УХВАЛА
про закриття провадження у справі
11 березня 2009 року cправа № 2а-1185/09/2370
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі - Солоха О.В.
за участю представників: позивача - ОСОБА_3 за довіреністю; відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулось до суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 233, 82 грн., посилаючись на наявність у відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2005 р. по 31 березня 2005 р.
До початку судового засідання позивач звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд приходить до наступного.
ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 30.12.2003 р. про що державним реєстратором 30.12.2003 р. зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №НОМЕР_1.
Відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 (надалі за текстом - «Декрет») (втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N НОМЕР_2 та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту.
Користуючись правом наданим Декретом, відповідач обрала зазначений спосіб оподаткування своїх доходів та в період з 01 січня 2005 р. по 31 березня 2005 р. сплачувала фіксований розмір податку.
За змістом Декрету фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його реєстрації у податкових органах.
Відповідно до пункту другого Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.1998 р. № НОМЕР_3, до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до ОСОБА_1 України, а 90 відсотків від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.
З 01.01.2004 р. набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №НОМЕР_4 (надалі за текстом - «Закон №НОМЕР_4»).
Закон №НОМЕР_4 визначив коло суб'єктів, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. До цих суб'єктів відносяться і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (п.3 ст. 11).
Відповідно до пунктів три та чотири статті 18 Закону №НОМЕР_4 страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Вирішуючи питання щодо застосування нормативно-правового акта, суд виходить з того що Преамбулою до Закону №НОМЕР_4 визначено, що він розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів ОСОБА_1, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального ОСОБА_1 та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно зі статтею 5 Закону №НОМЕР_4, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Таким чином, на думку суду, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом щодо правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі.
За таких обставин, Закон України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.1998 р. № НОМЕР_3 не має пріоритету перед Законом №НОМЕР_4 та застосовується лише в частині, що не суперечить йому. У даному випадку він регулює механізм зарахування частини фіксованого податку в рахунок страхових внесків до ОСОБА_1.
З огляду на це суд вважає, що відповідач є страхувальником, в розумінні ст.ст. 1, 11, 14 Закону №НОМЕР_4, та зобов'язаний сплачувати внески на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Вирішуючи питання про можливість задоволення клопотання позивача про закриття провадження у справі, суд враховує, що, що відповідно до статті 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також бере до уваги, що частина перша статті 51 КАС України закріплює право позивача відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.
Одночасно суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 51 КАС України суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Насамкінець суд звертає увагу, що згідно наданої позивачем копії квитанції № 100/1 від 24.02.2009 р. ОСОБА_2 сплатила на рахунок №256053121732, 233, 82 грн., в погашення існуючої заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відмова позивача від позову не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси і є достатньою підставою для закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.157 КАС України,
УХВАЛИВ:
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня постановлення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя І.О.Лічевецький