Справа №1-П-1/2009
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2009 року м.Кодима
Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Сопільняка О.М.
при секретарі Гурі С.А.
з участю:
прокурора Шевчука В.В.
підсудного ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодима Одеської області постанову слідчого слідчого відділення Кодимського РВ ГУМВС України в Одеської області про закриття в порядку ст.7 КПК України кримінальної справи по звинуваченню:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, який має середню освіту, працює стропальником ТОВ „Арон” с.Мала Долина Овідіопільського району Одеської області, раніше не судимого,
- у скоєні злочину, передбаченого статтею 186 частиною 1 КК України,
В С Т А Н О В И В:
12 грудня 2008 року до суду з прокуратури Кодимського району надійшла кримінальна справа по звинуваченню ОСОБА_1 за ст.186 ч.1 КК України з погодженою з прокурором постановою слідчого про закриття кримінальної справи в зв’язку зі зміною обстановки. ОСОБА_1 обвинувачується у відкритому викраденні у потерпілого ОСОБА_2 мобільного телефону „Нокіа-6230Г”, вартістю 450 грн., вчиненому 28 червня 2008 року о 17 годині у домоволодінні потерпілого.
Під час розгляду справи прокурор підтримав вказану постанову і просить справу закрити в порядку ст.7 КПК України з підстав, встановлених ст.48 КК України.
Підсудний ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 не заперечували проти задоволення цього клопотання.
Заслухавши прокурора, підсудного, потерпілого, дослідивши матеріали кримінальної справи, суд приходить до висновку про неможливість закриття кримінальної справи з зазначених у постанові підстав та необхідність повернення справи прокурору з таких підстав.
Відповідно до ст.48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Вказана правова норма містить дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності, а саме – втрата вчиненим діянням суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розгляду справи та втрата особою своєї суспільної небезпечності.
Як вбачається з постанови слідчого від 29 листопада 2008 року підставою для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності є втрата ним суспільної небезпечності.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.7 постанови №12 від 23 грудня 2005 року „Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”, слід розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності. Для застосування ст.48 КК необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Обставинами, що свідчать про втрату ОСОБА_1 суспільної небезпечності в постанові вказано те, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, працює за межами Кодимського району, де і знаходиться більшість свого часу, характеризується позитивно, має на утриманні дружину та двох неповнолітніх дітей. Разом з тим, зазначені обставини не є належним свідченням втрати ОСОБА_1 суспільної небезпечності. Крім цього, такі обставини як перебування на утриманні підсудного дружини та двох неповнолітніх дітей та наявність роботи вже існували не момент вчинення злочину тому не можуть свідчити про втрату суспільної небезпечності його особистістю, оскільки такі обставини мають виникнути вже після вчинення злочину. Вчинення злочину вперше є умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності, а не свідченням втрати підсудним суспільної небезпечності.
Не вбачає суд достатніх підстав, які б свідчили і про суттєву зміну обстановки після вчинення злочину, внаслідок чого останній перестав бути суспільно небезпечним.
Крім цього, відповідно до абз.4, 5 п.2 вказаної постанови умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті. Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка
особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності). При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.
Проте, як вбачається з протоколів допиту як на досудовому, так і в ході судового слідств ОСОБА_1 фактично не визнав своєї вини у вчинені даного злочину, оскільки послідовно стверджував, що наміру викрадати вказане майно не мав, а взяв телефон тимчасово для спонукання потерпілого до вчинення певних дій, зокрема повернення ймовірно викраденого ним майна, після чого мав намір повернути телефон потерпілому (а.с.18, 53, 62). Вказані твердження органом досудового слідства не спростовані. Отже, у встановленому законом порядку не доведено факту фактичного спрямування дій підсудного на відкрите викрадення майна потерпілого, тому твердження у постанові про розкаяння підсудного, об’єктивну оцінка ним своїх дій та усвідомлення своєї провини є безпідставним і не відповідає встановленим по справі обставинам. За таких обставин суд не знаходить достатніх підстав беззаперечно вважати доведеним вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину.
Відповідно до абз.3 п.13 постанови Пленуму ВСУ №12 від 23.12.2005 року питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадкам, коли це є правом, а не обов’язком суду, вирішується під час судового розгляду з дотриманням порядку, встановленого ст.282 КПК.
Таким чином, зазначені судом обставини унеможливлюють задоволення клопотання слідчого про закриття кримінальної справи з підстав, встановлених ст.48 КК України, в зв’язку з чим справа підлягає поверненню прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст.48 КК України, ст.ст.7, 282 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні клопотання слідчого про закриття кримінальної справи по звинуваченню ОСОБА_1 у скоєні злочину, передбаченого ст.186 ч.1 КК України, відмовити, а кримінальну справу повернути прокурору Кодимського району Одеської області для проведення досудового слідства.
Постанова оскарженню не підлягає, однак може бути опротестована прокурором.
Суддя Сопільняк О.М.