У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Верещак В.М.
суддів	Селівона О.Ф., Колесника М.А.,
за участю прокурора	Саленка І.В.

 

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 червня 2006 року кримінальну справу засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

 

         Зазначеним вироком

                            ОСОБА_1,

                            ІНФОРМАЦІЯ_1,

                            раніше судимий, -

засуджений за ст.ст. 186 ч.1, 186 ч.3, 185 ч.2, 185 ч.3, 15, 185 ч.3 КК України ( в ред. 2001 року)  140 ч.2 КК України в (ред. 1960 року) із застосуванням ст.ст. 69, 70, 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

 

                            ОСОБА_2,

                            ІНФОРМАЦІЯ_2,

                            раніше судимий, -

-засуджений за ст.ст. 142 ч.2 КК України ( в ред. 1960 року), 185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.3, 353 КК України (в ред. 2001 року) із застосуванням ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

         Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2004 року вирок щодо ОСОБА_2 в частині засудження його за ст. 142 ч.2 КК України скасований і справа в цій частині направлена на додаткове розслідування. Цей же вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині засудження їх за ст. 186 ч.3 КК України змінений: їх дії перекваліфіковані зі ст. 186 ч.3 КК України на ч.3 ст. НОМЕР_15 КК України, за якою кожному призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

 

За сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно до відбування призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі, а ОСОБА_1 за сукупністю злочинів і вироків 5 років 6 місяців позбавлення волі.

 

Цим же вироком засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які вирок не оскаржили.

 

За вироком суду з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнані винними в тому, що з березня 1998 року по 6 березня 2002 року одноособово і за попередньою змовою між собою, з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншими невстановленими слідством особами у різних поєднаннях, вчинили 30 крадіжок чужого майна, в тому числі - з проникненням у житло, інше приміщення і сховище.

 

Крім того ОСОБА_1 вчинив грабіж і замах на крадіжку з проникненням у приміщення, а ОСОБА_2 - самовільне присвоєння владних повноважень.

 

У касаційних скаргах:

ОСОБА_1 покликається на необгрунтованість його засудження по трьом епізодам крадіжок чужого майна, вчинених у липні 2001 року з будинку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1;

 

- у серпні 2001 року з будинку № НОМЕР_2 по АДРЕСА_2;

- наприкінці вересня 2001 року з будинку № НОМЕР_3 по АДРЕСА_3.

 

За твердженням ОСОБА_1 працівники правоохоронних органів примусили його “взяти на себе” вину у вчиненні цих злочинів.

 

За змістом скарги просить в цій частині вирок скасувати, а справу закрити.

Крім того ОСОБА_1 покликається на процесуальні порушення, оскільки він був обмежений у часі на ознайомлення з матеріалами справи, включаючи протокол судового засідання, і в зв'язку з цим не зміг написати повноцінну апеляційну скаргу.

 

Просить надати можливість на ознайомлення з матеріалами справи, щоб написати доповнення до касаційної скарги.

 

Засуджений ОСОБА_2 стверджує, що суд необгрунтовано задовольнив цивільний позов ОСОБА_5 в розмірі 1135 грн., тоді як у суді він змінив позовні вимоги в сторону їх зменшення.

 

ОСОБА_2 вважає, що в строк відбування покарання йому не зараховано 5 днів. Він скаржиться на обмеження його судом у ознайомленні з матеріалами справи.

 

В підсумку просить пом'якшити покарання.

 

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

 

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, ґрунтується на зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності.

 

Доводи скарги ОСОБА_1 про необґрунтованість його засудження по трьом епізодам червня-вересня 2001 р. безпідставні.

 

Матеріали справи свідчать, що про ці крадіжки працівникам правоохоронних органів стало відомо не від потерпілих, оскільки останні звернулися з заявами після того, коли ОСОБА_1 зізнався у вчиненні цих крадіжок.

 

У судовому засіданні ОСОБА_1 також визнав себе винним у вчиненні крадіжок чужого майна з господарств по АДРЕСА_4, по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3.

 

В судовому засіданні ОСОБА_1 не робив жодних заяв про застосування щодо нього недозволених методів ведення слідства. Він лише заперечував деякі деталі з вчинених ним злочинів.

 

Його показання як на досудовому слідстві, так і в суді, свідчать, що їх могла давати лише особа, яка вчинила злочини.

 

Безпідставними є і доводи скарги ОСОБА_2 про те, що на користь ОСОБА_5 з нього безпідставно стягнуто 1135 грн.

 

Матеріали справи свідчать, що в судовому засіданні ОСОБА_5 не змінював позовних вимог, не вказував іншу ціну килимів і підтримав позов, заявлений ним на досудовому слідстві - на суму 1135 грн.

 

Необгрунтованими є скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині, що стосується їх права на захист.

 

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 неодноразово знайомилися з матеріалами справи, починаючи з виконання досудовим слідством вимог ст. 218 КПК України.

 

За їх же клопотанням у судовому засіданні була оголошена 10-денна перерва на ознайомлення з матеріалами справи.

 

Після постановлення вироку у справі суд задовольнив заяви  засуджених на ознайомлення з матеріалами справи. Встановлений судом графік на ознайомлення з матеріалами справи об'єктивно обумовлений свідомим  затягуванням цього процесу засудженими.

 

Постанова судді з цього приводу не суперечить закону.

 

Голослівними є доводи скарги ОСОБА_2 про неправильну вказівку суду щодо початку строку відбуття покарання.

 

Наявний у справі протокол затримання ОСОБА_2 (а.с. 90 т. 3(1) відчить, що він був затриманий 10 квітня 2002 року, а не 5 квітня як на це він покликається у скарзі.

 

У справі не допущено порушень процесуального чи кримінального закону, які б служили підставою до зміни чи скасування судових рішень.

 

Дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кваліфіковані правильно.

 

Призначене кожному з них покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Тому колегія суддів не знаходить підстав до пом'якшення ОСОБА_2 покарання, як про це він ставить питання у своїй скарзі.

 

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а судові рішення щодо них залишити без змін.

 

 

 

Судді:

 

Верещак В.М.             Колесник М.А.           Селівон О.Ф.