ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
26 лютого 2007 р. | № 13/149 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: суддів: | Добролюбової Т.В. Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю “Московський міст” |
постанову | Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2006 |
у справі | № 13/149 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Московський міст” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої впроваджувальної комерційної фірми “Еско” |
про | стягнення 327 870,90 грн. |
Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Московський міст” від 23.01.2007 № 23/01 (отримана 20.02.07) не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Однак, додане до касаційної скарги платіжне доручення №1 від 24.01.2007 про перерахування 1639,35 грн. не може бути належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход Державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Листом від 16.02.2006 № 04-16/0126 Державним казначейством України встановлені такі реквізити для сплати державного мита зі скарг у справах, які розглядаються у Вищому господарському суді України:
- одержувач –відділення Державного казначейства у Печерському районі м. Києва;
- код бюджетної класифікації: 26077922;
- банк одержувача –Управління Державного казначейства в м. Києві
- МФО 820019;
- ЗКПО 26077922;
- рахунок 31116095600007;
- код економічної класифікації доходів 22090200;
- символ звітності банку –095.
З доданого до касаційної скарги платіжного доручення №1 від 24.01.07 вбачається, що державне мито, в порушення зазначеної норми, сплачено до РВДК у Шевченківському районі міста Києва з кодом бюджетної класифікації 26077968.
Викладене є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду згідно пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Додатково повідомляємо, що з 12.02.07 відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлені інші реквізити для сплати державного мита.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Тобто, у касаційній скарзі має чітко викладатись зміст порушення з законодавчим обґрунтуванням порушених норм та з зазначенням конкретних статей та пунктів.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю “Московський міст” посилається на те, що судом не взято до уваги надані ним докази, зокрема, розрахунок заборгованості, прейскурант цін, лист ТОВ “Континіум-Укр-Ресурс”, експертний висновок. При цьому, скаржник вказує на неповне з’ясування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи.
Однак у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи, оскільки згідно імперативних вимог статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного господарського суду виключно на предмет правильності застосування згаданими господарськими судами норм матеріального і процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи.
Зважаючи на те, що у поданій касаційній скарзі посилання на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зводиться до аналізу наявних у справі доказів та встановлених судом обставин справи, наголошується на невідповідність висновків суду обставинам справи, враховуючи наведені вище положення процесуального законодавства, касаційна скарга не дає підстав для перевірки постанови у справі в касаційному порядку та підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами частини третьої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона має право повторно подати касаційну скаргу з додержанням стислих строків для виправлення, а також враховуючи вимоги статей 53, 110 зазначеного Кодексу.
Керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 6 частини 1 статті 1113, статтями 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Московський міст” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.06 у справі №13/149 повернути скаржникові без розгляду. |
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич