,

                            раніше судимий, -

-засуджений за ст. 115 ч.2 п. 12 КК України на 12 років позбавлення волі.

 

         На підставі ст. 71 КК України остаточно до відбування призначено 12 років 3 місяці позбавлення волі.

 

         Стягнуто зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 6000 грн. та моральної шкоди - 30000 грн.

 

         Засуджені визнані винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

         1 грудня 2005 року близько 13 години ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийшли в домоволодіння ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 Новосанжарського району Полтавської області, де на пропозицію господаря розпивали спиртні напої. Через деякий час до господарства ОСОБА_3 завітали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і разом з нашими продовжили вживати спиртні. Сюди ж прийшла ОСОБА_6 - Співмешканка ОСОБА_3 , яка розповіла присутнім, що раніше ОСОБА_2  до неї приставав. Після цього між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_2- з іншого виникла сварка, яка переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_3 і ОСОБА_5 стали наносити удари руками та ногами ОСОБА_2 в різні ділянки тіла, заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

 

         ОСОБА_7, почувши крики, прийшов у будинок ОСОБА_3  і припинив бійку та вигнав усіх, крім господаря.

 

         ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пішли додому до ОСОБА_1 на в АДРЕСА_2 Новосанжарського району.

 

         Обговорюючи обставини бійки та сварки у будинку ОСОБА_3  у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спільний злочинний намір, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_3 з мотивів помсти.

 

         Реалізуючи умисел, ОСОБА_1 взяв кухонний ніж та сокиру, яку передав ОСОБА_2 і близько 18 години дня вони пішли до господарства ОСОБА_3.

 

         Зайшовши до житлової кімнати будинку останнього, з метою заподіяння смерті ОСОБА_3 обидва стали наносити удари потерпілому у життєво важливі органи - ОСОБА_1  наніс 2 удари ножем в область живота потерпілому, а ОСОБА_2 - декілька ударів сокирою в область голови ОСОБА_3, заподіявши рану в скронево-тімяній області зліва з вдавленим переломом кісток, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення, а також сліпі проникаючі колото-різані рани живота верхньої третини справа та верхньої третини зліва з пошкодженням сальника та лівої нирки, що викликало гостру крововтрату, малокрів'я внутрішніх органів, які теж належать до тяжких тілесних ушкоджень і стали причиною смерті потерпілого.

 

         Спільними діями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позбавили ОСОБА_3 життя, який на місці події помер, після чого вбивці залишили його будинок.

 

         В районі стадіону ОСОБА_1 викинув ніж, а вдома - заховав сокиру.

 

У КАСАЦІЙНІЙ СКАРЗІ ОСОБА_1 покликається на неправильне застосування кримінального закону, оскільки між ним і ОСОБА_2 не було попередньої змови на вбивство ОСОБА_3. Це, на його думку, вплинуло на міру покарання, яку він просить пом'якшити до 11 років позбавлення волі.

 

         Засуджений ОСОБА_2 вирок не оскаржив і касаційне подання щодо нього не принесене.

 

         Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

 

         Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений, грунтується на зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності.

 

         Фактичні обставини справи як вони встановлені судом відповідають матеріалам справи і у скарзі не оспорюються.

 

         Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, ОСОБА_1 визнав, що із солідарності з ОСОБА_2 вирішив піти до господарства ОСОБА_3, щоб розібратися з ним, захопивши ніж у господарстві батька.

 

         Як показав ОСОБА_1 він першим зайшов у будинок ОСОБА_3, якому спочатку ОСОБА_2 наніс удари сокирою по голові потерпілому, а він ножем наносив удари в область живота.

 

         У судовому засіданні ОСОБА_2 визнав, що ініціатива  “розібратися” з ОСОБА_3 належала ОСОБА_1, який озброївшись ножем, йому передав сокиру.

 

         За показаннями ОСОБА_2 першим наніс удари ножем ОСОБА_3 ОСОБА_1. він, ОСОБА_2, наніс удари сокирою, а потім нею наносив удари і ОСОБА_1.

 

         Як свідчать матеріали справи, обидва засуджені змінювали показання щодо ролі кожного у вчиненні злочину, і, зокрема, організатора його.

 

         Але незалежно від зміни цих показань беззаперечним є той факт, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 домовилися заздалегідь “розібратися” з ОСОБА_3, до якого пішли вдвох попередньо озброївшись.

 

         Знаряддя, якими вони озброїлись, локалізація тілесних ушкоджень, нанесених обома засудженими у життєво важливі органи і сила, з якою наносились удари як ножем, так і сокирою, свідчать, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 діяли з умислом на позбавлення потерпілого життя.

 

         Про це свідчать і дані висновку судово-медичної експертизи, згідно якого тілесні ушкодження, заподіяні як сокирою, так і ножем, віднесені до тяжких небезпечних для життя в момент заподіяння.

 

         З протоколів відтворення обстановки та обставин події, проведених як з участю ОСОБА_1, так і ОСОБА_2, вбачається, що кожен з них розповів, а потім на місці події злочину показав механізм нанесення ними тілесних ушкоджень ОСОБА_3.

 

         Досудове і судове слідство проведені повно і всебічно, з дотриманням всіх вимог КПК України.

 

         Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за п. 12 ч.2 ст. 115 КК України.

 

         Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Серед останніх - вчинення злочину повторно, в період умовного відбування покарання та в стані алкогольного сп'яніння.

 

         Колегія суддів не знаходить підстав до пом'якшення покарання, як про це ставиться питання в касаційній скарзі.

 

         На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

 

у х в а л и л а:

 

         Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок судової колегії в кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2006 р. щодо нього залишити без змін.     

 

Судді:

 

Верещак В.М.             Редька А.І.                            Лавренюк М.Ю.