ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2007 р. | № 24/229 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Дерепи В.І. |
суддів : | Грека Б.М. –(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Приватного підприємства “Еркер” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 19.10.06 |
у справі | № 24/229 |
господарського суду | м. Києва |
за позовом | Приватного підприємства “Еркер” |
до | ДП “Дирекція будівництва та реконструкції об'єктів матеріально-технічної об'єктів матеріально-технічної бази органів державної податкової служби України” |
третя особа | Державна податкова адміністрація у Київській області |
про | стягнення 357930,17 грн. |
за участю представників від: |
позивача | Полякова О.С. (дов. від 17.07.06), Поліщук В.А. (дов. від 17.11.06) |
відповідача | Убогий А.О., Назаров О.А. (дов. від 20.02.07) |
третьої особи | Литвин П.В. (дов. від 13.09.06) |
В С Т А Н О В И В :
Приватне підприємство “Еркер” звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з ДП “Дирекції будівництва та реконструкції об’єктів матеріально-технічної бази органів державної податкової служби України” коштів у сумі 357930,17 грн. з них 82487,13 грн. - прямі матеріальні збитки, пов’язані з придбанням будівельних матеріалів та обладнання для виконання контракту № 3/2003 “Капітальний ремонт адміністративного будинку Державної податкової адміністрації в Київській області за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, корпус 3” від 11.03.03; 42283,04 грн. упущеної вигоди за невиконану частину контракту
№ 3/2003 від 11.03.03; 233160,00 грн. збитків, нанесених у зв’язку з невиконанням контракту № 312003 від 11.03.03.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.07.06 задоволено позов Приватного підприємства “Еркер” і стягнуто на його користь з Державного підприємства “Дирекція будівництва та реконструкція об’єктів матеріально-технічної бази органів державної податкової служби України” 357930,17 грн. збитків та витрати з оплати послуг державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.06, апеляційну скаргу ДП “Дирекція будівництва та реконструкція об’єктів матеріально-технічної бази органів державної податкової служби України” задоволено, прийнято рішення про відмову в позові в повному обсязі. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ПП “Еркер” не доведено факт відсторонення його від виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт в адміністративному будинку Державної податкової адміністрації в Київській області за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, корпус 3.
Приватне підприємство “Еркер” не погоджується з постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.06 та вважає, що вона прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх істотних обставин справи, а тому підлягає скасуванню. На думку скаржника, апеляційним господарським судом було проігноровано положення ст. 614 ЦК України, за змістом якої, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язань; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання; тому відповідач зобов’язаний доводити відсутність своєї вини по відношенні до порушеного зобов’язання.
В постанові апеляційного суду відсутні будь-які посилання на докази, які доводять відсутність вини відповідача у порушення зобов’язань за контрактом № 3/2003. Апеляційним судом не було взято до уваги ті факти, що матеріали та обладнання було придбано ПП “Еркер” саме з метою виконання контракту № 312003 “Капітальний ремонт адміністративного будинку Державної податкової адміністрації в Київській області за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 5 а, кор.3”. Відмовляючи у стягненні вартості придбаних матеріалів, на підставі п.2.3 Контракту, апеляційний суд зробив висновок, що закупівля матеріалів попередньо не узгоджувалась та не погоджувалась. В той же час, скаржник вважає, що суд підмінює данні поняття, оскільки відповідно до п.2.3 Контракту замовник компенсує генпідрядчику вартість будівельних матеріалів, витрат на експлуатацію машин і механізмів у межах середніх цін, що установилися в Київській області по попередньому узгодженню і розрахунку. Придбання дорогих матеріалів і технологій попередньо погоджується з замовником”.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши повноту встановлених судами обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Вищого господарського суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між ДК “Дирекція будівництва та реконструкції об’єктів матеріально-технічної бази органів державної податкової служби України” та Приватним підприємством “Еркер” 11.02.03 було укладено контракт № 312003 “Капітальний ремонт адміністративного будинку Державної податкової адміністрації в Київській області за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 5 а корпус № 3” на загальну суму 2216467,00 грн. П.2.6 контракту визначено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі поданих актів виконаних робіт за формами КБ-2В, КБ-3.
Згідно актів виконаних робіт та актів взаємозвірки виконано будівельних робіт на суму 1511749,62 грн., які оплачено відповідачем заборгованість не рахується. За висновком суду першої інстанції, невиконання робіт по контракту № 312003 було вчинено внаслідок односторонньої відмови відповідача (замовника) від зобов’язання. За цих обставин, та керуючись положенням ст. 525, ст. 610,611, 623 ЦК України, господарський суд зробив висновок, що вимоги, заявлені позивачем є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого господарського суду дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки позивачем в супереч положення процесуального законодавства не доведено, що відповідач (замовник) відстороняв позивача від виконання контракту. Крім того, в діях відповідача відсутня вина; також відсутній причинний зв’язок між діями відповідача та збитками позивача, що є обов’язковою умовою для вимог щодо відшкодування збитків заявлених позивачем.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За умовами п.9.6 контракту, останній діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов’язань. Умови контракту не передбачають права замовника (відповідача) на односторонню відмову від виконання зобов’язань.
Претензія, на яку посилається позивач, як підставу того, що відповідач відсторонив його від виконання умов договору, не можна визнати належним доказом, оскільки з її змісту не вбачається, що замовник усунувся від виконання умов договору, а окрім того, претензія ініційована ЗАТ “Будівельно-монтажне управління № 33 до ПП “Еркер” у зв'язку з неналежним виконанням зобов’язання саме ПП “Еркер” в 2004 році. Доказів, які б свідчили про відмову відповідача від виконання умов контракту, позивачем не надано.
За умовами п.2.3 контракту замовник компенсує генпідрядчику вартість будівельних матеріалів, експлуатацію машин і механізмів у межах середніх цін, що установлено в Київській області при попередньому узгодженні і розрахунку. Придбання дорогих матеріалів і технологій попередньо погоджується з замовником. В той же час, як свідчать матеріали справи, та на що звернув увагу апеляційний господарський суд, доказів які б свідчили, що сторонами попередньо погоджено придбання матеріальних цінностей, позивачем не надано. Умовами договору визначено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі поданих актів виконаних робіт за встановленими формами. На підставі актів, оформлених в порядку визначеному умовами договору, розрахунки проведені в повному обсязі, заборгованість не рахується. Окрім того, апеляційний господарський суд відмітив, що позивачем не доведена вимога щодо відшкодування вартості матеріальних цінностей документально. Таким чином, апеляційний господарський суд обґрунтовано пов’язав відсутність права на відшкодування витрат вартості придбаних матеріальних цінностей в сумі 82487,13 грн. прямих матеріальних збитків, так як позивачем не доведено відсторонення позивача від виконання умов контракту.
Згідно п.2 п.1 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є договори та інші правочини. Частиною 1 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Крім того, ч.2 п.1 даної норми передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Судами встановлено, що між сторонами мали місце договірні стосунки.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Отже, для стягнення збитків, спричинених неналежним виконанням зобов’язань, позивач, що вимагає їх відшкодування, всилу наведених вимог правових норм, повинен довести противоправність дій відповідача та наявність причинного зв’язку між допущеними порушеннями та збитками, які виникли у позивача.
Колегія суддів зазначає, що апеляційний суд на підставі системного аналізу правових норм та матеріалів справи зробив висновок, що відповідачем не порушено зобов’язання по договору, а отже вимога про стягнення збитків та упущеної вигоди є безпідставна.
Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України, одним з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобод в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вищий господарський суд України відхиляє твердження скаржника про те, що апеляційним судом допущено порушення правових приписів, що виразилося в позбавленні можливості позивача надати докази, а саме лист від 04.03.05 за № 54/1, в якому зафіксований факт чинення перешкод у доступі на об’єкт. Так, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до суду з відповідним клопотанням про залучення наведеного доказу, чи інші клопотання про витребування доказів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, в позові відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Еркер” залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.06 по справі № 24/229 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко