Справа №2-119/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2008 року

Богуславського районний суд Київської області в складі:

головуючого судді     Якутюка B.C.,

при секретарі     Олійник Л.С., Давиденко M.B.,

з участю представника позивача     ОСОБА_1,

відповідачки     ОСОБА_2,

представника відповідачки     ОСОБА_3І

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богуслав цивільну справу за позовом Богуславського гуманітарного коледжу ім. І.С. Нечуя-Левицького до ОСОБА_2 про визнання вселення незаконним та виселення з гуртожитку, -

ВСТАНОВИВ:

Богуславський гуманітарний коледж ім. І.С. Нечуя-Левицького звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати вселення її з членами сім'ї в кімнату №29 гуртожитку №2 коледжу, розташованого в м.Богуславі по вул. Інтернаціональній, 17, незаконним та винести рішення про виселення ОСОБА_2 з членами сім'ї з вказаної кімнати без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на те, що коледж являється власником житлової будівлі - гуртожитку №2 і згідно Договору №23 від 01 липня 2004 року надав ОСОБА_2 у тимчасове користування приміщення №29 строком на один рік. У відповідності до ст.ст. 128, 129 ЖК України єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видається на підставі спільного рішення адміністрації установи та відповідного профспілкового комітету, а поскільки ОСОБА_2 отримала приміщення на підставі договору, строк якого закінчився, то вона підлягає виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення. В зв'язку з тим, що відповідачка продовжує займати вказане жиле приміщення і в добровільному порядку не бажає його звільняти, то коледж змушений звернутися з відповідним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав, посилаючись на вищенаведені обставини і просив суд визнати вселення відповідачки ОСОБА_5 в гуртожиток коледжу незаконним та виселити її з членами сім'ї із займаного нею жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що у 1998 році її бувший чоловік працював охоронцем в педколеджі і по домовленості з директором йому було надано кімнату для проживання у вказаному гуртожитку, де вона проживає з дочкою по даний час. Вона з сім'єю регулярно сплачувала комунальні послуги і до неї ніяких претензій не було. На той час ніяких ордерів мешканці вказаного гуртожитку не отримували. Вона також і по даний час зареєстрована в цьому гуртожитку. В 2000 року вона розірвала шлюб з чоловіком і тимчасово відселитися з дочкою від свого бувшого чоловіка. В 2004 року вона повернулася проживати з дочкою до приміщення в гуртожитку і стала там постійно проживати. Позов вона не визнає, оскільки іншого житла в неї немає, вона перебуває на квартирному обліку для отримання житла і їй немає на даний час куди виселитись з дочкою, а відповідач вимагає звільнити займане приміщення без надання їй іншого житла.

Представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявленого позову, поскільки ОСОБА_2 вселилась в кімнату гуртожитку не самоправно, а з дозволу адміністрації коледжу, регулярно сплачувала кошти за комунальні послуги і поскільки на даний час вона проживає одна з дочкою, то не може бути виселена з кімнати гуртожитка без надання їй іншого жилого приміщення.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив той факт, що

відповідачка заселилась до приміщення гуртожитку тимчасово по домовленості з адміністрацією коледжу і без відповідного ордера. Крім того, вона не являється працівником коледжу і підлягає виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, поскільки не відноситься до одиноких осіб.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив той факт, що він з своєю сім'єю поселився в приміщення гуртожитку по домовленістю з директором коледжу, поскільки, працюючи в позавідомчій охороні, здійснював охорону вказаного гуртожитку та навколишньої території біля нього з метою забезпечення громадського порядку.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову із слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що в 1998 році відповідачка разом із своїм чоловіком ОСОБА_7 та їх малолітньою дочкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 зі згоди адміністрації коледжу вселились в кімнату №29 в гуртожиток №2, що розташований в м.Богуславі по вул. Інтернаціональній, 17, та проживала в ньому до лютого 2000 року, а після розірвання шлюбу із своїм чоловіком, з 2004 року і по даний час продовжує проживати з неповнолітньою дочкою у вказаній квартирі гуртожитку.

Із копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 грудня 2006 року видно, що власником житлової будівлі - гуртожитка №2 в м.Богуславі по вул. Інтернаціональній, 17, являється Богуславський гуманітарний коледж ім. І.С. Нечуя-Левицького ( форма власності -комунальна).

Із копії свідоцтва про народження вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 має дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Із копії паспорта серії СК №549756 видно, що ОСОБА_2 розірвала шлюб з ОСОБА_7 16 лютого 2000 року.

Із копії паспорта видно, ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 (корпус 2 ) кімната №29 з 12 травня 1998 року, знята з реєстрації 09 грудня 2003 року, а потім з 13 жовтня 2004 року по даний час знову зареєстрована за вказаною адресою.

Із довідки виконкому Богуславської міської ради за №1925 від 06 березня 2008 року, вбачається, що ОСОБА_2 дійсно проживає ІНФОРМАЦІЯ_4 з дочкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 та іншого житла не має. Перебуває на черзі квартирного обліку.

Суд вважає, що поскільки позивачка поселилась в кімнату гуртожитку в 1998 році, а потім і в 2004 році зі згоди адміністрації Богуславського гуманітарного коледжу, тобто не самоправно, хоча і без відповідного ордера на вселення, то слід вважати, що між сторонами виникли житлові правовідносини, тобто фактично був укладений договір найму жилого приміщення, який в подальшому виконувався обома сторонами.

Відповідно до ст.ст. 130-131 ЖК України порядок користування житловою площею у гуртожитках визначається Примірним положенням про гуртожитки, що затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року за №208.

Судом встановлено, що адміністрація коледжу, надаючи ОСОБА_2 кімнату №29 в гуртожитку №2, порушила встановлений порядок надання жилої площі в гуртожитках, поскільки в порушення вимог от. 128 ЖК України та розділу II Примірного положення, надала його без погодження з профспілковим комітетом коледжу, без видачі ордера, без додержання черговості та інших правил надання приміщень в гуртожитках. Крім того, адміністрація коледжу порушила відомчий наказ Міністерства освіти і науки України №623 від 15.09.2003 року, яким було заборонено надавати в оренду житлові приміщення в гуртожитках навчальних закладів.

Суд вважає, що відповідачка вселилась у займане нею приміщення не самовільно, а з дозволу позивача, тому її вини у неотриманні ордера на проживання немає.

Крім того, відповідно до ч.7 от. 125 ЖК України та п.41 розділу VII Примірного положення, з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

В даному випадку, поскільки ОСОБА_2 є одинокою особою, з нею проживає її неповнолітня дочка ОСОБА_9, а позивач не вказав іншого приміщення, в яке б можна було

виселити відповідачку, тому слід відмовити в задоволенні заявленого позову.

На підставі ст.ст. 125, 130-132 Житлового кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 59, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Відмовити Богуславському гуманітарного коледжу ім. І.С.Нечуя-Левицького в задоволення позову до ОСОБА_2 про визнання вселення незаконним та виселення з гуртожитку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд, шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку визначеному ч.4 ст 295 ЦГЖ України.