ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р. Справа № 7241/11/9104

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м.Нововолинську Волинської області на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 14.09.2010р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в м.Нововолинську Волинської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії дитині війни, -

В С Т А Н О В И Л А:

20.08.2010р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009р.р. згідно чинного законодавства в сумі 5117,10 грн.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 14.09.2010р. заявлений позов задоволено частково. Зобов’язано пенсійний орган нарахувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. з врахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення постановлено за нормами ЦПК України.

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовують тим, що відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Окрім того, після прийняття Конституційним Судом України рішення №6-рп від 09.07.2007р. та №10-рп/2008 від 22.05.2008р. видатки на виплату підвищення до пенсії не збільшились, законодавчим органом не приймалися акти на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати розміри спірного підвищення до пенсії.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м.Нововолинську Волинської області.

Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України – провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, перегляд оскаржуваного рішення здійснюється за нормами КАС України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2009 рік, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2009 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни".

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.

У зв’язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду в м.Нововолинську Волинської області, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

Суд першої інстанції помилково відмовив в частині позовних вимог, замість закрити провадження, оскільки є рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2009р.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, п.1, 4 ч.1 ст.198, ст.200, 202, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м.Нововолинську Волинської області залишити без задоволення, а рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 14.09.2010р. у справі №2-1215/10 в частині задоволення позову – без змін.

В решті рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 14.09.2010р. у справі №2-1215/10 скасувати та закрити провадження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя М.П.Кушнерик

Судді В.М.Багрій

                                                             ОСОБА_2