ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2012 р. Справа № 8224/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 23.11.2010р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області про зобов’язання перерахувати та виплатити допомогу дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
17.11.2010р. позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила поновити строк звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії за період з 01.01.2009р. по 30.11.2010р. включно відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», п.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Ухвалою від 18.11.2010р. позов в частині вимог за період з 01.01.2009р. по 17.06.2010р. – залишено без розгляду.
Постановою суду від 23.11.2010р. заявлений позов задоволено. Зобов»язано пенсійний орган перерахувати та виплатити позивачу недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 17.06.2010р. по 17.11.2010р. включно в розмірі передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі, якою у позові відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України. Відповідно до ч.2 ст.72 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, а відповідно до ч.2 ст.73 вказаного Закону забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Крім того, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії за період 17.06.2010р. по 17.11.2010р.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мала право на отримання підвищення виплачуваної їй пенсії за віком. Окрім того, згідно п.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» має право на 20% підвищення такої, оскільки має статус особи, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського.
Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області.
Разом з тим, при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.
Відповідно до ст.100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що в частині позовних вимог позивача про зобов’язання пенсійний орган нарахувати та виплатити надбавку до пенсії, як дитині війни за період з 01.01.2009 по 16.05.2010р. включно слід відмовити в поновленні строку звернення до суду та позовні вимоги залишити без розгляду.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни".
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.
У зв’язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).
Оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 17.05.2010р. до 30.11.2010р. включно (згідно позовних вимог), із урахуванням вимог ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, протиправними; зобов’язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та п.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» за період з 17.05.2010р. до 30.11.2010р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та проведених виплат за вказаний період.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.195 КАС України апеляційний суд виходить за межі доводів апеляційної скарги у зв’язку з порушенням процесуальних норм права, тому підлягає скасуванню і ухвала від 18.11.2010р.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст. 100, 160, 195,197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області задоволити частково.
Постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 23.11.2010р. скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 18.11.2010р. скасувати.
Відмовити в поновленні строку звернення до суду.
Адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 01.01.2009 по 16.05.2010р. включно - залишити без розгляду.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 17.05.2010р. до 30.11.2010р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, протиправними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області провести ОСОБА_1 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, п.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» за період з 17.05.2010р. до 30.11.2010р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та проведених виплат за вказаний період.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.П.Кушнерик
Судді: В.М.Багрій
ОСОБА_2